Астма і вагітність. Невідкладна допомога при захворюванні

У разі співіснування астми і вагітності (приблизно 0,4-1,3% всіх вагітностей) адекватне лікування грунтується на розумінні змін у фізіології дихання під час вагітності і на своєчасному розпізнаванні небезпек, які таїть в собі гострий приступ астми як для матері, так і для плода.
Поступове зростання циркулюючого прогестерону під час вагітності підвищує чутливість центральних хеморецепторів, що призводить до збільшення хвилинної вентиляції (в основному за рахунок збільшення загального обсягу, а не швидкості). Даним ефектом пояснюється часте виникнення задишки під час вагітності. В результаті збільшення хвилинної вентиляції спостерігається помірний респіраторний алкалоз (з відповідною ниркової компенсацією).
Крім того, при вагітності зростає споживання кисню. Однак легенева механіка порушується збільшенням розмірів матки тільки в другу половину вагітності, коли знижується функціональна залишкова ємність легенів. Життєва ємність, загальна ємність легенів і функція великих дихальних шляхів залишаються без змін.
Вплив вагітності на перебіг астми вельми вариабельно і непередбачувано. У більшості публікацій описується погіршення астматичної симптоматики приблизно в 25% випадків-ще в 25% спостерігається поліпшення, а в інших 50% - відсутність змін. При наступних вагітностях відзначається тенденція до повторення того ж стереотипу перебігу захворювання.
Вплив астми на перебіг вагітності також вариабельно і непередбачувано. Однак частота ускладнень у матері трохи вище. Крім того, більша ймовірність передчасних пологів і вдвічі вище перинатальна смертність. Ризик виникнення зазначених ускладнень корелює зі ступенем тяжкості астми. Ускладнення у плода виникають внаслідок погіршення оксигенації його тканин, що обумовлено гіпоксемією у матері і несприятливим впливом алкалоза на криву дисоціації гемоглобіну.

Лікування астми під час вагітності 

За деяким винятком, лікування астми у вагітних не відрізняється від такого у інших астматиків. Воно передбачає проведення швидких і агресивних заходів, спрямованих на недопущення неконтрольованого перебігу астми та запобігання гіпоксемії. Більшість медикаментів, які використовуються для лікування астми, безпечні для вагітних і для годуючих матерів. Вони включають теофілін, бета-адренергічні препарати, кортикостероїди, атропін і основні антибіотики.
При парентеральному застосуванні бета-адренергетікі в самому кінці вагітності слід дотримуватися обережності, так як ці препарати здатні послабити скорочення матки і (в окремих випадках) викликати набряк легенів у матері. Якщо ж бета-адренергічні агоністи необхідні для лікування астми в кінці вагітності, то їх слід вводити у вигляді аерозолю для зменшення системної абсорбції.
Парентеральне застосування адреналіну в початкові місяці вагітності призводить до істотного збільшення каліцтв у плоду-зважаючи на це лікування даним препаратом слід уникати. Не слід використовувати і йодовмісні препарати (які можуть викликати розвиток зоба у плода і гіпотиреоз), а також тетрациклін (викликає ушкодження зубів, кісток і печінки у плода) і сульфонаміди (втручаються в метаболізм фолієвої кислоти). З огляду на те що еритроміцин може впливати на метаболізм теофіліну (сприяє підвищенню його концентрації в крові), при одночасному застосуванні обох препаратів необхідний ретельний контроль сироваткового рівня теофіліну.
С. Шерман

Поділитися в соц мережах:

Cхоже