Удосконалення ендодонтичного лікування

Відео: Практична ендодонтія частина1

При експертної оцінки якості ендодонтичного лікування, за даними 528 ОРТОПАНТОМОГРАММА, частка неякісно запломбованих кореневих каналів склала 81,2% випадків (Боровський Є.В., Протасов М.Ю., 1998). На підставі аналізу клініко-рентгенологічних даних 890 випадків (Жохова Н.С., 2002) встановлено, що неповне або неоднорідна обтурація кореневих каналів склала 46,6%, причому в багатокореневих зубах - в 76,1% випадків, а в однокореневих - в 23,9%. Дані інших авторів також підтверджують ці цифри. У зв`язку з цим Стоматологічної Асоціацією Росії були розроблені стандарти ендодонтичного лікування, які були затверджені 14 вересня 2004 р Метою стандартів є підвищення якості ендодонтичного лікування з використанням застосування його алгоритму. Алгоритм ендодонтичного лікування включає в себе обов`язковий набір діагностичних і лікувальних заходів, який використовується в клінічній практиці.

При використанні даного алгоритму лікар враховує такі позиції: скарги хворого-характер, інтенсивність і тривалість больового сімптома- анамнез медичний і стоматологіческій- зовнішній осмотр- огляд порожнини рота - стан слизової оболонки, тканин пародонту, гігієнічний стан, зубна формула-додаткові методи - термометрія, електроодонтодіагностика (ЕОД) та рентгенографія. Використання всіх перерахованих позицій дозволяє обґрунтувати постановку діагнозу відповідно до класифікації стоматологічних хвороб ВООЗ (МКБ - 10).

Саме ендодонтичне лікування включає наступні позиції: формування прямолінійного доступу до усть кореневих каналів, проходження кореневого каналу ручними інструментами, визначення робочої довжини із застосуванням рентгенологічного та / або електрометричного (апекслокатор) метода- інструментальна обробка кореневих каналів конусними нікель-титановими машинними файлами, створення апікального упору - іригація кореневих каналів із застосуванням сучасних антисептиків 3-5% розчином гіпохлориду натрію або 2% розчином хлоргексідіна- лубриканти - ЕДТА, використання ендодонтичних шприців або систем, ультразвукових систем-обтурація методами латеральної холодної гутаперчі, вертикальної 3-мірної гарячої гуттаперчі- застосування конусного майстер -штіфта після його припасування з додатковими штифтами. Кратність рентгенологічного контролю при ендодонтичного лікування - не менше 3 разів.

Нами було проведено лікування захворювань пульпи і періодонта у 90 пацієнтів (чоловіків - 47, жінок - 43) віком від 17 до 57 років із застосуванням алгоритму ендодонтичного лікування. Використаний нами алгоритм включав наступні позиції: визначення середньої довжини зуба за мінусом 0,5-1 мм-установка стоппера на виявлене відстань на діагностичному інструменте- проходження і фіксація інструменту в канале- рентгенографія і апекслокація- визначення робочої довжини, інструментальна обробка конусними інструментами за допомогою систем M-two і Pro-taper- медикаментозна іригація, висушування і обтурація методом латеральної конденсації. Контрольна рентгенограма після лікування і динамічне спостереження за пацієнтами проводили в терміни 3,6 міс і 1,5 року. При аналізі рентгенограм особлива увага приділялася таким даними, як повне заповнення кореневих каналів, гомогенність матеріалу в каналі, відсутність пустот, наявність конусности і відсутність або наявність змін в периапикальной зоні.

результати. З 90 пацієнтів у 63 осіб виявлено захворювання пульпи і у 27 захворювання періодонта. При лікуванні всіх пацієнтів з використанням алгоритму ендодонтичного лікування в найближчі терміни спостережень (до 6 міс) ускладнення практично були відсутні. На рентгенограмах зазначалося наявність конусности оброблених кореневих каналів, гомогенне заповнення каналів силером і гутаперчевими штифтами, відсутність періодонтальних змін. У 6 пацієнтів, які лікувалися з приводу хронічного періодонтиту, виявлена незначна хворобливість після лікування протягом 1 добу.

У віддалені терміни спостережень (від 12 до 24 міс) ускладнень в зубах, лікувалися щодо пульпіту, нами не відзначено. Виявлено дефекти реставрацій, які усували в міру необхідності. У 4 пацієнтів з діагнозом хронічний періодонтит багатокореневих зубів спостерігалася наявність деструктивних зміні в області апекса. У цих зубах було проведено повторне ендодонтичне лікування, яке не змінило початкову ситуацію (за даними рентгенограм через 24 міс), але при цьому скарги пацієнти не пред`являли.

Таким чином, на підставі аналізу найближчих та віддалених результатів лікування 90 пацієнтів з використанням алгоритму ендодонтичного лікування встановлено, що в найближчі терміни спостережень ускладнення практично були відсутні. У віддалені терміни спостережень (до 24 міс) ускладнення виявлено у 7% випадків, що було підтверджено рентгенограммами. Дану методику доцільно рекомендувати в амбулаторну стоматологічну практику.


І.М. Рабинович, І.Т. Цаболова
ФДМ «ЦНДІЗ і ЧЛХ», РМАПО