Індивідуальна профілактика стоматологічних захворювань. Складання індивідуальної програми і підготовка до її реалізації

Основним стратегічним правилом індивідуальної профілактики є збільшення профілактичної активності при підвищенні ризику розвитку карієсу. Так, у вітчизняній системі диспансеризації передбачається обробка зубів дітей 1, 2, 3-й диспансерних груп фторлаком - 1, 2 і 3 рази в рік відповідно. Е.Ньюбрун (1992) пропонує планувати диференційовану профілактику, засновану на домашньому і професійному застосуванні фторидів і антисептиків, використанні Силантьєв та реставраційних матеріалів з каріеспротектівнимі властивостями, модифікації дієти (табл. 8.8).


У стратегічній схемі Д.Еріксона (1994) реакція на виявлені фактори ризику залежить від інтенсивності карієсу пацієнта (тобто від того, як реалізуються ці фактори на самом деле): чим вище КПУЗ, тим більший обсяг профілактичних зусиль направляють на усунення одного і того ж фактора ризику (див. табл. 8.9).

Складання індивідуальної програми і підготовка до її реалізації

З усього арсеналу профілактичних методик, адекватних виявленим факторам ризику, нов нині не споживаних даними пацієнтом в рамках комунальних програм, необхідно вибрати тільки ті, які будуть реально доступні даному пацієнтові (його сім`ї).

Оскільки індивідуальна профілактика здійснюється як офісними, так і домашніми заходами, лікар, що вибирає профілактичну тактику, повинен знати можливості як свого стоматологічного установи (наявність технічних та медикаментозних засобів профілактики, персоналу і часу), так і пацієнта / сім`ї (психологічна готовність виконувати рекомендоване і, при необхідності, підтримувати програму матеріально).

Лікар повинен добре орієнтуватися на ринку профілактичних засобів, призначених для домашньої індивідуальної профілактики, мати постійно оновлюються відомості про наявність в торговій / аптечної мережі та вартості конкретних засобів по догляду за порожниною рота, антисептичних препаратів, висококонцентрованих препаратів фтору для місцевого застосування, фторованих продуктів харчування або препаратів фтору для системного застосування тощо

Далі з пацієнтом (сім`єю) узгоджують розподіл ролей виконавців запропонованих процедур в умовах стоматологічного кабінету і вдома. Для визначення виконавців плану необхідно знати:
а) функціональні обов`язки лікарів і середніх медичних працівників державних та приватних лікувально-профілактичних установ з проведення профілактичних заходів, певні адміністрацією в рамках регіональних стоматологічних програм-
б) ступінь мотивації, відповідальності пацієнта (батьків) до проведення профілактики і їх психофізіологічні можливості.

На стоматологічному терапевтичному прийомі передбачено проведення наступних профілактичних заходів:
• складання плану профілактики;
• навчання, санітарна освіта, консультація матері;
• гігієнічний контроль і навчання правилам догляду за порожниною рота;
• проведення професійної гігієни порожнини рота;
• місцеве застосування фторпрепаратов;
• покриття фторлаком всіх зубів;
• сеанс міогімнастику;
• сошліфовиваніє горбів тимчасових зубів;
• сепарація тимчасових зубів;
• герметизація фісур в одному зубі.

Всі перераховані неінвазивні заходи можуть бути здійсненні як лікарем, так і його помічником - медсестрою або гігієністом.

На підставі зібраної інформації складають план індивідуальної профілактики. Важливо запланувати виконання повного курсу обраних профілактичних методик, визначити терміни контрольних візитів, ознайомити пацієнта (сім`ю) з критеріями успіху програми. Погоджений з пацієнтом (сім`єю) план повинен бути записаний в амбулаторній стоматологічній або педіатричній карті пацієнта, там же повинні реєструватися дані наступних візитів.

Необхідним етапом підготовки програми є навчання пацієнта (або осіб, які здійснюють за ним догляд) методикам проведення домашніх профілактичних заходів. Лікар або гігієніст навчає дорослого пацієнта і батьків пацієнта-дитину правилам догляду за порожниною рота, масажу ясен, міогімнастику, техніці аплікацій препаратів і т.д. Навчання може бути проведено в стоматологічному кабінеті, в кабінеті профілактики, в разі потреби - поза лікувальним закладом.

На цьому етапі слід організувати для пацієнта консультації фахівців, чия участь необхідно для корекції виявлених факторів ризику. Лікар, що склав план профілактики, повинен написати направлення до фахівця із зазначенням попереднього діагнозу (виявленого фактора ризику) і мети, з якою пацієнт направлений до нього (для уточнення діагнозу, для вирішення питання про доцільність втручання, для відповідного лікування і т.д.) . Цей етап вимагає від лікаря знання організації роботи відповідних фахівців, рівня їх компетентності і т.д.

Реалізація програми, оцінка її ефективності, корекція

Під час реалізації програми здійснюються постійні контакти між лікарем і пацієнтом, необхідні як для проведення офісних процедур, так і для контролю над якістю виконання пацієнтом домашніх заходів.

Оцінка ефективності програми проводиться після закінчення її виконання, в найближчі і віддалені терміни за головними критеріями: усунення (мінімізація) патогенного дії фактора ризику, відповідність рівня стоматологічного здоров`я пацієнта запланованого. При недостатній ефективності плану або при зміні ситуації необхідна його корекція.

Т.В.Попруженко, Т.Н.Терехова