Результати лікування хворих з бронхоектазами

Відео: Шокуючі результати лікування м`язової дистрофії, атрофії і міопатії!

Вид, кількість операцій і післяопераційні ускладнення представлені в табл. 2.13, з якої видно переважання ускладнень в групі хворих, оперованих традиційним способом. Це стосується в першу чергу до вираженого больового синдрому після втручання, диктує необхідність введення наркотичних анальгетиків протягом 3 діб і більше.

Примітка. БС - виражений больовий синдром-ЛСН - легенево-серцева недостатність- БПС - бронхоплевральний свіщ- ПРЕ - пострезекціонного емпієма плеври- ПП - післяопераційна пневмонія- HP - нагноєння рани- ПЛ - післяопераційна летальність.

Післяопераційна пневмонія, легенево-серцева недостатність і нагноєння операційної рани спостерігалися також лише після традиційних операцій. Торкаючись неспроможності кукси головного бронха після однієї з 8 пневмонектомія з формуванням свища кукси і пострезекціонного емпієми геміторакса, слід уточнити, що в цьому випадку операцію Випоняемие за життєвими показаннями в зв`язку з легеневою кровотечею на тлі масивної крововтрати. Післяопераційної летальності не спостерігали ні в одній з груп хворих.

Тривалість операцій з відеосупроводом не надто значно відрізнялася від такої при традиційних втручаннях і становила в середньому 120 ± 15 хв (95 ± 10 хв при традиційних операціях). Інтраопераційне ускладнення при виконанні операції з відеосупроводом спостерігали в одному випадку (кровотеча з мобілізуються нижньої легеневої вени, що привело до розширення міні-доступу з подальшою стандартної обробкою елементів кореня частки). Необхідність в переході до бічної стандартної торакотомии через масивні плевральних зрощень виникла в 3 випадках.

Практично у всіх розділах вже згадувалося про вираженість післяопераційного больового синдрому - одному з основних показників ступеня операційної травми. Аналіз результатів застосування відеотехнологій при оперативному лікуванні хворих з бронхоектазами ще раз підтверджує тенденцію до зниження потреби в анальгетика у оперованих з міні-доступу, що в кінцевому рахунку веде до швидшому функціональному відновленню і зменшення тривалості перебування хворих у стаціонарі. Так, якщо після традиційних втручань хворі перебували в стаціонарі в середньому 23,0 ± 8,2 дня, то пацієнти, які перенесли операцію з відеосупроводом, - 14,0 ± 4,6 дня.

Традиційна техніка в хірургії бронхоектазів, безсумнівно, залишається основним методом, однак з урахуванням сказаного вище, методика операцій з міні-доступу з відеосупроводом представляється життєздатною альтернативою і показана при локалізації процесу в нижній або середній частках легкого, а також в нижній частці і язичкових сегментах.

А.М. Шулутко, А.А.Овчінніков, О.О.Ясногородскій, І.Я.Могус