Ерліхіозом у людини, лікування, симптоми

Історія і поширення ерліхіозом у людини

Ще в кінці XIX ст. в Японії було відомо захворювання «епідемічний інфекційний мононуклеоз», згодом названий ерліхіозом Сеннетсу, збудник якого виділено в 1954 р і спочатку віднесений до рикетсіями. У 1987 р в США вперше описаний моноцитарний ерліхіоз, а в 1990 р в цій же країні діагностований гранулоцитарний ерліхіоз, в даний час анаплазмоз. У наступні роки випадки ерліхіозом описані в Європі (Португалія, Іспанія, Словенія, Бельгія та ін.), Південній Америці та Африці. Можливість існування ерліхіоза в Росії вперше припустила І. В. Тарасевич в 1998 р, а рік по тому Е. І. Коренберг довів існування моноцитарного ерліхіоза в Пермській області. На початку XXI ст. на Далекому Сході Росії вперше виявлені хворі анаплазмозом. У США, Японії ерліхіозом поширені досить широко, в Росії відповідні дослідження розпочаті нещодавно.

Епідеміологія ерліхіозом у людини

Основним резервуаром Е. canis є собаки, Е. chaffeensis - олені, собаки і коні, Е. phagocytophila - дикі гризуни. Ці види Ерліха передаються людині при присмоктування кліщів, а зараження ерліхіозом Сеннетсу відбувається, очевидно, при вживання в їжу, сирої риби. Сприйнятливість людини не вивчена.

Причини ерліхіозом у людини

Родова назва Echrlichia запропоновано Ш.Д. Мошковський на честь П. Ерліха ще в 1945 р для групи внутрішньоклітинних, мікроорганізмів, тропів до клітин периферичної крові. Ерліх - грамотріпательние, ріккетсіоподобние, нерухомі бактерії, внутрішньоклітинні паразити. Збудниками ерліхіозом у людини є chaffeensis, Е. canis (викликають моноцитарний ерліхіоз) - Е. phagocytophila (етіологічний агент гранулоцитарного анаплазмоза) і Е. sennetsju (викликає ерліхіоз Сеннетсу). В навколишньому середовищу нестійкі.

Патогенез і патоморфологія у людини вивчені недостатньо. Вважають, що при моноцитарно ерліхіозом і анаплазмоз збудник впроваджується через шкіру, але в місці присмоктування кліща первинний афект утворюється рідко. Далі Ерліх поширюються гематогенно по всьому організму, вражаючи переважно макрофаги селезінки, печінки, де розвивається мегакаріоцітоз і гемофагоцітоз, що супроводжуються мієлоїдній гіпоплазією. Результатом стають лейкопенія і тромбоцитопенія. При ерліхіозом Сеннетсу вхідними воротами служить ротоглотки, звідки збудник розноситься по організму лімфогематогенним шляхом, зумовлюючи генералізована лімфаденопатія і ураження кісткового мозку, що виявляється лейкопенією. В інфекційний процес при ерліхіозом втягується і ендотелій капілярів, з чим пов`язана можлива поява плямисто-петехиальной екзантеми.

Симптоми і ознаки ерліхіозом у людини

Все ерліхіозом протікають з подібними клінічними проявами: раптовий початок хвороби, озноб, лихоманка, інтоксикація (сильний головний біль, розбитість, нудота, блювота, біль у м`язах та суглобах, анорексія та ін.). У місці присмоктування кліща зрідка з`являється первинний афект у вигляді щільного інфільтрату діаметром до 10 мм. Висип на шкірі рідко зустрічається при ерліхіозом Сеннетсу. Для ерліхіоза Сеннетсу характерна генералізована лімфаденопатія.

При дослідженні периферичної крові відзначають лейкопенію, при ерліхіозом Сеннетсу - моноцитоз, тромбоцитопенія, при ураженні нирок - підвищення рівня креатиніну.

Ускладнення. Можливі серозний менінгіт, ДВС-синдром з розвитком масивних легеневих, шлункових кровотеч.

Діагностика ерліхіозом у людини

Діагностика клінічно складна у зв`язку з відсутністю патогномонічних симптомів. Суттєве значення має епідеміологічний анамнез (вказівка на перебування в місцевості, ендемічної по ерліхіозом, присмоктування клеща- контакт з собаками, вживання сирої риби), вирішальне значення мають результати серологічного дослідження. Використовують РНИФ або ІФА зі специфічним антигеном. В останні роки для лабораторної верифікації ерліхіозом застосовують ПЛР.

Диференціальну діагностику варто проводити з кліщовими плямистими лихоманками, іксодовим кліщовим бореліоз, кліщовий енцефаліт, лептоспірозом.

Лікування і профілактика ерліхіозом у людини

Етіотропна терапія проводять препаратами тетрациклінового ряду (доксициклін, тетрациклін), хлорамфеніколом, фторхінолонами.

прогноз залежить від виду ерліхіоза (більш серйозний при моноцитарно ерліхіозом і анаплазмоз) і від своєчасності початку антибактеріальної терапії.

профілактика полягає в проведенні акарицидних заходів, індивідуальний захист від присмоктування кліщів і контакту з собаками в ендемічних регіонах.