Хіміко-токсикологічне виявлення наркотичних речовин в біологічних рідинах

Всі кошти, що викликають одурманювання, визначені Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду (МКБ-10) як психоактивні речовини.

Цим терміном позначається будь-яка хімічна речовина, здатне при однократному прийомі викликати змінений стан свідомості з ейфорією або з іншими, бажаними з точки зору споживача психотропними ефектами, а при систематичному прийомі - психічну і фізичну залежність.

Психоактивні речовини підрозділяються на:

• наркотичні засоби (наркотики);
• психотропні речовини.

Наркотики виділені особливо в зв`язку з великою соціальною значимістю негативних ефектів їх поширення та немедичного застосування, а також з широким колом пов`язаних з цим правових норм.

Метою хіміко-токсикологічного аналізу є встановлення факту присутності наркотичних та інших одурманюючих речовин в біологічних об`єктах, незалежно від кількості знайдених речовин. Головне завдання - ідентифікація речовин, що викликають одурманювання.

Висока значимість соціальних (правових і моральних) наслідків результатів огляду диктує необхідність ретельного визначення конкретного засобу, який викликав одурманення, і надзвичайно тонкого хіміко-токсикологічного аналізу.

Визначення наркотичних та інших одурманюючих речовин в біологічних рідинах проводиться в регіональних хіміко-токсикологічних лабораторіях (ХТЛ). На жаль, не у всіх випадках ці лабораторії оснащені сучасними технічними засобами і необхідними високоякісними реактивами, що обмежує їх можливості в достовірному визначенні всього кола наркотичних та інших речовин, які застосовуються наркоманами і токсикоманами.

Медичні установи на місцях, як правило, не мають коштів попередньої перевірки біологічних рідин на наявність в них речовин, що вживаються для одурманення.

При хіміко-токсикологічному аналізі в регіональній лабораторії виконується два види досліджень: попередній якісний скринінг для виявлення шуканих речовин і підтверджують контрольні, найчастіше кількісні аналізи (А.Х.Зеренін, 1990 С.К.Еремін і ін., 1993).

У наших умовах скринінг здійснюється переважно за допомогою тонкошарової хроматографії. Однак для цієї мети існують також автоматичні прилади і набори реагентів, які реалізують імуноферментний, імунофлюоресцентний, радіоімунний методи.

Результати скринінгових досліджень, навіть при використанні самого чутливого методу, повинні бути підтверджені більш специфічними аналітичними методами, заснованими на інших фізико-хімічних принципах.

В якості підтверджуючих методів найбільш часто використовуються:

• газожидкостная хроматографія (ГРХ);
• високоефективна рідинна хроматографія (ВЕРХ);
• хромато-мас-спектрометрії (ГХ / МС).

Вибір аналітичних методів на вміст наркотичних та інших одурманюючих засобів визначається хіміком-токсикологом і обставинами огляду.

Набори індикаторних смужок

В останні роки в західних країнах почали проводитися і впроваджуватися в медичну практику набори індикаторних смужок, заснованих на іммунохроматографіческіх аналізі. Аналізований зразок (сеча) абсорбується поглинають ділянками смужок, і при наявності в зразку наркотику (або його метаболітів) вони вступають в реакцію зі специфічними антитілами, утворюючи комплекс «антиген-антитіло».

Залежно від того, чим метится антитіло і які передбачені колірні реакції, пов`язані з появою комплексу «антиген-антитіло», індикаторна зона при наявності шуканого наркотичної речовини набуває або, навпаки, не набуває, певне забарвлення.

Методика застосування індикаторних смужок для визначення наркотичних речовин в біологічних рідинах описана в інструкції, що додається до набору смужок. Там же може приводитися контрольна шкала для оцінки позитивних і негативних реакцій. В даний час, в Росії налагоджений випуск індикаторних смужок для визначення різних наркотичних речовин в сечі за технологіями зарубіжних країн.

У НДІ наркології проводилися медичні випробування індикаторних смужок для визначення широкого кола наркотичних засобів і їх метаболітів кількох зарубіжних фірм. Випробування показали простоту, швидкість і зручність при користуванні смужками. У невеликий обсяг сечі (5-10-50) опускається на короткий термін (кілька хвилин) індикаторна смужка і через 5-15 хв (залежно від типу смужки) проводиться оцінка результату.

Треба відзначити, що реалізований в індикаторних смужках метод імунохроматографічного аналізу володіє достатньою специфічністю. Це підтвердили і наші випробування індикаторних смужок. Тільки в декількох випадках нами були отримані хибнопозитивні результати на опіати при наявності в сечі димедролу та його метаболітів.

Останнє ще раз показує, що результати кожного попереднього дослідження повинні контролюватися підтверджує високоспецифічний методом.

Попереднє дослідження сечі на наркотичні речовини за допомогою індикаторних смужок може об`єктивізувати діагностику наркотичного сп`яніння безпосередньо при проведенні медичного огляду в медичних установах.

