Лікування ран, заражених отруйними речовинами. Заражені рани живота

Хірургічне лікування непроникаючих заражених ран живота має ряд відмінних рис, що випливають з особливостей їх перебігу. Так, при непроникаючих ранах, заражених ОР, може виникнути перитоніт.

Розвиток слипчивого перитоніту спостерігається па 3-й день після поранення. Кишкові петлі, прилеглі до ділянки очеревини в області зараженої ропи черевної стінки, мають яскраво-багрову забарвлення внаслідок великих крововиливів. Ексудату в черевній порожнині зазвичай не виявляється, не спостерігається також і перфорації кишок. Зміни в кишкової стінки можуть супроводжуватися розлитим гнійним перитонітом. Описані особливості перебігу непроникаючих ран стінки живота вимагають раннього і радикального лікування.

При проникаючих ранах живота, заражених ОР шкірнонаривної дії, показана можливо рання хірургічна обробка з видаленням всіх заражених ділянок, а іноді і парієтальної очеревини в межах здорових тканин.

Паренхіматозні органи (печінка, селезінка, нирка) є відносно стійкими до дії отруйних речовин. Пронікповеніе снаряда, що несе на поверхні отруйна речовина типу іприту, в тканини печінки, нирок та інших паренхіматозних органів супроводжується процесом заміщення дефекту сполучною тканиною з подальшою инкапсуляцией. Це особливо чітко проявляється при ранах печінки.

Тому хірургічна обробка заражених рай паренхіматозних органів при лапаротомії повинна проводитися по типу оперативних втручань, що застосовуються при незаражених ранах. Спеціальних прийомів у вигляді висічення рани ураженого органу, а також пошуків чужорідних тіл, заражених ОР, робити не слід, якщо до того немає прямих свідчень.

При зараженні ОР кишечника доцільно сікти уражену ділянку, а при великих ураженнях - вдаватися до резекції кишкової петлі з накладенням анастомозу.

При великих ураженнях стінки товстої кишки пошкоджену ділянку виводять в рану за загальноприйнятими правилами.

Оперативне втручання на органах черевної порожнини закінчується введенням в очеревину великих доз антибіотиків.

Антибіотики в післяопераційному періоді слід застосовувати не тільки внутрішньом`язово, а й обов`язково вводити в черевну порожнину через гумові або поліхлорвінілові трубочки.

Заражені рани великих суглобів. Такі ропи протікають дуже важко. Проникнення в суглоб ОВ типу іприту навіть при ранах малого розміру і без порушення цілості суглобових поверхонь, як правило, супроводжується глибоким некрозом суглобових хрящів н навколосуглобових тканин з подальшим розвитком важких артритів і параартікуляріих флегмон.

Глибокі некробкотіческіе зміни, що спостерігаються при заражених ранах суглобів, пояснюються тим, що ОВ типу іприту швидко всмоктуються губчастим кістковим речовиною, а це призводить до великих некрозів і до важко протікає інтоксикації організму.

Суглобові і навколосуглобових поранення, заражені ОВ, можуть супроводжуватися тромбозом судинного пучка, що ще більш обтяжує їх перебіг.

Оперативне втручання при зараженні ОР ран великих суглобів полягає в висічення розтрощених і заражених тканин, ліквідувати всю нежиттєздатних ділянок і чужорідних тіл. Порожнина суглоба промивається антисептичної рідиною (1% -ний розчин хлораміну) і на закінчення вводять антибіотики. При явному зараженні суглоба кісткові уламки зчленовуютьсяповерхонь кісток, навіть пов`язані з окістям, слід видалити або провести первинну резекцію з подальшим хорошим дренуванням суглобової порожнини.

При великих руйнування суглоба і попаданні в рану великої кількості отруйної речовини може постати питання про ампутацію кінцівки за первинними показаннями. Після хірургічної обробки рани повинні бути вжиті енергійні заходи профілактики проти розвитку інфекційних ускладнень.

Лікування після хірургічної обробки

Подальше лікування поранених, уражених ОВ, може здійснюватися в спеціалізованих госпіталях і госпіталях загальнохірургічного профілю. Проводиться воно за загальними хірургічним правилами з урахуванням особливостей перебігу процесу заражених ран. Не можна забувати про те, що у таких поранених, крім самої рани і пошкоджень органів і систем, ступінь яких залежить від масштабів руйнування, завданого ранить снарядом, завжди в тій чи іншій мірі проявляється інтоксикація ОВ, що потрапили в рану або інакше впливав па організм.

Застосовуючи комплексне лікування ран з використанням методів, спрямованих па прискорення загоєння, необхідно з самого початку подбати про зняття або зменшення впливу інтоксикації на організм. Тому треба прагнути поєднувати хірургічне лікування з заходами токсикологічного та терапевтичного порядку, спрямованими па ліквідацію порушень, викликаних в організмі дією бойових отруйних речовин.

А.Н. беркутів