Артроскопія як малоінвазивний метод діагностики та оперативного лікування внутрішньосуглобових переломів

Відео: Лікування захворювань колінних суглобів в Медичному будинку Odrex

Артроскопія як малоінвазивний метод діагностики та оперативного лікування внутрішньосуглобових переломів виростків великогомілкової кістки

В Іркутській міській клінічній лікарні №3 для діагностики ушкоджень колінного суглоба і оперативного допомоги при переломах виростків великогомілкової кістки (МББК) артроскопічна техніка застосовувалася у 35 хворих.

Рентгенологічний метод діагностики, є одним із найбільших у виявленні внутрішньосуглобових переломів, часто не дозволяє встановити істинний характер перелому і супутні пошкодження інших внутрішньосуглобових структур. Деталізувати клініко-рентгенологічну картину внутрисуставного перелому допомагає комп`ютерна томографія, за допомогою якої можна виключити або підтвердити наявність перелому, уточнити характер зміщення уламків, локалізацію, площа, напрямок і глибину кісткового дефекту. Застосування ендоскопічної техніки на етапі діагностики дозволяє уникнути широкої артротоміі для виявлення супутніх ушкоджень суглобового хряща, менісків, зв`язок, капсули. Крім того, артроскопія дає можливість виконати необхідні оперативні втручання на ушкоджених внутрішньосуглобових структурах, що значно знижує травматичність операції. Повноцінна санація внутрішньосуглобових ушкоджень допомагає використовувати для репозиції і остеосинтезу самих переломів виростків закриті (без розтину капсули суглоба) або мінімальні артротоміческіе доступи під артроскопічним контролем.

Визначення тактики лікування і вибір способу оперативного втручання залежали від типу перелому виростків великогомілкової кістки (відповідно до класифікації AO ASIF). Так, при лінійному переломі одного з виростків великогомілкової кістки (тип В1 за класифікацією АО) при зміщенні уламка після безкровної репозиції під контролем артроскопа через прокол м`яких тканин в зоні пошкодженого виростка за допомогою направителя фіксували уламок напрямними спицями та канюлірованнимі гвинтами.

При переломах виростків великогомілкової кістки з центральної компресією (Тип В2.2-3 по АТ) і з «вдавлення» суглобової поверхні більше 5 мм репозицію виконували під артроскопічним контролем з позасуглобових доступу через сформований в підставі виростка канал. Для заповнення утворився кісткового дефекту застосовували аутотраісплантат або гранульований коллапанЛ, фіксуючи його підтримує гвинтом.

При переломі виростків з крайової компресією або з «осіданням» всієї суглобової поверхні (Тип В2.1 по АТ) понад 5 мм репозицію осіла суглобової частини здійснювали з невеликого внесуставной розрізу над підставою мишелка, виконували остеотомію і піднімали осів частина єдиним блоком до рівня суглобової поверхні під контролем артроскопа, з подальшою кістковою пластикою утворився дефекту і остеосинтезом компресують гвинтами і мищелковий пластиною АТ. При оперативному лікуванні інших варіантів компресійних переломів виростків великогомілкової кістки (Тип ВЗ, СЗ по АТ) і внутрішньосуглобовихпереломів метаепіфіза великогомілкової кістки (Тип Cl.1-3, С2 по АТ) з незадовільним становищем уламків після безкровної репозиції виконання артроскопії суглоба також дало можливість зменшити травматичність операції.

У післяопераційному періоді - з першої доби після операції прагнули до максимально раннього початку рухів в оперованому суглобі без використання іммобілізації кінцівки, чому сприяла мінімальна операційна травма. Ортези використовували при многооскольчатих переломах або при пошкодженні зв`язкового апарату суглоба. Осьову навантаження на оперовану кінцівку при переломах МББК дозволяли не раніше 2,5-3 місяців після операції.

Наш досвід застосування артроскопії в комплексі діагностики та лікування хворих з закритими внутрішньосуглобових переломами кісток колінного суглоба свідчить про явні переваги використовуваних методик. До цих переваг слід віднести: можливість своєчасної діагностики, лікування супутніх ушкоджень і візуального контролю якості репозиції перелома- зведення до мінімуму тяжкості операційної травми і ризику інфекційних осложненій- мінімальний больовий синдром в післяопераційному періоде- можливість ранньої функціональної реабілітаціі- збереження харчування гіалінового хряща після операції- скорочення термінів перебування хворих в стаціонарі і реабілітаційного періоду-мінімальний шкірний косметичний дефект і порушення чутливості шкіри.


Комогорцев І.Є., Домашевський В.А., Єгоров Д.І.
Іркутський державний медичний університет


Поділитися в соц мережах:

Cхоже