Замісна гормональна терапія захищає нові суглоби

Відео: вебінар З АКАДЕМІКОМ Вощенком Селен в терапії кістково суглобових захворювань

Замісна гормональна терапія (ЗГТ) у жінок, які перенесли ендопротезування кульшового суглоба, сприяє зниженню частоти ускладнень після операції. Про це свідчать результати великого оглядового дослідження.

Протягом 3-річного періоду жінки, які після протезування суглоба використовували ЗГТ як мінімум півроку, на 40% рідше потребували ревізійної хірургічної операції (ЗОШ 0,62- 95% ДІ 0,41-0,94- Р = 0,023).

У тих жінок, які продовжували ЗГТ не менше року, ризик повторної операції зменшувався більш ніж наполовину (ЗОШ 0,48- 95% ДІ 0,29-0,78- Р = 0,003). Ці дані навів у виданні Annals of the Rheumatic Diseases доктор Nigel K. Arden, науковий співробітник Оксфордського університету.

Втрата імплантату протягом 1 року після операції найчастіше асоціювалася з хронічним запаленням, остеолізом близько суглоба і асептичним некрозом. Вчені відзначили: «Стратегії, спрямовані на зменшення періпротезного остеолиза і міграції імплантату - це логічний шлях запобігання ревізійних операцій».

Деякі дослідження раніше вивчали ефекти антірезорбтівних агентів, таких як біфосфонати з їх антіостеокластнимі властивостями, але результати були невизначеними.

Замісна гормональна терапія також надає антірезорбтівного дію на кістки. Британська база даних General Practice Research Database включає інформацію про велику популяцію жінок, які використовували ці агенти в минулому, а також про тих, хто пройшов протезування колінних і тазостегнових суглобів з 1986 по 2006 рік.

З 24 733 жінок, які перенесли протезування суглобів, дослідники відібрали 2 700 жінок, які використовували ЗГТ протягом мінімум 6 місяців після процедури. В якості групи порівняння було відібрано 8 100 пацієнтів, які збігаються за іншими критеріями.

Середній вік учасниць складав 65 років, індекс маси тіла 29. У 56% жінок був замінений тазостегновий суглоб, у решти - колінний. Всього 6% пацієнток приймали біфосфонати, 1,4% - кальцій і вітамін D, а 0,35% - кортикостероїди.

Частота ревізійних операцій в групі склала 0,76% (95% ДІ 0,53-10,5) для колінних суглобів і 0,97% (95% ДІ 0,74-12,5) для тазостегнових.

Частота ревізій у жінок, які використовували ЗГТ протягом 6 місяців, склала 2,61 на 1 000 людино-років (95% ДІ 1,79-3,61) порівняно з 4,25 (95% ДІ 3,81-5, 02) у тих, кому не призначалися гормони.

Після додавання в аналіз можливих ефектів інших препаратів вчені вирахували, що ЗГТ дає майже 40% зниження ризику ревізії (ЗОШ 0,61- 95% 0,41-0,92- Р = 0,019).

При цьому використання ЗГТ перед хірургічним втручанням ніяк не позначалося на ймовірності невдалої пересадки суглоба (ЗОШ 1,06- 95% ДІ 0,66-1,70- Р = 0,80). Можливе пояснення - зменшення резорбції, пов`язане з ЗГТ, яке важливо саме після імплантації.

Доктор Arden і його колеги рекомендували використовувати антірезорбтівного агенти після протезування суглобів для пацієнток з підвищеним ризиком ускладнень після операції, враховуючи при цьому ризик венозної тромбоемболії при ЗГТ.

Результати дослідження можуть бути обмежені оглядовим характером роботи, а також наявністю декількох неврахованих факторів - тип імплантату, фіксація і ін.