Проведення медико-соціальної експертизи хворих з неврологічними проявами шийного остеохондрозу

Здійснення медико-соціальної експертизи при НПОШОП обумовлено наявністю порушень і обмежень життєдіяльності, які можуть виникати як наслідок остеохондрозу.

Одним з можливих порушень основних функцій людини при патології є порушення статодинамічних функції. Основними причинами обмеження життєдіяльності при даній патології є болі, парези (при компресійних судинних корінцево-спінальних і спінальних синдромах), порушують здатність до пересування, до трудової діяльності, у важких випадках - до самообслуговування.

Причиною обмежень життєдіяльності можуть з`явитися також кохлеовестібулярние порушення при дистрофічних змінах шийного відділу хребта і ураженні хребетної артеріі- у даних хворих симптоматика нерідко провокується різкими рухами в шийному відділі хребта, розмашистими рухами рук, що призводить до порушень трудової діяльності при ряді професій і до порушень можливостей виконання повсякденної побутової діяльності.

У початковій стадії захворювання при помірному або вираженому больовому синдромі загострення необхідно звільнити хворого від роботи і призначити йому відповідне лікування. Оптимальні терміни тимчасової непрацездатності становлять 10-12 днів.

Якщо в умовах роботи хворого є протипоказання (значне фізичне напруження, тривале вимушене положення голови, часті її повороти і нахили, несприятливі метеорологічні умови), ці терміни повинні бути збільшені. В подальшому, якщо болі в шиї часто загострюються, слід перевести хворого на роботу, яка виключає протипоказані умови праці.

При прогресуванні процесу і розвитку гострого радикулярного синдрому або при загостренні хронічного захворювання хворих слід госпіталізіронам. Мінімальні терміни загальної тривалості тимчасової непрацездатності становлять 18-20 днів.

Якщо в роботі хворого є зазначені протипоказання, а також необхідність перенесення великих тягарів, ривкових, розгонистих рухів рук, лікарняний лист їм повинен бути продовжений до повного зникнення больового синдрому Особи інтелектуальної праці можуть бути виписані на роботу із залишковими, різко вираженими явищами больового синдрому і лікування вони продовжують в амбулаторних умовах.

Якщо у хворого часті загострення шийного радикулярного синдрому провокуються фізичним напругою, охолодженням, необхідно перевести його на іншу роботу, що виключає зазначені фактори, Полегшені умови праці можуть надані висновку ЛКК лікувально-профілактичного закладу або, переклад на іншу роботу тягне за собою втрату кваліфікації, є підстави для направлення хворого на МРЕК.

При синдромі здавлення хребетної артерії, в залежності від ступеня його вираженості і умов праці, вирішується питання про лікування, терміни тимчасової непрацездатності або напрямку хворого на МРЕК. При різко вираженою симптоматикою, що не утрудняє хворому роботу в своїй професії, лікування можна проводити в амбулаторних умовах.

Помірний і особливо виражений синдром здавлення хребетної артерії вимагає приміщення хворого в стаціонар, терміни якого і загальна тривалість тимчасової непрацездатності будуть визначатися клінічними проявами та ефективністю лікування.

Показаннями для направлення хворого на МРЕК є:
1. Часті і тривалі загострення корінцевих або (рідше) рефлекторних синдромів при недостатній ефективності реабілітаційних заходів.
2. Неможливість продовжувати роботу в основній професії, якщо переклад на іншу роботу тягне за собою втрату або зниження кваліфікації.

3. Труднощі в працевлаштуванні осіб некваліфікованої фізичної праці, особливо якщо корешковая симптоматика поєднується з іншими клінічними синдромами.
4. Тривала тимчасова непрацездатність при несприятливому або сумнівному трудовому прогнозі.

5. Виражені вестибулярні порушення, астенічний синдром, цефалгії при частих загостреннях заднього шийного симпатичного синдрому при наявності протипоказаних факторів у виконуваній роботі і неможливості раціонального працевлаштування.
6. Стійкий виражений больовий синдром.
7. Рухові порушення, що перешкоджають виконанню роботи в повному обсязі.

