Спадковість при алкоголізмі

Відео: 35.4. Алкоголь і потомство. Спадковість алкоголізму. Алкоголь і діти

Ми подібні днях, а наші батьки - днях пішли.
Семюел Батлер

Алкоголізм - сімейна хвороба.

Це відомо здавна.

Плутарх говорив, що «п`яниці народжують п`яниць».

Аристотель стверджував, що «нерозумні й п`яні жінки народжують нерозважливих і п`яних дітей». Медична і релігійна література XX ст. заповнена згадками про спадкову природу алкоголізму.

Священики таврують «гріхи батьків» за передачу пияцтва з покоління в покоління. Лікарі приписують успадкованого пияцтва згубній дії алкоголю, що міститься в тілі батьків в момент зачаття, на сперму або яйцеклітину - «п`яне зачаття», так це називали.

У XX ст. багато досліджень зафіксували сімейну природу алкоголізму. Приблизно 25% синів і від 5 до 10% дочок алкоголіків теж набувають цю згубну звичку. Поширеність алкоголізму серед населення характеризується наступними цифрами: 5% серед чоловіків і 1% серед жінок. Наявність в сім`ї алкоголіка підвищує ймовірність появи ще одного в чотири або п`ять разів.

Але не все успадковане в родині має генетичну природу. Знання рідної мови передається з покоління в покоління, але воно не наследуемо. У тому, що передається в родині, часто буває важко відокремити природне від засвоюваного: нас вагітніє і виховують одні і ті ж люди.

Щоб розрізнити вплив спадковості та оточення, можна порівняти розвиток однояйцевих і різнояйцевих близнюків. Успадковані властивості будуть однаковими у однояйцевих близнюків, оскільки вони володіють ідентичним набором генів, і зовсім різними у різнояйцевих, гени яких близькі не більше, ніж у будь-яких інших братів і сестер.

Іншими словами, якщо форма носа успадковується, то у однояйцевих близнюків будуть однакові носи, а у різнояйцевих вони можуть бути різними. Якщо алкоголізм має генетичну природу, їм частіше будуть одночасно страждати однояйцеві близнюки, ніж разнояйцовие. А чи так це?

Було проведено близько десяти робіт з вивчення алкоголізму у однояйцевих і різнояйцевих близнюків. З`ясувалося, що у перших ставлення до спиртного збігається частіше, ніж у другій, що говорить про генетичну природу цього відношення. Але однієї генетики тут виявилося недостатньо.

У деяких парах однояйцевих близнюків один ставав алкоголіком, а інший ні. Якби алкоголізм мав чисто спадкову природу, такого б не спостерігалося: однояйцеві близнюки завжди мали б однакове ставлення до спиртного.

Цього, зрозуміло, ніхто і не очікував. Немає підстав сумніватися в значенні таких зовнішніх факторів, як культурні установки і доступність спиртного. Дуже небагато таких успадкованих хвороб, які б завжди вражали обох однояйцевих близнюків.

Іншим способом вивчення генетичної компоненти сімейних відхилень від норми є вивчення прийомних дітей, що виховуються в генетично чужих для них сім`ях.

Автор і його колеги з Америки і Данії провели перше широкомасштабне вивчення алкоголізму у приймаків. Робота була проведена в Данії, де легко отримати дані про усиновлення.

Перш за все ми вивчили групу молодих датських чоловіків, біологічні батьки яких були госпіталізовані з діагнозом «алкоголізм» і з якими вони не мали контактів, тому що рано потрапили в інші родини, де і виховувалися. Ми виявили, що 18% цих чоловіків стали алкоголіками в ранньому віці (до 30 років).

Рівень алкоголізму в цій групі виявився вчетверо вище, ніж у контрольній групі усиновлених того ж статі і віку, біологічні батьки яких не були алкоголіками. Якщо не брати до уваги алкоголізму, інші психічні відхилення усиновлених синів алкоголіків були приблизно настільки ж частими, як у усиновлених нащадків неалкоголіков.

Вони не проявили до перетворення в злісних п`яниць, які не є алкоголіками. У цій роботі тільки істинний алкоголізм був відмінністю усиновлених синів алкоголіків від усиновлених синів неалкоголіков. Породжувані спиртним проблеми у людей, які не стали алкоголіками, у спадок не передавалися.

Ми також вивчили синів алкоголіків, вихованих своїми багато п`ють батьками. Рівень алкоголізму у них виявився точно таким же, як у синів алкоголіків, яких в ранньому віці усиновили непитущі сім`ї.

Крім того, ми вивчили дочок алкоголіків, вихованих як своїми біологічними, так і прийомними (непьющими) батьками. В обох групах дочок рівень алкоголізму виявився істотно вище, ніж серед населення в цілому.

Правда, у групи удочеріння жінок, батьки яких не були алкоголіками, рівень алкоголізму виявився високий, так що можна припустити, що саме удочеріння якимось чином стимулює розвиток алкоголізму у жінок. Як і в групі усиновлених, удочеріння нащадки алкоголіків до 35 років дали високий рівень алкоголізму, але ніяких інших патологічних схильностей до інших психічних відхилень.

Потім були проведені ще дві роботи з вивчення прийомних дітей, одна в Швеції, а інша в Айові. Спочатку в обох роботах були отримані ті ж результати, що і при вивченні датської групи приймаків: підвищена схильність до алкоголізму у усиновлених дітей алкоголіків і відсутність вираженої схильності до інших психічних відхилень.

Пізніше аналіз шведських даних і розширення робіт в Айові виявили зовнішні чинники, що впливали на схильність приймаків до алкоголізму (насамперед пияцтво прийомних батьків) і схильність усиновлених, які стали алкоголіками, до розвитку антисоціальної поведінки.

Три проведені роботи були різні в методологічному плані (в одному випадку це було тільки вивчення документів), але всі три підтвердили гіпотезу про значущість генетичних факторів у розвитку алкоголізму.

На підставі цих робіт була розвинена концепція сімейного алкоголізму, який в такий спосіб відрізняється від несімейного:
1. Алкоголізм існував в попередньому поколінні.
2. Алкоголізм розвивається в ранньому віці (зазвичай до 25 років).
3. Алкоголізм протікає в гостро вираженою формою і найчастіше вимагає лікування.
4. Наявність алкоголізму у батьків підвищує у дітей ризик стати алкоголіками, але не впливає на появу інших психічних відхилень.

Як уже згадувалося вище, останній висновок не можна вважати остаточно доведеним: в деяких роботах виявлена схильність приймаків, народжених алкоголіками, до розвитку антисоціальної спрямованості особистості і до зловживання наркотиками, тоді як інші роботи цього не підтверджують.