Кровотеча і крововтрата в бойових травмах. При проникаючих пораненнях грудей

Відео: Використання Acherman Chest Seal і Halo Seal. Сучасна військова медицина, частина 5я

При проникаючих пораненнях грудей і живота внутрішні кровотечі можуть досягати досить великих розмірів і супроводжуватися типовою картиною колапсу. Скупчення крові в порожнинах перикарда, плеври і живота призводить до специфічних розладів функцій органів і може визначатися за допомогою фізикального, а при пораненнях грудей - і рентгенологічного дослідження.

При кровотечі в перикард розвивається картина тампонади серця. У цих випадках часто настає втрата свідомості. Поранені, що знаходяться в свідомості, відчувають почуття хворобливого напруги в області серця з іррадіацією болю в ліве плече і утруднення дихання. Різка блідість обличчя зазвичай поєднується з ціанозом внаслідок утруднення кровообігу. Серцева тупість помітно збільшується. Тони серця ослаблені, ледве вислуховуються. Пульс частий, ледь відчутний. Відня шиї зазвичай розширені, чітко видно їх пульсація. На рентгенограмах визначається збільшення тіні серця і ослаблення серцевих скорочень.

Масивні внутрішньоплеврально кровотечі крім загальних ознак гострого недокрів`я характеризуються рядом специфічних симптомів. Наявність крові в плеврі визначається перкусією і проявляється у формі притуплення перкуторного звуку. Нижче верхньої межі тупості дихальні шуми відсутні або різко ослаблені, голосове тремтіння не визначається. Рентгенологічним дослідженням встановлюється наявність в плевральній порожнині рідини (крові). У тому випадку, якщо в плевральній порожнині є повітря, при рентгеноскопії видно коливається горизонтальний рівень рідини.

Скупчення крові в порожнині живота може бути виявлено за допомогою перкусії: тупий звук в пологих частинах живота, зміщається при зміні положення тіла пораненого, є важливою ознакою для діагностики внутрішніх кровотеч. У неясних випадках для діагностики крововиливів в перикард, плевральну порожнину або порожнину живота застосовується пробна пункція.

У діагностиці внутрішніх кровотеч велике значення мають методи лабораторного дослідження крові. За допомогою визначення рівня гемоглобіну, числа еритроцитів і питомої ваги крові можна не тільки встановити факт крововтрати, а й приблизно визначити кількість втраченої крові, а також відповісти на питання - зупинилося або продовжується кровотеча.

Методика визначення питомої ваги крові дуже проста, а одержувані дані настільки важливі, що її можна рекомендувати до використання в медико-санітарних батальйонах і госпіталях (рис. 14).


Визначення питомої ваги крові полягає в опусканні краплі досліджуваної крові в розчин мідного купоросу з заздалегідь встановленим питомою вагою. При цьому необхідно мати набір склянок з розчином мідного купоросу з питомою вагою від 1040 до 1060.

Нижче наводиться таблиця, складена Г. А. Барашкова, в якій показники крові і дані загального стану зіставлені з розмірами гострої крововтрати (табл. 3).


Практично можна вважати, що зниження рівня питомої ваги крові па 0,010, що йде паралельно зі зниженням числа еритроцитів, а також вмісту гемоглобіну і показника гематокриту при відповідних змінах загального стану поранених супроводжується втратою від 500 до 1000 мл крові.

Визначаючи повторно питома вага і інші показники, представлені в таблиці, можна скласти судження не тільки про величину крововтрати, а й про інтенсивність кровотечі. Останнє є нерідко визначальним моментом у вирішенні питання про термінове оперативному втручанні при внутрішній кровотечі. Однак слід пам`ятати, що після масивних трансфузій крові та особливо рідин показники питомої ваги крові вже не настільки інформативні.

А.Н. беркутів