Загальні питання алкогольної політики. Вік легального придбання алкогольних напоїв

Вік легального придбання алкогольних напоїв

Вік легального придбання алкогольних напоїв обмежений законом у багатьох країнах.

Аналіз практики в США і Канаді привів до висновку, що зниження вікової межі збільшує число пов`язаних з алкоголем дорожніх аварій, а підвищення - скорочує їх.

Підвищення вікової межі призводило до помітного скорочення загального споживання алкоголю серед вікової групи, яка підпадає під дію закону.

Однак в більшості країн, де діють юридичні обмеження віку на придбання алкогольних напоїв, реально вони погано дотримуються. Конкретна величина даного вікового порога різниться постранам досить значно: від 16 (Австрія, Іспанія, Італія, Швейцарія) до 18 років (Великобританія, Франція, Німеччина, Фінляндія, Швеція та ін.) І 21 року (США).

Зв`язок між величиною цього порога і рівнем зловживання алкоголем серед неповнолітніх далеко неоднозначна. Так, міжнаціональне дослідження споживання алкоголю серед учнів, проведене в 1997-1998 рр., Виявило, що в Швеції, де віковий ценз на придбання алкоголю становить 18 років, до того ж при загальних значних обмеженнях доступності алкоголю, 40% опитаних хлопчиків до віку 15 років вже не менше двох разів напивалися до стану сп`яніння.

У той же час в Швейцарії з віковим цензом 16 років і при значно слабших обмеження доступності алкоголю частка таких серед 15-річних склала лише 25%.

Заходи, що попереджають водіння транспорту в нетверезому стані, відносяться до категорії небагатьох заходів, ефективність яких є суттєвою і безперечною. У всіх західноєвропейських країнах і більшості центрально- і східноєвропейських держав застосування цих заходів реалізується за допомогою контролю над вмістом алкоголю в крові водіїв.

Допустима концентрація алкоголю в крові коливається по країнах досить значно: від 100 мг / 100 мл в Ірландії, 80 мг / 100 мл в Австрії, Великобританії, Німеччини, Франції та ін. До 20 мг / 100 мл в Польщі і Швеції і нульовий концентрації в Болгарії , Румунії, Росії та ін. країнах СНД.

Вважається, що при досить активній протидії правоохоронних органів водінню в нетверезому стані не тільки повинна підвищитися безпеку руху, але, з урахуванням зростаючої масовості автомобільного транспорту, може проявитися також вплив на загальний рівень зловживання алкоголем, перш за все серед молодої популяції.

Ефективність заходів обмеження доступності алкоголю викликає неоднозначну або спірну оцінку. Традиційно тут виділяють такі заходи, як обмеження часу (годин і днів) роздрібного продажу алкогольних напоїв, а також оподаткування, впливає на підвищення цін на них.

Сьогодні прийнято вважати, що обмеження доступності алкоголю повинно проводитися в розумних межах, щоб не вступити в різкий конфлікт з попитом населення на алкоголь, підштовхує до пошуку заміщення його дефіциту (за допомогою сурогатів, нелегального виготовлення алкоголю і т.д.).

Досвід застосування в ряді країн значних обмежень в доступності алкоголю показав, що без достатньої підтримки з боку населення така політика не може проводитися тривалий час, хоча на перших порах вона може дати деякі позитивні результати.

Скорочення годин роздрібного продажу алкогольних напоїв

Скорочення годин роздрібного продажу алкогольних напоїв декретовано в багатьох країнах. Наприклад, в скандинавських державах не дозволена їх продаж на винос у вихідні дні. Іноді обмеження поширюють тільки на міцні напої.

Більшість авторів, які досліджували вплив зміни годин продажу або днів роботи торгових точок на рівень споживання алкоголю, прийшли до висновку, що розширення часу продажу призводить до підвищення споживання, а скорочення - до зниження.

