Психічні особливості в критичні періоди (вікових кризах) розвитку організму

Найбільш відповідальним є перший віковий криз, який припадає на перші 2-3 роки життя. На 1-му році закладаються основи психічної діяльності, йде підготовка до самостійного ходіння і оволодіння мовою. У цей час формуються «нейронні ансамблі», особливе значення має достатній потік аферентних сигналів, інформації до мозку (контакт з батьками, увагу, ласка, казки, колискові, ігри). Що відбуваються під впливом припливу сигналів до мозку зміни його структури і функції - «первинне навчання» - є основою для засвоєння прийдешніх більш складних форм навчання. Недостатнє надходження інформації на цьому етапі ускладнює подальше придбання навичок. Але шкідлива і перевантаження дитини інформацією.
До кінця 1-го року (нерідко до півтора років) дитина починає самостійно ходіть- при цьому різко розширюються його пізнавальні можливості, завантаження зорового, слухового та інших аналізаторів, носіїв пам`яті. На цьому етапі розвиток моторних і мовних функцій тісно пов`язане. Дитина у віці до 2-2,5 років зазвичай слухняний, дружелюбний, «відкритий» для спілкування, не відчуває почуття страху. Під впливом контакту з навколишнім світом формується почуття «Я», тобто виділення себе з навколишнього світу.
У період між 2-4-я роками зростання дитини прискорюється, спостерігається неузгодженість психо-нейроендокринної та судинної регуляції. Поведінка дитини змінюється: характерні виражене почуття «Я», прагнення до самостійності. Якщо до цього періоду дитина тісно асоціює себе з одним з батьків, відчуваючи себе частиною рідного дорослої людини, то на новому віковому етапі з`являється негативізм, упертість, не завжди зрозуміле батькам і не піддається логічному поясненню. Упертість дитини легко провокується жорсткими обмеженнями його самостійності з боку дорослих. Поведінка дитини на цьому етапі часто алогічно, підпорядковане почуттям, так як не сформована домінанта лівої півкулі, контролюючого логічно-смисловий поведінку (вона розвивається у міру формування мовних навичок).
У віці 5-7 років дитина вступає в так званий «другий критичний період». До цього часу у нього зазвичай вже непогано розвинені рухові функції і мова. Дитина може дати адекватний аналіз ситуації, в стосунках з дорослими є певна «психологічна дистанція». Однак йому важко надовго зосередитися на одному предметі, він відволікаємо, так як зв`язку між нервовими елементами в мозку дитини ще не стабільні і збудження досить вільно переходить з одного нервового центру на інший. У діяльності дитини переважають ігрові елементи, у нього недостатні критика і самоконтроль- часто він не передбачає віддалених наслідків своїх вчинків, і мотиваційна сфера (бажання) нерідко переважає над розумової, логічної.
Початок шкільного навчання пов`язане з докорінним знищенням звичних стереотипів, значним психоемоційним напруженням. Необхідність засвоювати матеріал, будувати відносини в новому колективі, з учителями, контроль засвоєння - все це сприяє (на тлі психологічної неготовності або морфологічної незрілості) виявлення різних, до цього моменту компенсованих, дисфункцій. Нерідко виникають невротичні прояви, шкільний дезаптаційна синдром. Фоном для їх розгортання служать мікродізонтогенез, мінімальна мозкова дисфункція (ММД), а провокуючим фактором - завищений рівень вимог.
До 5-6 років можлива спонтанна (або під впливом лікування) хороша компенсація порушених функцій у дітей з ММД, перинатальною енцефалопатією та ін., І діти випадають з поля зору лікарів. Навантаження при освоєнні шкільної програми нерідко грає роль проби навантаження, що виявляє «слабкі місця» і сприяють зриву адаптаційних механізмів. За нашими даними, діти з великою масою тіла при народженні - більше 4000 г - входять до групи ризику щодо формування різних нейровегетативних синдромів на цьому віковому етапі.
Проблеми в ряді випадків обумовлені не істинної недостатністю інтелекту функцій дитини, поганою пам`яттю, а його непосидючістю на уроці, неможливістю зосередитися на завданні або на новому навчальному матеріалі. Для уточнення характеру подібних проявів необхідно ретельне психоневрологічне обстеження.
Значну допомогу в подоланні труднощів, обумовлених істинної або вторинною недостатністю когнітивних функцій, що наступає під впливом навчальних програм, може надати «Школа здоров`я і розвитку». Заняття в «Школі здоров`я і розвитку» орієнтовані на облік психофізіологічних особливостей соматично неблагополучних дітей, зміцнення їх фізичного, психічного здоров`я. Практика показує, що приблизно до 9-го класу діти, які відвідують «Школу здоров`я і розвитку», в більшості своїй прекрасно адаптовані до соціального оточення, успішно освоюють традиційну шкільну програму і позбавлені невротичних рис.
У віці 12-16 років настає третій, так званий пубертатний (змужнілий) період. Характерний бурхливе зростання, появу нових гормонів, зміна їх концентрації, що ведуть до появи вторинних статевих ознак і статевою метаморфозу. У дівчаток починаються менструації. Рухи підлітка стають незграбними, різкими. Істотно змінюється поведінка: підлітки дратівливі, грубі, неспокійні, неслухняні. Виражені негативні реакції на цілком розумні пропозиції або вимоги дорослих. Переважає прагнення бути або здаватися дорослим, іноді проявляється в гротескній формі. У нормі до 16 років настає фаза заспокоєння і поведінку підлітка стає цілком адекватним.
Однак у підлітків з тими чи іншими порушеннями нервової системи негативні форми поведінки яскраво виражені.
Психічна сфера в період вікових кризів зазнає значних впливу-при цьому можуть загострюватися акцентуації характеру, невротичні риси. Під впливом нейроендокринних змін у хворих дітей легко виникають асинхронії (затримане або випереджальний розвиток тих чи інших функціональних систем).

Відео: TVS PT217 Rus 11. Характеристики різних періодів старості

Необхідно чітко знати вікові особливості дітей. Іноді ступінь вираженості розладів в період вікових кризів вимагають спільного втручання лікаря, педагога-дефектолога, психолога і олігофренопедагога.
До 18-20 років формування нервової системи в основному завершується. Так, параметри електроенцефалограми і електронейроміограмми в цьому і більш старшому віці практично ідентичні.