Хронічний гастрит із секреторною недостатністю. Санаторно-курортне лікування

Хронічний гастрит із секреторною недостатністю - Це загальне захворювання організму, при якому поряд з порушеннями основних функцій шлунка (секреторною і моторної) і структурними змінами в слизовій оболонці останнього в патологічний процес часто залучаються й інші органи системи травлення (печінка, жовчний міхур, кишечник, підшлункова залоза).

Клінічні прояви хронічного гастриту із секреторною недостатністю дуже різноманітні і пов`язані перш за все з порушеннями з боку інших органів і систем організму. Зниження апетиту при хронічному гастриті з секреторною недостатністю спостерігається приблизно у однієї третини хворих, в зв`язку з чим у них нерідко з`являється підвищена потреба до гострої і пряної їжі. У декого може спостерігатися повна відсутність апетиту і навіть огиду до їжі. У подібних випадках відзначається помітна втрата ваги, виснаження, недокрів`я. У більшості ж хворих апетит збережений, а в ряді випадків підвищений.

Дуже часто хворі скаржаться на неприємний, терпкий або металевий присмак у роті, швидку стомлюваність, розпирання і важкість у надчеревній ділянці, слинотеча, відрижки повітрям або запахом з`їденої їжі. У частини хворих відрижка буває з запахом тухлого яйця. Це відбувається у зв`язку з розладами моторно-евакуаторної функції шлунка, залученням до патологічного процесу кишечника.

При гастриті з секреторною недостатністю вельми часто спостерігаються тяжкість і відчуття тиску і повноти в надчеревній ділянці і в животі. Найчастіше це буває після рясного прийому їжі, і особливо грубої, важкоперетравлюваної.

Перебіг хвороби

Перебіг хронічного гастриту із секреторною недостатністю тривалий. Періодично можуть спостерігатися загострення, що нагадують картину гострого гастриту.

При об`єктивному дослідженні, при пальпації живота визначається непостійна дифузна болючість в надчеревній ділянці.

У більшості хворих при дослідженні шлункової секреції показники кислотності різко знижені. При атрофічному гастриті в шлунковому соку відсутня вільна соляна кислота і пепсин.

Найбільш об`єктивним і достовірним методом діагностики хронічного гастриту є прижиттєве гістологічне дослідження слизової шлунка. Дані гістологічного дослідження дозволяють визначити тяжкість патологічного процесу.

лікування

Лікування хворих на хронічний гастрит із секреторною недостатністю має на меті насамперед попередити виникнення загострень, а при наявності останніх провести більш раннє і енергійне лікування. Це необхідно тому, що загострення, як правило, сприяють подальшому прогресуванню морфологічних змін слизової оболонки шлунка.

Для попередження загострень забороняються вживання спиртних напоїв і куріння. Рекомендується санація ротової порожнини і вогнищ інфекції в носоглотці, лікування супутніх захворювань органів травлення (хронічного холециститу, коліту, панкреатиту).

В умовах курорту хворим на хронічний гастрит із секреторною недостатністю проводиться комплексне лікування, яке передбачає застосування цілого ряду терапевтичних чинників.

Відбір лікарських засобів

Відбір лікарських засобів лікар виробляє в залежності від ступеня ураження шлункових залоз, наявності супутніх захворювань інших органів травної системи, стадії захворювання, загального стану організму і т. П. За ступенем вираженості зазначених вище змін хронічний гастрит із секреторною недостатністю прийнято ділити на 3 стадії: компенсації , Су0-компенсації і декомпенсації.

В умовах курортної практики найчастіше зустрічаються хворі з гастритом в стадії компенсації і субкомпенсації. Цій групі хворих призначаються тренує режим, дієта № 2 або № 15, кліматолікування (повітряні та сонячні ванни). Для питного лікування використовуються переважно вуглекислі мінеральні води, які надають стимулюючу дію на шлункову секрецію. До них відносяться хлоридно-натрієві і гідрокарбонатно-натрієві води, особливо містять вуглекислоту.

При гастритах з секреторною недостатністю для питного лікування найбільш ефективні Єсентуки № 4 і № 17, п`ятигорський теплий нарзан бурової № 14, мінеральні води Старої Руси, курортів Друскінінкай, Моршин, Трускавець, Країнка і ін. Воду призначають за 15-30 хвилин до їжі, 3 рази на день по 1 склянці.

При наявності виражених диспепсичних явищ, а також недостатності моторно-евакуаторної функції шлунка показані промивання шлунка. Ця процедура проводиться і при вторинному ураженні жовчних шляхів і підшлункової залози.

При супутніх ураженнях печінки і жовчних шляхів показані дуоденальні, клінічні тюбажи, жовчогінні засоби (аллохол, хологон, холензим та ін.).

При супутніх захворюваннях товстої кишки (колітах) можуть бути рекомендовані різні види кишкових промивань (кишковий душ, сифонні промивання кишечника, субаквальні ванни) або ректальні грязьові тампони.

Всім хворим на хронічний гастрит із секреторною недостатністю в стадії компенсації і субкомпенсації показані мінеральні ванни: вуглекислі, вуглекисло-сірководневі, радонові.

Курортне лікування не показано хворим на хронічний гастрит із секреторною недостатністю в стадії декомпенсації. Воно не показано також хворим на хронічний гастрит у стадії загострення.

А.Г. Саакян