Профілактика залежності від психоактивних речовин

Відео: В сім`ї наркозалежний? Залежність від психоактивних речовин: особливості хвороби. Лекції безкоштовно!

Проблема профілактики зловживання психоактивними речовинами до теперішнього часу залишається однією з найбільш актуальних проблем наркології.

Неухильне зростання наркотизації і алкоголізації населення всього світу свідчить про необхідність інтенсивної розробки нових сучасних концепцій, що відповідають вимогам часу і умов соціального середовища.

Профілактика залежності від наркотичних засобів і психотропних речовин являє собою стратегії, спрямовані або на зниження впливу факторів ризику захворювання наркоманією, токсикоманією або алкоголізмом, або на посилення дії чинників, які знижують сприйнятливість до цих хвороб.

Певні життєві обставини можуть або сприяти, або перешкоджати початку вживання психоактивних речовин. Обставини, достовірно збільшують шанси індивіда стати споживачем наркотиків, називаються факторами ризику вживання психоактивних речовин.

Обставини, достовірно знижують ці шанси, називаються факторами захисту (протектівнимі факторами) від ризику вживання психоактивних речовин. Фактори ризику нерідко специфічні для певних вікових і етнічних груп, для певної суспільної середовища і можуть залежати від виду уживаного психоактивної речовини (ПАР).

Ними можуть бути:
- проблеми фізичного і психічного здоров`я;
- народження і виховання в сім`ї хворих на алкоголізм, наркоманію,
- регулярне спілкування з однолітками, які вживають наркотики, відсутність стійкості до тиску однолітків;
- особистісні особливості (невпевненість в собі, занижена самооцінка, коливання настрою, невисокий інтелект, неприйняття соціальних норм, цінностей і т. д.);
- рання сексуальна активність, підліткова вагітність;
- високий рівень сімейного стресу, сімейна нестабільність, низький рівень доходів в сім`ї;
- нездатність освоїти шкільну програму, прогули в школі;
- проблеми міжособистісного спілкування в сім`ї, школі, з однолітками.

Факторами захисту від ризику вживання психоактивних речовин можуть бути:
- сімейна стабільність і згуртованість, адекватне виховання і теплі, близькі стосунки з членами сім`ї;
- середній і високий рівень доходів в сім`ї, адекватна забезпеченість житлом;
- висока якість медичної допомоги;
- низький рівень злочинності в населеному пункті, регіоні;
- доступність служб соціальної допомоги;
- високий рівень інтелекту і стійкості до стресу, фізичне і психічне благополуччя,
- висока самооцінка, розвинені навички самостійного вирішення проблем, пошуку і сприйняття соціальної підтримки, стійкість до тиску однолітків, уміння контролювати свою поведінку;
- дотримання норм суспільства у вживанні психоактивних речовин.

Стає очевидним, що профілактика має перед собою мету посилити фактори захисту, що перешкоджають початку вживання ПАР і зменшити вираженість факторів ризику формування залежності від них. Немає єдиного чинника, який би сприяв початку вживання психоактивних речовин конкретною людиною.

В процесі життя на індивіда впливають сукупності як факторів ризику, так і внутрішніх чинників захисту, які не мають прямих імовірнісних зв`язків з формуванням залежності від ПАР.

У світі існує певні відпрацьовані підходи до проведення профілактичного впливу в залежності від рівня проблеми. Вони засновані на класифікації профілактики, прийнятої Всесвітньою Організацією Охорони Здоров`я, в рамках якої профілактика підрозділяється на первинну, вторинну і третинну.

Первинна профілактика залежності від психоактивних речовин має на меті попередити початок вживання психоактивних речовин особами, раніше їх не вживали. Вона є переважно соціальної, найбільш масовою і орієнтована на загальну популяцію дітей, підлітків, молоді.

Первинна профілактика прагне зменшити кількість осіб, у яких може виникнути захворювання, а її зусилля спрямовані не стільки на попередження розвитку хвороби, скільки на формування здатності зберегти або зміцнити здоров`я.

Вторинна профілактика залежності від психоактивних речовин є вибірковою. Вона орієнтована на осіб, у яких вже відзначені епізоди вживання психоактивних речовин, або на осіб, які мають ознаки формується залежно в її початковій стадії.

Необхідність у вторинному профілактичному впливі виникає в тих випадках, коли захворювання має ймовірність виникнути (профілактика для груп ризику) або коли воно вже виникло, але ще не досягла свого піку свого розвитку.

Третинна профілактика залежності від психоактивних речовин є переважно медичної, індивідуальної і орієнтована на контингенти хворих, залежних від психоактивних речовин. Третинна профілактика типу "А" спрямована на попередження подальшого зловживання психоактивними речовинами хворими або на зменшення майбутнього шкоди від їх застосування, на надання допомоги хворим у подоланні залежності.

Третинна профілактика типу "Б" (Що іменується також четвертичной) спрямована на попередження рецидиву захворювання у хворих, які припинили вживати психоактивні речовини.

Розробка та апробація різних програм профілактики наркотичної залежності серед дітей, підлітків, молоді стає все більш актуальним науковим напрямком у всьому світі, в тому числі і в Росії. Однак формування ефективних профілактичних стратегій відбувається з великими труднощами.

Багато авторів оглядів діючих профілактичних програм приходять до висновку про те, що результати їх впровадження не є оптимістичними (Moskowitz J.M., 1981- Moskowitz J.M., 1983). Це пов`язано з кількома причинами: недоліком теоретично строго обгрунтованих моделей, відсутністю достатньої кількості апробованих технологій, неточним визначенням предмета (об`єкта) впливу і т.д.

Істотний прогрес в області профілактики наркоманії забезпечується розробкою підходів, сфокусованих на розумінні профілактики як превенції, що враховує, перш за все психосоціальні і особистісні чинники, що перешкоджають початку наркотизації (Howard J., 1997) Аналіз змістовної сторони різних підходів має не тільки теоретичний, а й практичний інтерес .

Н.А. Сирота, В.М. Ялтонский