Медична тактика на догоспітальному етапі

Відео: Терапія шоків на догоспітальному етапі

Загальні питання

Робота на догоспітальному етапі включає заходи, що проводяться на місці події, при транспортуванні, на ділянці або в медичному пункті. Виділяють організаційні, діагностичні, невідкладні лікувальні, прогностичні заходи. Медпрацівник зазвичай в загальних рисах орієнтований про подію (аварія на виробництві, на транспорті-важке несвідомий стан, болі та ін.) Дії його на місці події повинні бути последовательнимі- проте нерідко доводиться одночасно вирішувати кілька завдань.

Послідовність дій залежить від конкретних особливостей пошкоджуючого агента, самого ушкодження, реальних умов, возможностей- характерною особливістю є безперервність діагностичного процесу (дещо пізніше - і прогностичного) з наростаючим накопиченням, безперервної оцінкою діагностичної інформації-до остаточної ясності здійснюється синдромний аналіз.

Першою дією служить оцінка ситуації, первинний попередній огляд ( «одним поглядом»). Вже при під`їзді до місця події можливі скупчення автомобілів, людей, вогні в нічний час, порушені, перелякані обличчя і ін.

Огляд часто диктує перші ж необхідні заходи (звільнення потерпілого від струмопровідних конструкцій, з-під автомобілів, завалів), іноді визначає тактику (надання екстреної допомоги в умовах неможливості негайного вилучення постраждалого з пошкодженого автомобіля, будинку та ін.).

Швидко вивчаються: поза, положення потерпілого або хворого-місце, на якому він знаходиться (можливе скупчення крові-це дуже важливо при визначенні величини крововтрати) - положення навколишніх осіб, предметів (наприклад, тумбочка біля ліжка, заставлена ліками) - оцінюються дії оточуючих ( хто, як намагається надати допомогу)

Другим найважливішим дією є швидка, без будь-яких втрат часу ( «по першому погляду») оцінка загального стану, свідомості-визначення необхідності зупинки кровотечі (при пораненнях магістральних судин), проведення реанімаційних, протишокових заходів (пульс, артеріальний тиск).

Відразу ж після встановлення показань проводять відповідні заходи невідкладної допомоги. Серед них особливо важлива блокада патологічної імпульсації з осередку ураження. При важких, особливо множинних, поєднаних травмах, пораненнях, на місці події на рану накладають асептичну пов`язку- при проникаючих пораненнях живота випали органи прибинтовують асептичної пов`язкою з асептичної маззю або розчином хлориду натрію (в залежності від дальності транспортування). При переломах кісток повинна здійснюватися ретельна, надійна іммобілізація. Надзвичайно важливі обережна, дбайлива переноска, вкладання постраждалого.

При недостатній ясності діагнозу необхідно оглянути одяг, місцевість, навколишні предмети: можливе виявлення книжки діабетичного хворого, залишків прийнятого отрути, медикаментозних засобів. Слід оглянути також місце події для оцінки величини крововтрати, виявлення знаряддя травми, шприца, ампул (при наркоманії), аптечних упаковок, рідин та ін. Всі ці заходи повинні проводитися не в збиток, але паралельно з наданням невідкладної допомоги.

Далі здійснюють уточнення діагнозу і прогнозування можливої динаміки розвитку патологічного процесу-визначають подальшу тактику, вибір і надання єдино прийнятних в даних умовах форм і методів невідкладної допомоги- оцінюють ефективність, достатність заходів, що проводяться, визначають показання, рівень і обсяг допомоги в процесі евакуаціі- здійснюють підготовку до евакуації, вибір напрямку, шляхів, способу транспортування, перевірку наявності і підготовку медикаментозних, технічних та інших засобів, необхідних для надання допомоги під час транспортування, евакуацію в стаціонар.

Спеціалізований та пристосований транспорт повинен бути обладнаний усіма необхідними наборами (в тому числі для боротьби з алергічними захворюваннями), аутоаналгезерамі, наркозними апаратами типу АН-8, балонами з закисом азоту (вона не знижує симптомів гострого живота), медичним киснем, апаратами «ЛАДА »або« пневмат-1 »і ін. (опису потрібного оснащення відомі)

В процесі діагностики можливі певні труднощі. Збір анамнезу можливий або необхідний не завжди - дійсність нерідко досить яскрава, сумнівів не виникає. При гострих захворюваннях, важких травмах і ін. Анамнестичні дані доводиться отримувати у родичів, оточуючих осіб, сослужівцев- у всіх випадках необхідна критична оцінка відомостей.