Направлення хворого на МРЕК для визначення інвалідності здійснюється установами
охорони здоров`я: поліклінікою, стаціонаром або диспансером за місцем обслуговування хворого.

У напрямку на МРЕК повинен бути відображений розгорнутий клініко-функціональний діагноз, відображені супутні захворювання, результати клініко-інструментального обстеження, дані про проведені реабілітаційних заходах, медикаментозної терапії. Обов`язково вказується тривалість тимчасової непрацездатності з приводу основного захворювання за останні 12 місяців, відбивається професійний статус хворого (основна професія, рівень кваліфікації, наявність інших професій).

Таким чином, визначення групи інвалідності передбачає прийняття експертного рішення на підставі багатокритеріальних оцінок, комплексно враховують всі зазначені фактори в їх значимої при вирішенні цього питання сукупності.

Це забезпечить об`єктивізації експертного висновку, мінімізує ймовірність суб`єктивних, помилкових рішень, підвищить якість експертизи в цілому, в тому числі щодо прийняття подальшого рішення про розробку ІПР і її складових реабілітаційних медичних, соціальних і професійних заходів.

Багатокритеріальної оцінок, їх взаємозумовленість дозволяють стверджувати про системність експертного визначення груп інвалідності.

Нами розроблений алгоритм прийняття експертного рішення при встановленні групи інвалідності хворим, що страждають НПОШОП (рис.8.2).


Даний алгоритм включає перелік основних і додаткових факторів, які повинні враховуватися при прийнятті експертного рішення.

Однак в цілому модель медико-соціальної експертизи передбачає крім прийняття безпосередньо експертного рішення ще й оцінку реабілітаційного потенціалу, призначення реабілітаційного втручання у вигляді призначення і подальшого виконання індивідуальної програми реабілітації та оцінки ефективності реабілітаційних заходів, тобто оцінку наявного рівня зниження обмежень життєдіяльності (рис. 8.3 ).


Визнання хворого з НПОШОП інвалідом здійснюється МРЕК з урахуванням комплексної оцінки ступеня функціональних порушень, що виникли як наслідок основного захворювання і призводять відповідно, до різного ступеня вираженості обмежень життєдіяльності, що є підставою для визнання хворого інвалідом і встановлення III, II чи I групи інвалідності.

Таким чином, в результаті виконаного дослідження розроблені критерії визначення групи інвалідності при НПОШОП.

Інвалідність III групи встановлюється хворим КРГ-3 з тривалою тимчасовою непрацездатністю, помірними обмеженнями життєдіяльності, обумовленим і стійким больовим синдромом, порушенням рухових, вестибулярних або інших функцій, вираженим астенічним синдромом, вираженою цефалгией при наявності протипоказаних факторів у виконуваній роботі (за категоріями обмеження здатності до трудової діяльності ФК-2 (у осіб фізичної праці), пересуванню ФК-1, самообслуговування ФК-1.

Інвалідність II групи встановлюється хворим, які належать до КРГ-4 з несприятливим перебігом захворювання у яких є часті рухові загострення, неможливість або неефективність оперативного лікування, значні труднощі або повна неможливість продовження трудової діяльності в звичайних виробничих умовах (за категоріями обмеження здатності до трудової діяльності, відповідного ФК-3, пересуванню ФК-2, самообслуговування ФК-2, ФК-3).

Інвалідність I групи встановлюється хворим, у яких основне захворювання призводить до різко вираженим обмеженням життєдіяльності: участь у трудовій діяльності - ФК-4, самообслуговування - ФК-4. пересування ФК-3.

Ухвалення експертного рішення базується на оцінці кожної категорії обмеження життєдіяльності, ступеня їх вираженості, можливості продовження трудиться в певній професії, можливості раціонального працевлаштування, наявного реабілітаційного потенціалу.

І.С. Абельская, О.А. Михайлов, В. Б. змичок