Рідкісні показання до торакоскопічних втручанням на деяких анатомічних структурах середостіння

Хілоторакс, обумовлений травматичним або спонтанним розривом грудного лімфатичного протоку, є класичним, хоча і вельми рідкісним показанням до торакоскопічних втручанню, яке перш виконували через бічну торакотомія. Прогресуючий хилоторакс веде до компресії легкого, вимагаючи багаторазових плевральних пункцій або дренування плевральної порожнини. Відсутність своєчасної адекватної корекції в подібній ситуації веде до масивних втрат хілозної рідини і виснаження. Єдиним надійним способом корекції хилоторакса є лігування [Collard J. et al., 1993] грудного лімфатичного протоку по протягу, нижче зони пошкодження або розриву.

Наводимо спостереження успішної корекції хилоторакса на тлі спонтанного розриву грудного лімфатичного протоку.

Хвора Ф., 45 років, поступила зі скаргами на біль у правій половині грудей, задишку. При рентгенографії виявлено тотальний гідроторакс справа зі зміщенням середостіння. При плевральної пункції евакуйовано до 3 л хілозної рідини. У наступні 2 доби проведено повторні плевральні пункції з евакуацією 2 і 2,5 л хілозної рідини. На 4-ту добу виконана (після сніданку по Огневу) торакоскопія, при якій виявлено хилоторакс (рис. 2.95).

bronhi_2_95.jpg
Мал. 2.95. Хілоторакс справа на тлі спонтанного розриву грудного лімфатичного протоку.

Після повної аспірації хілозної рідини і ревізії геміторакса какихлибо змін анатомічних структур не знайдено. Нижче непарної вени після розсічення парієтальної плеври мобілізований і кліпірован в 4 місцях по протягу (рис. 2.96- 2.97) за допомогою кліпсапплікатора грудну лімфатичну протоку (що представлено на рис. 2.98 у вигляді схеми) до припинення закінчення хілозної рідини.

bronhi_2_96.jpg
Мал. 2.96. Диссекция грудного лімфатичного протоку.

bronhi_2_97.jpg
Мал. 2.97. Кліпування грудного лімфатичного протоку вздовж.

bronhi_2_98.jpg
Мал. 2.98. Диссекция і кліпування грудного лімфатичного протоку (схема).

Плевральна порожнина дренувати через задній торакопортов. Післяопераційний період протікав гладко, дренаж видалений на 3-й день після повної реекспансіі легкого. Хвора виписана в задовільному стані. При огляді через 3 міс скарг не пред`являє, клінічних та рентгенологічних ознак гидроторакса немає.

Досить рідкісним показанням до торакоскопічних втручанню може бути ілейоміома стравоходу [Bardini R. et al., 1992], що демонструє одне з наших клінічних спостережень (рис. 2.99). При цьому новоутворення видалено із застосуванням торакоскопіческоі техніки, яка принципово не відрізняється від такої при видаленні пухлин середостіння іншої локалізації.

bronhi_2_99.jpg
Мал. 2.99. Лейоміома стравоходу.

А.М. Шулутко, А.А.Овчінніков, О.О.Ясногородскій, І.Я.Могус
Поділитися в соц мережах:
Увага, тільки сьогодні!
Cхоже