Особливо великі труднощі в наданні невідкладної допомоги виникають при наявності декількох пострадавшіх- в цьому випадку на перший план виходять питання медичного сортування, визначення черговості і оптимального в даній ситуації обсягу медичної допомоги, якнайшвидшої евакуації в стаціонар. Найважливішою частиною праці середнього медпрацівника є весь комплекс реанімаційних заходів на догоспітальному етапі. В основі результативності його лежить правильний, патофизиологически обгрунтований підхід до надання невідкладного допомоги.

Тактика екстреної реанімації

Грунтується на заходах загальної тактики з урахуванням виду, особливостей конкретних невідкладних станів (див.), Їх перебігу і прогнозу, принципів і методів невідкладної допомоги. Напрямок лікувальних заходів: попередження розвитку термінальних состояній- виведення з термінальних состояній- інтенсивне лікування наслідків.

Основні принципи терапії: спадкоємність на всіх етапах, постійний контроль правильності проведення, достатньої повноти і тривалості (найбільш частою причиною невдач є припинення штучної вентиляції легенів до повного, стійкого відновлення свідомості, повноцінного спонтанного дихання), контроль за ефективністю (за станом хворого, показниками гемодинаміки )

Попередження розвитку термінальних станів

На місці події: надання всього комплексу заходів першої допомоги- усунення асфіксії при обтурації дихальних шляхів чужорідними тілами, запалим язиком, туалет порожнини рота-проведення штучної вентиляції легких- укладання (на бік - при травмі черепа, блювоті, носовому кровотеченіі- положення напівсидячи - при травмах грудної порожнини та ін.) - попередження падіння артеріального тиску (зупинка кровотеченія- джгути на кінцівки перш ніж вийняти завалів і ін.) - знеболювання (застосування аутоаналгезіі і ін.) - іммобілізація переломів кісток кінцівок, тазу, хребта (транспортні шини-носилки марлеві вакуумние- застосування щитів) - максимально обережна переноска- вкладання на носілкі- початок трансфузійної терапії (за показаннями)

При евакуації: максимально дбайливе транспортування в відповідному положенні тіла-контроль за прохідністю дихальних шляхів, диханням, пульсом, артеріальним тиском, продовження штучної вентиляції легенів (апаратами «пневмат-1», «ЛАДА», «Фаза» і ін.) - Інгаляції киснево -Повітряний суміші- продовження трансфузійної терапії-медикаментозна терапія.

У медичному пункті: всі види заходів, зазначені раніше. Перевірка накладених пов`язок, зняття джгутів за показаннями, зупинка кровотечі в рані. Накладення гіпсових пов`язок тощо.

Виведення з термінальних станів

На місці події: масаж серця, штучна вентиляція легенів, інгаляції киснево-повітряної суміші (апаратами ДП-9, КІ-ЗМ, І-2, КІ-2 і ін.) - Дефібрілляція- гемостаз, трансфузійна терапія, знеболювання, іммобілізація та ін .

При евакуації: масаж серця, штучна вентиляція легенів, киснева терапія-дефібрілляція- продовження трансфузійної терапії.

У медичному пункті: комплекс реанімаційних заходів в повному обсязі (крім відкритого масажу серця) - коникотомия, трахеостомія, інтубація трахеі- апаратна штучна вентиляція легких- катетеризація вен і др гемостаз, інтравенозного трансфузии, артеріальні нагнітання, артеріовенозні трансфузии (відновлення кровообігу можливо у 85% постраждалих протягом 10 хв) кристалоїдних, колоїдних розчинів та ін.

Інтенсивне лікування наслідків термінальних станів починається відразу після виведення з термінальних станів як безпосереднє продовження заходів з пожвавлення (початкові елементи лікування здійснюються на всіх етапах допомоги). Проводиться в медпункті, при евакуації в стаціонар.

Заходи здійснюються відповідно до стану потерпілого, строго за показаннями, з урахуванням невідкладності допомоги, реальних умов і складнощів (відсутність лікаря та ін.).
Поділитися в соц мережах:

Cхоже