Вплив нейтральних газів на головний мозок. Активність головного мозку при зануреннях

Впровадження в практику усереднюються комп`ютерної техніки з обробки даних дало можливість реєструвати викликані потенціали кори головного мозку у людини для більш об`єктивної кількісної оцінки наркозу, що викликається нейтральними газами. Нами в 1969 р проведені вимірювання висоти комплексу (спайка) NiP2 при подачі слухових сигналів з амплітудою 60 дБ 60 раз в 1 хв. Отримані результати зіставлені зі здатністю випробовуваних, що знаходяться на різній глибині в діапазоні 30-91 м з інтервалом в 5 м, проводити арифметичні дії. Випробовувані дихали повітрям, Геліокс (на глибині 91 м), киснем (на поверхні і на глибині 10 і 20 м).

Стиснене повітря сприяв ослабленню як слуховий викликаної реакції кори головного мозку, так і здатності до арифметичних дій, що корелювало зі збільшенням глибини. Гелій не чинив ефекту, але кисень викликав подібне зниження висоти комплексу NiP2, хоча жоден із застосованих газів істотно не пригнічував арифметичну здатність піддослідних. Ефект, що викликається киснем, служив додатковим доказом наркотичних властивостей цього газу в умовах гіпербарії, що впливають до розвитку змін ферментів і судом.

Аналогічні дослідження викликаних потенціалів провели Kinney, Mekay в 1971 р. з використанням зорових стимулів і отримали подібні результати. Schreiner і співробітники в 1972 р виконали кореляцію цих психомоторних тестів і тестів на арифметичну здатність зі слуховими викликаними потенціалами у випробовуваних, які зазнали впливу азоту, гелію і неочищеного неону. Тести вказували тільки на значний вплив азоту. Зменшення висоти комплексу N1P2 на 63,5 ± 4,5% спостерігав також Bevan в 1971 р при експозиції на глибині 91 м в умовах стисненого повітря. Bevan, крім того, досліджував випадкові негативні відхилення або хвилю ймовірності, на яку дані умови експерименту не впливали.

Ackles, Fowler в 1971 р. досліджували вплив аргону, що володіє більшою наркотичної силою, разом з азотом в стислому повітрі, застосовуючи для цього як слуховий, так і для глядачів викликані потенціали кори і тести на працездатність. Отримані результати свідчили про значно більш серйозному порушенні працездатності у людини при диханні сумішшю, що містить аргон, нелінійно збільшується з глибиною. Однак висота комплексу NiP2 хоча і зменшувалася зі збільшенням глибини, але в той же час залишалася однаковою при дії і аргону, і азоту. Оскільки зменшення амплітуди викликаних потенціалів при впливі гелію або неону відсутнє, то причина (за умови існування наркотичного ефекту), мабуть, полягає в тому, що зменшення амплітуди викликаного потенціалу все ж стає більш вираженим зі збільшенням глибини [Fowler, Ackles, 1977].

головний мозок і нейтральні гази

альтернативним електрофізіологічних методом є частотний аналіз. Ми перевірили в 1973 р вплив аргону, азоту, гелію і кисню на щурів, які перебувають на глибині 213 м, і гелію (на глибині 1219 м) за допомогою селективного аналізатора частотного спектра ЕЕГ: для б-ритму (2-4 кол / с ), 6-ритму (4-8 кол / с), а-ритму (8-13 кол / с), fii-ритму (13- 30 кол / с) і бета 2 ритму (20-30 кол / с). Стиснене повітря, аргонно-киснева суміш і чистий кисень гнобили електричну активність мозку на всіх частотних діапазонах при компресії до 213 м, в той час як гелиокс і азотно-киснева суміш надавали незначний вплив. На глибині 30 м активність мозку посилювалася, за винятком випадків використання для дихання аргонно-кисневої суміші або чистого кисню.

Jpwnsend і співробітники в 1971 р. виявили невелике посилення а-активності у людини на глибині 76 м, коли час реакції було порушено через азотного наркозу. У 1972 р ми спільно з Towse встановили збільшення активності а-, бета1 і бета2-ритмів у випробовуваних, підданих дії стисненого повітря на глибині 91 м, причому причину цього явища пов`язували з активацією ретикулярної системи головного мозку, як це має місце при першій стадії клінічного наркозу. Подібні дані отримані Morris і співробітниками в 1955 р, Roger та співробітниками в 1955 р, а також Г. Л. Зальцманом в 1968 р

порівняння викликаних потенціалів у щурів з даними частотного аналізу показало, що при диханні аргоном або азотом є значна різниця в ступені зниження частот ЕЕГ, що спостерігається на глибині 152 м і більше і відсутнє на менших глибинах. У той же час на глибині 30 і 61 м між викликаними потенціалами існує помітна різниця, що консенсусу немає на глибині 91 м.

Абсолютно очевидна необхідність проведення ще дуже багатьох досліджень в цій області, щоб визначити більш ефективні шляхи і способи кількісної оцінки ступеня наркозу.


Поділитися в соц мережах:

Cхоже