Токсоплазмоз паразитарне захворювання, що характеризується хронічним перебігом, ураженням нервової системи, лімфаденопатією, мезаденитом, частим ураженням міокарда, м`язів і очей. Основним господарем паразита є кішки, що виділяють з випорожненнями ооцисти

ТОКСОПЛАЗМОЗ - паразитарне захворювання, що характеризується хронічним перебігом, ураженням нервової системи, лімфаденопатією, мезаденитом, частим ураженням міокарда, м`язів і очей. Основним господарем паразита є кішки, що виділяють з випорожненнями ооцисти, здатні зберігатися в грунті до року. Людина заражається при попаданні ооцист в травний тракт. Інші тварини небезпеки не представляють. Від них можна заразитися лише при вживанні сирого м`яса (м`ясний фарш). Хвора людина небезпеки для оточуючих не становить. При зараженні під час вагітності можливо внутрішньоутробне інфікування плода.
Етіологія, патогенез. Збудник - токсоплазма-відноситься до найпростіших. В організмі людини та інших проміжних господарів існує у вигляді трофозоітов, які розмножуються внутрішньоклітинно. Ці форми дуже нестійкі у зовнішньому середовищі, інактивується під впливом хіміотерапевтичних препаратів. Крім того, в організмі утворюються цисти, що представляють собою скупчення великої кількості паразитів, оточених щільною оболонкою. Цисти дуже стійкі і не гинуть під впливом хіміотерапевтичних препаратів. Ворота інфекції-органи травлення. Впровадження збудника відбувається в тонкому кішечніке- з струмом лімфи токсоплазми потрапляють в регіонарні лімфатичні вузли, де виникають запальні зміни. Гематогенно токсоплазми потрапляють в різні органи і тканини, де утворюються цисти, що зберігаються в організмі людини десятки років і довічно. Відбувається алергізація організму і вироблення антитіл. Інфекція частіше протікає в латентній формі, але при ослабленні захисних сил організму може наступити загострення хвороби, а при різкому пригніченні імунної системи (прийом імунодепресантів, СНІД) може розвинутися генералізована інфекція, з важким енцефалітом.
Симптоми, перебіг. Токсікоплазмоз зазвичай починається як первинно-хронічне захворювання від моменту зараження до перших проявів хвороби може пройти багато місяців. Розрізняють вроджений і набутий токсоплазмоз. Природжений токсоплазмоз може розвинутися тільки при зараженні жінки під час вагітності. Найчастіше він проявляється у вигляді енцефаліту і ураження очей. Наявність токсоплазмозной інфікованості жінки до вагітності не призводить до вродженому токсоплазмозу.
У більшості інфікованих токсоплазмоз протікає латентно без будь-яких клінічних проявів. Серед маніфестних форм переважають хронічні (у 99%) і дуже рідко спостерігається гострий токсоплазмоз, що протікає частіше у вигляді енцефаліту. Хронічна форма може тривати багато років з періодичними загостреннями і ремісіями. Найбільш часті її прояви-тривалий субфебрилітет, генералізована лімфаденопатія, міозит, мезаденит, збільшення печінки, зміни ЕКГ, функціональні зміни з боку центральної нервової системи (у 50-90% хворих), рідше відзначаються збільшення селезінки, хоріоретиніти і увеїти, невиношування вагітності (у 10- 20% хворих).
Для виявлення інфікованості використовують внутрішньошкірну пробу з токсоплазміном і серологічні реакції (частіше РСК). оскільки інфіковано близько 20-30%
всього населення, позитивні специфічні реакції малоінформативні для діагностики. Негативні реакції (особливо внутрішньошкірна алергічна проба) дозволяють виключити токсоплазмоз. Основне діагностичне значення належить клінічним даними. Необхідно диференціювати від інших хронічних захворювань (ревматизм, хронічний тонзиліт, бруцельоз та ін.).
Лікування. При гострих формах токсоплазмозу основою є етіотропна терапія. Призначають хлоридин по 0,025 г 2-3 рази на добу і сульфадимезин по 2-4 г на добу протягом 5-7 днів. Зазвичай проводять 3 курси з інтервалом 7-10 днів. При хронічних формах етіотропна терапія малоефективна. Застосовують комплексне лікування, яке включає один (5-7 днів) курс етіотропного лікування (тетрацік-Ліни, делагіл, метронідазол, хлоридин з сульфадимезином, бісептол тощо.) В поєднанні з неспецифічною десенсибілізуючої терапією (антигістамінні препарати, кортикостероїди), вітамінами. Основне значення має вакцинотерапію (токсоплазмінотерапіі). Підбирають індивідуальну дозу (розведення токсоплазмина). Потім його вводять під шкіру в наростаючій дозуванні під контролем індивідуальної чутливості. Вагітні з позитивними реакціями на токсоплазмоз, але без клінічних проявів хвороби лікуванню не підлягають. Призначення хіміотерапевтичних препаратів (особливо хлоридину і сульфадимезина) в ранні терміни вагітності (перші 3 міс) категорично протипоказано, тому що вони можуть зумовити виникнення каліцтв.
Прогноз. При хронічному набутому токсоплазмозі один курс комплексної терапії призводить до стійкого одужання 85% хворих-у 15% через різні проміжки часу наступають рецидиви, що вимагають лікування. У окремих хворих можуть бути резидуальних явища, що знижують працездатність (зниження зору, ураження нервової системи). При гострих формах прогноз серйозний.
Профілактика. Дотримання гігієнічних правил, при утриманні кішок, заборона вживання (опробування) сирого м`ясного фаршу та м`ясних страв без достатньої термічної обробки.