Найбільш часто зустрічаються серозні, муцинозних і ендометріоїдні злоякісні пухлини яєчника. Серозний рак розвивається зазвичай з ціліоепітеліальной кістоми, характеризується накопиченням серозної рідини всередині малігнізованих кістозних утворень. При пр

Найбільш часто зустрічаються серозні, муцинозних і ендометріоїдні злоякісні пухлини яєчника. Серозний рак розвивається зазвичай з ціліоепітеліальной кістоми, характеризується накопиченням серозної рідини всередині малігнізованих кістозних утворень. При проростанні капсули і метастазуванні утворюється асцит. Муцинозних рак проявляється розвитком пухлинних утворень, що містять слізь- при прориві в черевну порожнину розвивається псевдоміксома очеревини. Ендометріоїдниє рак являє собою щільну пухлину, яка по морфологічної структурі є залозистим раком з вогнищами плоского епітелію. Серозний рак зустрічається частіше у віці 40-60 років, Муцинозних - після 60 пет, ендометріоїдних-до 30 років. У 40-70% випадків злоякісна пухлина вражає обидва яєчники. Метастазування зазначених форм раку яєчника відбувається в черевній порожнині (по очеревині, в сальник). Може розвиватися метастатический асцит, плеврит. Відносно рідко виникають метастази в печінку, легені, інші органи. Рецидив раку яєчника частіше локалізується в області малого тазу.
Діагноз. Своєчасна діагностика значною мірою визначає успіх сучасного лікування при раку яєчника. На жаль, до теперішнього часу у 60-80% хворих діагноз встановлюють у стадії дисемінації пухлини. Важливе значення мають регулярні огляди гінеколога. При такому обстеженні може бути знайдена округла, часто рухлива пухлина яєчника з тенденцією до зростання Дані огляду можуть бути уточнені при ультразвукової томографії. Питання про наявність доброякісної або злоякісної пухлини залишається зазвичай неясним, але показання до хірургічного втручання в таких випадках очевидні. При більш пізніх стадіях хвороби є дисемінація по очеревині, плеврі, розвивається асцит і плеврит. Діагностичне значення має лапароскопія з біопсією для морфологічного аналізу, а також цитологічне вивчення ексудату. Клінічне обстеження в таких випадках передбачає виключення метастазування в яєчники і черевну порожнину пухлин інших локалізацій (з шлунка, кишечника, підшлункової залози).
Для лікування раку яєчника використовують хірургічне втручання і хіміотерапію. При локалізованої формі захворювання проводять видалення матки з придатками і резекцію великого сальника. При дисемінованому раку яєчника застосовують паліативну операцію, мета якої - зменшення маси пухлини перед хіміотерапією. Застосування хіміотерапії при раку яєчників, що покращує результати лікування при локалізованої формі хвороби, займає провідне місце при дисемінованому характері пухлини. Хіміотерапія може бути застосована також в передопераційному періоді з метою зменшення проявів хвороби і збільшення обсягу наступної операції. Найбільш ефективна комбінація цисплатину з циклофосфаном і адріаміціном- ослабленим хворим призначають циклофосфан або тіофосфамід. Інтервали між курсами не повинні перевищувати 3-4 тижнів. При відсутності клінічних проявів хвороби на тлі післяопераційної хіміотерапії роблять лапароскопію (через 6-12 міс) для встановлення повноти ремісії. Тільки при досягненні повної ремісії і терміні хіміотерапії не менше 12 міс може бути вирішене питання про припинення лікування. Променеву терапію використовують рідко, в основному при рецидив пухлини. При асциті і плевриті вводять внутрішньочеревно тіофосфамід, цисплатин.
Серед більш рідкісних форм злоякісних пухлин яєчника - світлоклітинний (мезонефроідний) рак, злоякісна пухлина Бреннера- стромальні пухлини (гранулелі яєчника виникають у молодому віці, характеризуються агресивним перебігом. Дісгермінома має швидкий темп росту, метастазує в заочеревинні лімфатичні вузли, легені, інші органи. Розвиток пухлини супроводжується порушенням менструального циклу. Після радикальної операції призначають тіофосфамід або циклофосфан. тератому-карциноми можуть мати різне морфологічне будова, включають елементи дісгерміноми, ембріонального раку, хоріонкарцінома. Метастази виникають в черевній порожнині, заочеревинних лімфатичних вузлах, легенях. При встановленні діагнозу і динамічному спостереженні корисно визначення пухлинних маркерів (а-фетопротеїн, хори-оніческій гонадотропін). при локалізованої формі хвороби виробляють радикальну операцію з подальшою хіміотерапією. при дисемінований формі лікування доцільно починати з хіміотерапії, а при досягненні ремісії після 3-6 курсів - видаляти залишилися пухлинні вузли. Сучасна хіміотерапія тератокарціноми яєчника включає комбінації декількох протипухлинних препаратів (цисплатин з вінбластин, блеоміцетіном, дакт-номіціном і циклофосфаном або цисплатин з етопозидом і блеоміцетіном) .зоклеточний рак, андробластома, гонадобластома) - ембріональні опухали (дісгермінома, тератокарциномах, ембріональний рак, хоріонкарцінома). Клінічний перебіг і принципи лікування светлоклеточного раку і злоякісної пухлини Бреннера майже такі ж, як при муцинозних раку. Для гранулезоклеточного раку характерна гіперплазія ендометрію, що супроводжується матковими кровотечами, що виникають в результаті високої продукції естрогенів. При андробластома спостерігаються ознаки вірилізації (оволосіння за чоловічим типом, зміна голосу, припинення менструацій) у зв`язку з гіперпродукцією андрогенів. Обидва типи пухлини виникають частіше у віці до 30 років. Характерно виникнення метастазів в заочеревинних лімфатичних вузлах і легких, іноді через багато років після операції. Для раннього виявлення рецидиву і метастазів доцільно динамічне визначення рівня естрогенів і андрогенів. Основний метод лікування хірургічний. Після радикальної операції хіміотерапію не проводять. При запущеній стадії захворювання застосовують променеву та хіміотерапію (тіофосфамід, адриамицин, циклофосфан).
Гонадобластома є змішаний морфологічний варіант поєднання гранулезоклеточного раку і акдробластоми. Ембріональні злоякісні пухлини яєчника виникають у молодому віці, характеризуються агресивним перебігом. Дісгермінома має швидкий темп росту, метастазує в заочеревинні лімфатичні вузли, легені, інші органи. Розвиток пухлини супроводжується порушенням менструального циклу. Після радикальної операції призначають тіофосфамід або циклофосфан. Тератокарціноми можуть мати різне морфологічне будова, включають елементи дісгерміноми, ембріонального раку, хоріонкарцінома. Метастази виникають в черевній порожнині, заочеревинних лімфатичних вузлах, легенях. При встановленні діагнозу і динамічному спостереженні корисне визначення пухлинних маркерів ((-фетопротеїн, хоріонічний гонадотропін). При локалізованої формі хвороби виробляють радикальну операцію з подальшою хіміотерапією. При дисемінований формі лікування доцільно починати з хіміотерапії, а при досягненні ремісії після 3-6 курсів - видаляти залишилися пухлинні вузли. Сучасна хіміотерапія тератокарціноми яєчника включає комбінації декількох протипухлинних препаратів (цисплатин з вінбластин, блеоміцетіном, дактіноміціном і циклофосфаном або цисплатин з етопозидом і блеоміцетіном).