Старіння травної системи. Моторика шлунково-кишкового тракту при старінні

Відео: Швидка вода. секрет довголіття

Моторика шлунково-кишкового тракту при старінні

Відомо, що вже в осіб молодого віку нерідко виникають ті чи інші рухові порушення з боку кишечника, що носять здебільшого функціональний характер.

Тому дослідник, який вивчає моторну функцію шлунково-кишкового тракту, має значні труднощі, тому що в ряді випадків важко відрізнити зміни рухової функції, обумовлені літнім і старечим віком, від змін, що виникли в більш молодому віці.

Так, Портіс і Конг (Portis, Kong, 1952) в своєму огляді вказують, що Хамфрі, спостерігаючи 900 осіб старечого віку (серед них було 74 людини у віці 100 років), виявив запори у 31% обстежених, тоді як Іві серед одна тисяча вісімдесят дві студентів виявив запори також у 31% обстежених.

Вікове відсутність відмінності в моторної функції відзначено і в більш пізніх публікаціях (Hinton et al., 1969).

Однак більшість авторів вважають, що при старінні відбувається зниження моторної функції шлунково-кишкового тракту. Так, Коркушко і співавт. (1975) при аналізі гастрограмм встановили, що при старінні знижується амплітуда зубців, скорочуються періоди роботи і подовжуються періоди спокою.

Електрогастрографіческое вивчення древніх людей найчастіше виявляє гіпокінетичним форму електрогастрограмм (Чеботарьов, 1978). При рентгенологічному вивченні моторної функції тонкої кишки майже у половини обстежених виявлено картина гіперкінезу і гипокинеза (Гуревич, 1963). У той же час Задворнов (1963) виявляв картину гипомоторной дискінезії тільки у 25% обстежених, а у інших - моторна функція тонкої кишки була не змінена.

Однак більш часто і більш демонстративно настає вікове зниження тонусу і уповільнення перистальтики товстої кишки (Eastwood, 1972- Чеботарьов, 1978), що виражається в появі так званих старечих запорів, генез яких складний. Тут грають роль інволютивних процеси в кишечнику, подовження товстої кишки через її атонії, вікове опущення кишечника, слабкість мускулатури черевного преса і таза, мала фізична активність, ослаблення чутливості до нервових впливів (Пелещук, 1969).

Вивчення характеру кишкових скорочень не завжди дозволяє судити про рухової функції кишечника в цілому. У зв`язку з цим нами в осіб різного віку було проведено дослідження евакуаторної функції кишечника за допомогою використання в якості фарбувальний мітки 1 г карболена, прийнятого всередину.

Серед молодих поява пофарбованого карболеном калу в першу добу виявлено у 32%, у другу добу - у 64% і в протягом третьої доби - у 4% обстежених осіб. У літньому віці пофарбований карболеном кал з`являвся в першу добу - у 32%, у другу добу - у 44%, в третю добу - у 24%. У старечому віці подібні показники склали відповідно 22, 42 і 36%. Це вказує на зниження при старінні евакуаторної функції кишечника.

Бактеріальні процеси в старості

Як відомо, в нормі кишкова мікрофлора бере велику участь у створенні імунологічного бар`єру, синтезу ряду вітамінів, володіє антагонізмом по відношенню до патогенних мікробів. У старості, відбуваються значні зрушення мікрофлори шлунково-кишкового тракту, які виражаються в зміні як складу, так і кількості мікробів.

Так, у старих людей зменшується кількість молочнокислих бактерій, аж до повного їх зникнення, слабшає ферментативна активність кишкової палички, в ряді випадків спостерігається розвиток гнильної і гноеродной флори. При старінні відзначається виражене збільшення мікробної флори у всіх відділах шлунково-кишкового тракту (табл. 32).


Є вікові відмінності і при вивченні рівня фекальних мікроорганізмів (Gorbach et al., 1967). Збільшення кількості мікроорганізмів у осіб похилого та особливо старечого віку відбувається в основному за рахунок представників гнильної групи бактерій і носійства атипових адаптованих штамів, що володіють ознаками патогенності і хвороботворних організмів (Турсунходжаева і ін., 1970).

Все це може сприяти появі структурних змін слизових оболонок, зниження секреторної і ферментативної функції шлунка і кишечника (Knoke, Bernhardt, 1976). Слід враховувати, що в умовах постійної структури щіткової облямівки бактерії не можуть потрапити в зону мембранного травлення, так як їх розміри більше, ніж ультрапори щеточной облямівки.

В результаті цього мембранний гідроліз протікає в абсолютно стерильних умовах, що попереджає втрату макроорганизмом кінцевих продуктів гідролізу поживних речовин через вплив мікроорганізмів (Уголев, 1963, 1967). При старінні ж через ультраструктурних змін щеточной облямівки створюються більш сприятливі умови для харчування бактерій, так як з`являється вільний доступ бактерій до таких продуктів гідролізу, як амінокислоти, моносахара тощо.

Безумовно, це один з моментів, що сприяють збільшенню в старості кількості мікроорганізмів в кишечнику. З цих позицій не викликає подиву той факт, що при старінні харчові перевантаження здатні переводити кишкову флору зі стану еубіоза в дисбиоз (Билибин, 1970). З причин, що ведуть до збільшення числа мікроорганізмів в шлунково-кишковому тракті, слід також вказати на вікове зниження секреторної функції слинних залоз, шлунка, печінки і кишечника, секрет яких має бактерицидну властивість.

Крім того, при зниженні секреторної функції органів травлення в порожнині кишки збільшується кількість продуктів неповного гідролізу, які також сприяють розмноженню мікроорганізмів. Особливе місце займають інволютивних процеси в шлунково-кишковому тракті, які створюють сприятливі умови для розмноження мікроорганізмів в порожнині і в епітеліальних клітинах слизових оболонок.

Це призводить до зміни взаємин порожнинної (П-флори) і мукозної флори кишечника (М-флори), популяції яких відрізняються між собою за чисельністю, складу і біологічної активності. Сприяє розмноженню мікроорганізмів і вікове зниження моторики шлунка і кишечника.

Підвищення при старінні рівня мікроорганізмів призводить до пошкодження мікроворсинок слизової оболонки тонкої кишки, внаслідок чого відбувається зниження ферментативної активності в сфері мембранного травлення, що виявляється за допомогою гістохімічних методів дослідження. У той же час слід враховувати, що підвищення кількості мікрофлори в тонкій кишці значно знижує темпи всмоктування продуктів гідролізу білків, жирів і вуглеводів (Knoke, Bernhardt, 1976).

На закінчення, підсумовуючи наведені в цьому розділі відомості, слід підкреслити, що вони далеко не вичерпують всіх аспектів стану травного тракту при старінні. У той же час необхідно відзначити, що при наявності цілого ряду компенсаторних механізмів функціональна здатність шлунково-кишкового тракту при фізіологічному старінні в значній мірі збережена і може в ряді випадків підтримувати нормальне і адекватне травлення.

Однак для цього необхідно, щоб загальна калорійність харчування в міру старіння поступово знижувалася. Ця вимога є наслідком общебиологических процесів, які спостерігаються при старінні: зниження рухової активності, зменшення м`язової маси тіла, уповільнення інтенсивності обмінних процесів і ін.

У цих умовах при зниженні калорійності харчування даного рівня секреторну діяльність органів травлення вистачає для достатньої асиміляції харчових речовин. В той же час в старості при щодо надмірних харчових навантаженнях або при переході на новий режим харчування процеси травлення стають неадекватними через швидкого виснаження функціональних можливостей органів травлення.