Однак в деяких дослідженнях було показано (Норвегія, Швеція, Фінляндія), що закриття по суботах магазинів, які торгують лікеро-горілчаної продукцією, мало впливає на загальний рівень споживання алкоголю, оскільки споживачі швидко пристосовуються до обмежень, запасаючись алкогольними напоями в інші дні. При цьому по суботах все ж відзначалося зниження частоти правопорушень, пов`язаних з алкоголем.

Заходи, спрямовані на зниження шкоди при вживанні алкогольних напоїв, являють собою відносно новий підхід до алкогольної політики, який активно обговорюється в останнє десятиліття в європейських країнах, і рекомендується у відповідних програмах ВООЗ для використання і розвитку.

Поки існує обмежене число таких заходів, випробуваних на практиці, в тому числі: навчання персоналу питних закладів навичкам обслуговування, що знижує ризик негативних наслідків у пьющіх- підвищення відповідальності персоналу за ці последствія- організація доставки транспорту питущих і їх самих до місця жітельства- навчання споживачів спиртного , в тому числі через освітні програми, навичкам самоконтролю над кількістю прийнятого алкоголю або менш небезпечного споживання алкоголю і ін.

Цей підхід можна розглядати в рамках обговорюваної останнім часом теми "розумного" або "відповідального" вживання алкоголю.

З`явилися дослідження з оцінки ефективності такого підходу. В одному з них було показано, що після того, як в штаті Орегон (США) було проведено відповідне обов`язкове навчання не менше 50% персоналу всіх питних закладів, відбулося статистично значуще скорочення кількості дорожніх аварій за рахунок зниження концентрації алкоголю в крові клієнтів, які покидають питний заклад.

Все частіше можна почути думку, що заборона реклами алкогольних напоїв практично не впливає на рівень їх споживання населенням. При цьому виходять з того, що наявність реклами стимулює не тільки рішення випити, скільки вибір бажаної марки напою.

Досвід ряду країн, в тому числі Росії, показує, що санітарна освіта через засоби масової інформації слабо впливає на рівень споживання алкоголю і його наслідків.

Разом з тим, застосування цілого ряду заходів важливо незалежно від доведеності ступеня їх впливу на загальний рівень споживання алкоголю населенням. До них відносяться, перш за все, заходи щодо захисту здоров`я та безпеки громадян від можливої шкоди, пов`язаного з алкоголем. Йдеться як про медичні, так і всіляких правоохоронних заходи, забезпеченні техніки безпеки на виробництві та ін.

Для порівняння ступеня розробленості і жорсткості алкогольної політики в різних країнах була запропонована оцінна шкала, по якій балами оцінюється наявність або відсутність певної міри державного контролю над алкоголем і підраховується загальна сума балів. Вдосконалений варіант цієї шкали був застосований в європейських країнах для їх порівняння в динаміці з 1950 по 2000 рік.

У цю шкалу входять заходи з контролю за виробництвом та продажем алкогольних напоїв, наявність вікового цензу споживання, обмежень по рекламі і заходи щодо попередження водіння в нетверезому стані. Оцінюється також наявність державної програми з профілактики алкогольних проблем і наявність відповідних спеціальних служб. Максимальна оцінка - 20 балів.

Результати оцінки застосування цієї шкали для різних країн показали, що найсуворіший контроль над алкоголем існував протягом усього зазначеного періоду в Норвегії, Швеції і Фінляндії. Ще в 1950 р сумарний оціночний бал в цих країнах становив 17-17,5, в той час як в інших країнах він не перевищував 9-причому в Португалії і Франції він дорівнював 1, а в Іспанії - 0.

До 2000 року всі "відсталі" щодо розвиненості алкогольної політики країни значно підняли свій сумарний бал, а в скандинавських країнах, навпаки, проявилася тенденція до його зниження. В результаті, наприклад, Франція (11,5 балів), Італія (13) і Великобританія (14) зблизилися з Фінляндією (14,5 балів), а середньоєвропейський бал дорівнював 11,4. За останні 10 років він не змінився.

В.Е.Пеліпас, Л.Д.Мірошніченко, М.Г.Цетлін