Загальна і місцева фагоцитарна реакція нейтрофілів у хворих з хронічним верхівковим періодонтитом

Формування різних видів хронічного верхівкового періодонтиту (ХВП) залежить від ряду місцевих і загальних причин, в тому числі і від стану неспецифічної резистентності організму, яке безпосередньо впливає на віддалені результати лікування хворих. Разом з тим, стан загальної і місцевої фагоцитарної реакції при різних формах ХВП вивчено недостатньо.

Мета даного дослідження - Вивчення особливостей загальної та місцевої фагоцитарної реакції нейтрофілів організму хворих при різних видах хронічного верхівкового періодонтиту.

Обстежено 129 соматично здорових пацієнтів на базі стоматологічного відділення ПККБ №2 «Інститут серця» у віці від 23 до 45 років з різними формами ХВП і 12 здорових донорів в тій же віковій категорії. Попередньо всім хворим проводили санацію порожнини рота, що включає професійну гігієну, лікування зубів, уражених карієсом, і запальних захворювань пародонту. Діагноз хронічного періодонтиту встановлювали за допомогою основних клінічних методів стоматологічного обстеження і рентгенографії.

Оцінку запальної фагоцитарної реакції організму проводили за індексом активності фагоцитів - ИАФ. Як об`єкти фагоцитозу використовували еритроцити з антигенного еритроцитарного діагностикумів з шигелл Зонне (СПб НІІВС). Загальну фагоцитарную реакцію нейтрофілів оцінювали за ІАФк капілярної крові з пальця, а місцеву - по ІАФд ясенний крові, взятої в проекції верхівок коренів з вестибулярної сторони (в стандартному вираженні), який визначали за методом В.Н. Капліна (1996). Тип фагоцитарної реакції визначається як нормальний при величині ИАФ в межах норми (0,7-1,4), як активоване при показниках ИАФ вище 1,4 і як депресивний при показниках ИАФ нижче 0,7.

При дослідженні було встановлено, що при різних видах ХВП характер загальної та місцевої фагоцитарної реакції нейтрофілів організму відрізнявся.

Нами був розроблений новий показник - коефіцієнт врівноваженості фагоцитозу (КУФ), який розраховували в такий спосіб: КУФ = ІАФк / ІАФд. Підставою для розрахунку КУФ з`явилася тісний прямий кореляційний зв`язок між величинами ІАФк і ІАФд, встановлена в групі здорових донорів (r = 0,83 ± 0,14- р lt; 0,05). При величинах КУФ від 0,5 до 2,0 відносних одиниць співвідношення загальної і місцевої фагоцитарних реакцій вважається врівноваженим, а при значеннях цього показника, що виходять за межі норми, - неврівноваженим. Даний показник дозволяє кількісно оцінювати динаміку співвідношення загальної і місцевої фагоцитарних реакцій в процесі лікування хворих.

В результаті лабораторних досліджень активності фагоцитів встановлено, що у здорових донорів середні величини ІАФк і ІАФд достовірно не розрізнялися, їх індивідуальні значення перебували в межах норми, а індивідуальні кордону КУФ - в межах врівноваженості.

При фіброзному періодонтит до лікування у більшості пацієнтів (67,2%) фагоцитарна реакція характеризувалася врівноваженим співвідношенням нормальних величин загальної та місцевої активності фагоцитів. У меншій кількості спостережень було визначено неврівноважений тип співвідношення показників фагоцитарної реакції. У 18% хворих мала місце депресія загальної реакції при нормальній місцевої реакції фагоцитів (КУФ lt; 0,5), а у 14,8% виявлено активація загальної реакції при депресії місцевої реакції фагоцитів (КУФ gt; 2,0).

При хронічному гранулематозному періодонтит у 68,4% пацієнтів виявлено активоване тип загальної реакції фагоцитів (ІАФк gt; 1,4) і депресивний тип місцевої реакції (ІАФд lt; 0,7), при цьому індивідуальні значення КУФ знаходилися в межах неврівноваженості (КУФ gt; 2,0). У 31,6% хворих виявлено рівноважний співвідношення нормальних значень загальної та місцевої фагоцитарних реакцій.

Стан загальної та місцевої активності фагоцитів у хворих з різними видами хронічного верхівкового періодонтиту

Показники активності фагоцитів	Здорові донори, n = 12 (12)	Хронічний верхівковий періодонтит, n = 129 (160)
		гранулюючих, n = 38 (62)	фіброзний, n = 61 (61)	гранулематозний, n = 30 (37)
ІАФк	1,03 = + 0,09 0,72-1,37	0.67 ± 0.07 * 0,53-0,87	1,01 ± 0,1 * 0,54-1,58	1.75 ± 0.17 * 1,07-2,28
ІАФд	0,95 ± 0,09 1,36-0,72	1,49 ± 0,09 * 1,71-1,07	0,99 ± 0,09 * 1,32-0,64	0,68 ± 0,06 * 0,95-0,62
КУФ	1.07 ± 0.10 0,53-1,90	0,47 ± 0,05 * 0,31-0,81	1,17 ± 0,12 * 0,41-2,47	2,01 ± 0,25 * 1,12-3,44

Примітка: в чисельнику - М ± m, в знаменнику - граничні значення індивідуальних показників в групі-n - кількість хворих, в дужках - кількість зубів, * - достовірність відмінності (рlt; 0,05) середніх показників у хворих в порівнянні з донорами.

Більшість пацієнтів з гранулюван періодонтитом 66,7% мали депресивний тип загальної реакції (ІАФк lt; 0,7) і активоване тип місцевої реакції фагоцитів (ІАФд gt; 1,4). При цьому індивідуальні величини КУФ були розташовані в межах неврівноваженості загальної та місцевої фагоцитарних реакцій (КУФ lt; 0,5). У 33,3% хворих було врівноважене співвідношення індивідуальних показників загальної і місцевої фагоцитарних реакцій, які перебувають в межах норми.

В результаті досліджень, проведених у хворих до лікування, були виявлені особливості загальної і місцевої фагоцитарної реакції при різних видах ХВП. У більшості пацієнтів з гранулюван періодонтитом індивідуальні величини КУФ були менше 1,0, при гранулематозному періодонтит - більше 1,0, а при фіброзному періодонтит - в діапазоні від 0,4 до 2,5, при нормальних межах показника - від 0,5 до 2,0.

При фіброзному періодонтит нормальні параметри загальної та місцевої фагоцитарних реакцій можна пояснити достатнім рівнем компенсаторних механізмів.

При гранулематозному періодонтит механізм активації загальної реакції і депресії місцевої реакції фагоцитів, мабуть, пов`язаний з дією токсичних продуктів одонтогенного вогнища.

У хворих з хронічним гранулюючих періодонтитом були виявлені найбільш виражені зміни загальної активності фагоцитів крові у вигляді депресії, що, мабуть, пов`язано з дією токсичних продуктів мікробного і ендогенного походження, що надходять з одонтогенного вогнища. Активацію місцевої реакції фагоцитів можна пояснити дією медіаторів запалення, що надходять в навколишні тканини з одонтогенного вогнища.

Таким чином, в результаті проведених досліджень встановлено, що розроблений показник - коефіцієнт врівноваженості фагоцитозу (КУФ) відображає величину співвідношення загальної і місцевої фагоцитарної активності нейтрофілів у пацієнтів з хронічним періодонтитом і має високу діагностичну та прогностичну значущість.


Л.E. Леонова, В.Ф. Коломойцев, А.Ю. Черепанов, Г.А. Павлова
ГОУ ВПО «Пермська ДМА ім. акад. Е.А. Вагнера »