Туберкульоз нирок. У нирку мікобактерії туберкульозу потрапляють гематогенним шляхом. Іноді туберкульоз нирки може бути проявом дисемінованого туберкульозу

ТУБЕРКУЛЬОЗ нирок. У нирку мікобактерії туберкульозу потрапляють гематогенним шляхом. Іноді туберкульоз нирки може бути проявом дисемінованого туберкульозу.
Патогенез. Для виникнення туберкульозного процесу в нирці, крім проникнення мікобактерій, необхідні сприятливі для них умови, особливу імунопатологічні стан організму і ниркової тканини. Поширення патологічного процесу на сечові шляхи відбувається по лімфатичних шляхах. Патологоанатомічної картині властиво різноманітність: від специфічної ексудації і проліферації, від появи специфічних горбків до утворення каверн і виразок сосочків нирки і сечових шляхів. Навколо вогнища туберкульозного ураження розвивається не специфічне запалення інтерстиціальної тканини.
Симптоми, перебіг. На початку хвороби немає будь-яких характерних ознак. Скарги на слабкість, стомлюваність, субфебрильна температура, що поєднуються з тупими і невизначеними болями в ділянці нирок, змушують уважно дослідити сечу. Хронічна піурія - найбільш частий прояв туберкульозу нирок, а й мікрогематурія може бути раннім симптомом захворювання. Сеча майже завжди кислу реакцію, містить багато лейкоцитів, а протеїнурія виражена мало. При посіві сечі на звичайні середовища він залишається стерильним, так як мікобактерій витісняють іншу флору, а самі на звичайних середовищах не ростуть. Пиурия рідко змушує хворого звернутися до лікаря, частіше його турбують домішка крові в сечі або напад ниркової коліки. Поширення патологічного процесу на сечові шляхи супроводжується посиленням болю в поперековій області і болісної дизурією. Іноді при пізній діагностиці хвороби до процесу залучаються уретра, передміхурова залоза і яєчка з придатками.
Діагноз туберкульозу нирки ставлять на підставі даних урологічного дослідження, але раннє розпізнавання можливо, якщо пам`ятати, що під маскою хронічного пієлонефриту нерідко протікає туберкульоз нирки, що асептична піурія може бути при наявності мікобактерій туберкульозу в сечі, що однією з причин хронічного циститу є туберкульоз. Не тільки пиурия, а й мікрогематурія, якщо причина їх з точністю не встановлена, є приводом для повторного дослідження сечі на мікобактерій туберкульозу (посів на спеціальні середовища, зараження морської свинки). Виявлення мікобактерій туберкульозу в сечі підтверджує діагноз. Вірогідним ознакою туберкульозу сечової системи є також виявлення туберкульозних горбків на слизовій оболонці сечового міхура і ознак каверн на пієлограма. При підозрі на туберкульоз нирки хворому показано урологічне дослідження.
Лікування. Консервативне лікування вимагає застосування специфічних протитуберкульозних засобів (ізоніазид по 300 мг 1 раз на день або рифаміцин по 300 мг 2 рази на добу в поєднанні з етамбутолом по 400 мг 3 рази на добу) і заходів, що підвищують опірність організму. Лікування зазвичай проводять в протитуберкульозному диспансері або в спеціальних лікарнях і санаторіях (особливо в осінній та весняний періоди). Полікавернозний процес вимагає хірургічного лікування.
Прогноз при ранній діагностиці і своєчасному лікуванні сприятливий.


Поділитися в соц мережах:

Cхоже