Відбір біологічних проб

Питання про необхідність визначення ПАР в біологічних рідинах вирішується лікарем, який проводить огляд.

Вибір біологічних середовищ проводиться на основі даних клінічного огляду з урахуванням можливого вживання тих чи інших психоактивних речовин. При підозрі на вживання речовин опійної групи, стимуляторів, снодійних, а також нових синтетичних наркотиків та лікарських препаратів проводиться відбір і дослідження сечі.

При підозрі на вживання препаратів коноплі (гашиш, марихуана, анаша і т.п.) досліджуються змиви з шкіри обличчя, рук, слизових поверхонь губ.

У разі, коли передбачається вживання летючих органічних розчинників (бензин, толуол, перхлоретілен і т.д.), проводиться дослідження сечі і крові.

Коли є підозра на змішане сп`яніння (стан одурманення і алкогольного сп`яніння) проводиться забір біологічних проб відповідно до передбачуваного вживанням наркотичних речовин та алкоголю, одночасно досліджується видихається.

Склянки (пробірки), призначені для взяття крові та сечі, миються 2% розчином соди, споліскують дистильованою водою і стерилізуються звичайним способом.

Сеча для хіміко-токсикологічного дослідження на наявність ПАР збирається в прозорий скляний шірокогорлую градуйований посудину об`ємом 300-600 мл. Обсяг проби повинен бути не менше 200 мл.

Після завершення процедури збору сечі необхідно провести попереднє дослідження:

• температури сечі (не більше ніж через 4 хв після відбору) скляним ртутним термометром;
• вимір рН за допомогою універсального індикаторного паперу для визначення рН сечі;
• візуальне спостереження (колір, каламутність).

Температура сечі повинна знаходитися в межах 32,5-37,7 С, рН - в інтервалі 4-8 од, візуально проба повинна виглядати природно.

Якщо результати попереднього дослідження викликають підозру в фальсифікації, необхідно провести повторну процедуру відбору проби в умовах, що виключають фальсифікацію.

Відібрану пробу сечі розливають в два скляних або пластмасових, герметичних посудини ємністю 100-150 мл кожен.

При дослідженні тільки на алкоголь досить 2-5 мл сечі, яку поміщають у флакон з-під пеніциліну. Флакон закривають стандартної гумовою пробкою, яку фіксують алюмінієвим ковпачком. Дослідження на наявність алкоголю проводиться протягом 1 години після отримання біологічних проб. Допускається зберігання проби за умови асептичного відбору в холодильнику при температурі 0 С не більше доби!

Кров відбирається в кількості не менше 10 мл з поверхневою вени через голку самопливом в сухий пеніциліновий флакон, що містить розчин гепарину (3-5 крапель на кожні 10 мл крові). Флакон закривають стандартної гумовою пробкою, яку фіксують алюмінієвим ковпачком. Вміст флакона відразу ж перемішують. Для хіміко-токсикологічних досліджень необхідно не менше 10 мл крові, для дослідження тільки на наявність алкоголю досить 2-3 мл крові.

Забороняється обробляти шкірні покриви в місцях уколу ефіром, спиртом або спиртовмісними розчинами. Місце уколу обробляється водним розчином риванолу або фурациліну.

Для відправки в ХТЛ готуються дві посудини, в яких знаходиться проба біорідини одного оглянутого. Перший зразок призначений для аналізу, другий - «контрольний» - після прибуття в ХТЛ ставиться на зберігання без порушення упаковки і використовується для повторного аналізу проби в разі потреби.

Для маркування судин готуються два ярлика. Напис на ярликах містить шестизначний код обстежуваного (вибирається довільно), дату і код даного пункту (по всеросійській під час передачі сигналу). При цьому ярлик контрольного зразка містить букву «К» після шестизначного коду, а також підпис обстежуваного на зворотному боці ярлика. Оглянутих не повинен бачити свого коду.

Ярлик кріпиться до посудини за допомогою клейкої стрічки, так, щоб стрічка проходила через дно, бічну поверхню і головку судини, а напис розташовувалася на стінці. Місце з`єднання кінців стрічки на голівці судини заливається сургучем, на ньому робиться відбиток штампа кабінету.

Посудина запаюється в поліетиленовий мішечок і вважається готовим до відправлення в ХТЛ.

Після підготовки проби до транспортування оглянутих пропонують розписатися в Робочому журналі (код при цьому закривають), і він може покинути приміщення кабінету.

У разі якщо обстежуваний не згоден з правильністю виробленого відбору проби, він може:

• залишити запис в Робочому журналі;
• зажадати повторного взяття проби (невідкладно);
• зробити заяву до вищестоящих органів.

Більш детально з особливостями відбору, зберігання зразків, транспортування, а також ведення документації можна ознайомитися в документах, доданих до Наказу МОЗ РФ від 05.10.98 № 289.

А.Г. Зеренін