Диспансеризація нефрологічних хворих

Система радянської охорони здоров`я визначається особливостями соціалістичного ладу, які дозволяють поєднувати лікувальні та попереджувальні заходи, направляючи їх на зміцнення здоров`я населення. Синтезом попереджувальної і лікувальної медицини є метод, який лежить в основі профілактичного спрямування нашої охорони здоров`я. Якщо профілактика визначає всю спрямованість радянської охорони здоров`я, то диспансеризація є одним з найбільш дієвих методів реалізації цього принципу на практиці.

Метод диспансерного спостереження характеризується єдністю трьох завдань:

1) проведення заходів з первинної профілактики захворювань-

2) виявлення ранніх форм функціональних і органічних порушень в системах і органах-

3) лікування, проведення заходів з вторинної профілактики захворювань і реабілітації хворих.

Диспансеризація: набуває все більшого значення у зв`язку з швидким розвитком в нашій країні спеціалізованої, в тому числі нефрологічної, медичної служби. Їй належить важлива роль у вивченні поширеності хвороб нирок, в налагодженні обліку та виявлення нефрологічних хворих, підвищення якості їх лікування, проведенні профілактичного і протирецидивного лікування. Велика актуальність і медико-соціальна значимість хвороб нирок обумовлена їх частотою (5-6% загальної захворюваності), ураженням осіб переважно молодого, найбільш активного, віку (понад 60% нефрологічних хворих молодше 40 років).

За спостереженнями різних авторів, поширеність патології нирок наближається до 190-200 на 10 000 населення, обертаність населення за медичною допомогою становить 108-157 на 10 000. Близько 20% припадає на дифузний ГН і пієлонефрит.

За даними В. П. Боєнко, нефрологічних хворі становлять в дільничних лікарнях 1,5-2%, а в районних 6-7% всіх госпіталізованих в терапевтичні відділення. Летальність серед них коливається від 1,8 і 18% при загальній летальності в терапевтичних відділеннях: 0,4-0,6%.

Ретельне обстеження робочих і службовців великого промислового підприємства Ленінграда [Ставська В. В. та ін., 1976] дозволили встановити, що нефрологические хворі, що підлягають диспансерному спостереженню, становили 0,5-1,5% всіх працюючих. Несприятливий прогноз в цій групі хворих, обумовлений частою інвалідизацією і смертю в працездатному віці, висуває патологію нирок на одне з провідних місць медико-соціальних проблем радянської охорони здоров`я.

клінічна нефрологія

під ред. Тареева Е.М.

Поділитися в соц мережах: