Методи підвищення точності результатів аналізу
Методів контролю і корекції проведення попередньої фази аналізу (відбір зразка, транспортування в лабораторію, зберігання, гомогенізація, концентрування, отримання проб у вигляді аліквоти) не розроблено. Тому єдиний спосіб мінімізувати похибку при цій фазі аналізу - скрупульозно стандартизувати всі маніпуляції.
При аналітичної фазі (обробка зразка, вимір, статистична оцінка) можливостей підвищити точність аналізу значно більше. Похибки нерідко враховують за допомогою так званого методу добавок. додавання відомих кількостей визначених елементів до пробі перед пробопідготовкою з подальшою кількісною оцінкою результатів вимірювання і розрахунком коригуючого коефіцієнта. Цей метод не забезпечує абсолютної правильності результату, оскільки додаються елементи можуть зв`язуватися іншими, ніж в аналізованих зразках, ділянками біологічної матриці. Крім того, ступінь окислення внесеного елемента може бути інший, ніж в матриці. Тому в підсумку поведінка додаються при пробопідготовці елементів може відрізнятися від такого в пробі.
Незважаючи на зазначені недоліки, метод добавок дозволяє досягти прийнятної точності аналізу, тому, при неможливості застосувати стандарти перед серійними аналізами будь-якого об`єкта з новою матрицею слід використовувати метод добавок. Точність отриманих результатів досягає першого знака після коми.
Відео: Методи підвищення точності оцінки при підборі кандидатів
Кращий спосіб знизити похибки при аналітичної фазі - використовувати еталони матеріалів з точно встановленим вмістом елементів, що визначаються, аналогічним аналізованих (стандартні зразки). Це дозволить з достатньою точністю врахувати всі зміни складу елементів, що виникли при пробопідготовці. Недолік цього методу - складність отримання і відносна дорожнеча еталонів (рис. 1).
Мал. 1. Методи підвищення точності результатів аналізу Оцінка репрезентативності аналізу
Таким чином, для отримання прийнятної точності результатів багатоелементний аналіз слід максимально стандартизувати при попередній фазі, а при аналітичної фазі використовувати еталони.
Відео: Лекція 16: Планування робіт
Оцінка репрезентативності аналізу
Зі сказаного випливає необхідність оцінювати репрезентативність багатоелементного аналізу біологічних об`єктів.
Щоб уникнути при виборі зразка і відборі проби значних помилок, ці процедури слід максимально уніфікувати і стандартизувати. Підкреслимо, що вимога про уніфікацію процесу отримання проби - аж ніяк не абстрактне. Наприклад, в залежності від положення пацієнта (стоячи або лежачи) при взятті проби крові склад мікроелементів змінюється майже на 15%. Необхідно враховувати відмінності у пацієнтів гематокриту, яке може змінювати результат аналізу ще приблизно на 20% (Маррі і ін., 2004). В обох випадках зміна складу МЕ залежить від нерівномірності розподілу елементів між клітинами крові і плазмою. У положенні пацієнта лежачи кров розріджується. Слід враховувати, що зразки тканин негомогенних, а при їх негерметичному зберіганні перед пробопідготовкою з них досить швидко втрачається вода, і розрахунок на «сиру масу» буде викликати значну помилку.
При аналізі біологічних тканин або рідин необхідно враховувати як гомеостаз живого організму, так і властивості аналізованих елементів в даній тканини. Тому результати аналізу зазвичай не вдається інтерпретувати однозначно. Через 72 години після інтоксикації металлсодержащими отрутою механізм гомеостазу та активне виведення отрути з організму призводить до практично повної його втрати з крові. При цьому аналіз виявиться достовірним лише для деяких металів, що утворюють міцні зв`язки з білками еритроцитів. Однак точність аналізу в цьому випадку дуже низька, оскільки реакція організму у різних пацієнтів неоднакова.
Дослідження сечі можна використовувати для визначення причини гострого отруєння трохи довше.
Зазвичай проби надходять на пробопідготовку не відразу, і їх деякий час зберігають в замороженому вигляді. Якщо період між отриманням проби і аналізом тривалий, найкраще зберігати проби перед подальшими процедурами в висушеному вигляді. Однак в процесі теплової сушки майже повністю втрачається Hg і значно знижується вміст As і Se. Якщо необхідно проаналізувати зміст двох останніх елементів, то проби можна висушити методом ліофілізації. Що стосується Hg, для аналізу змісту цього елемента необхідна спеціальна процедура отримання, зберігання і аналізу зразка.
Медична біонеорганіка. Г.К. баранчиків