Кровотеча шлунково-кишкове. У 85% випадків джерело кровотечі локалізована в стравоході, шлунку або дванадцятипалої кишці, в 14% в ободової кишці і в1% - у тонкій кишці. Кровотечі з верхнього відділу травного тракту можуть бути обумовлені виразковою хвороб

Кровотеча шлунково-кишкове. У 85% випадків джерело кровотечі локалізована в стравоході, шлунку або дванадцятипалої кишці, в 14% - в ободової кишці і в1% - у тонкій кишці. Кровотечі з верхнього відділу травного тракту можуть бути обумовлені виразковою хворобою шлунка або дванадцятипалої кишки (68%), варикозним розширенням вен стравоходу і кардіального відділу шлунку (12%), ерозивні гастритом, синдромом Маллорі-Вейсса, поліпами, раковими пухлинами та ін. (20 %). У тонкій і товстій кишці кровотечі можуть бути викликані дивертикулами тонкої і товстої кишки, поліпами, раком, саркомою, ангіомою, міомою, карциноидом, неспецифічним виразковим колітом, хворобою Крона, розривом аневризм аорти або мезонтеріальних судин, тромбозами і емболії мезентеріальних судин.
Симптоми обумовлені місцевими проявами кровотечі (блювота "кавовою гущею" або баріться стілець) і загальними явищами, зумовленими зниженням об`єму циркулюючої крові. Місцеві прояви кровотечі: при локалізації джерела кровотечі в проксимальному відділі шлунка виникає блювота спочатку "кавовою гущею", А потім незміненій кров`ю зі згустками. При локалізації джерела в препілоріческом і антральному відділах блювота тільки "кавовою гущею". При постпілоріческом джерелі кровотечі характерний баріться стул- блювоти "кавовою гущею" не буває, якщо немає масивного закидання крові через воротар в шлунок. При кровотечі з тонкої кишки і правої половини ободової в калі міститься темна кров. Кровотеча з лівої половини ободової кишки супроводжується виділенням незміненій крові. Масивна кровотеча часто проявляється непритомним станом, тахікардією, різким падінням артеріального тиску аж до колапсу. У перші години після кровотечі про тяжкість його можна судити за рівнем гематокриту і дефіциту ОЦК;
зниження кількості еритроцитів в периферичної крові і рівня гемоглобіну відбувається .Через 12-24 ч. Найпростіший метод визначення дефіциту ОЦК - метод Альговера, що полягає в оцінці шокового індексу, що представляє собою частка від ділення частоти пульсу на величину систолічного тиску (індекс діючий при віці хворих від 20 до 60 років). Шоковий індекс 0,5 вказує на втрату ОЦК 15%, індекс 1,0-30%, індекс 2,0-70%. Інформативно також вивчення в динаміці центрального венозного тиску.
Лікування повинно включати кілька одночасно проведених заходів: 1) заповнення ОЦК, т. Е. Боротьба з гіповолемічного шоком- 2) уточнення джерела кровотечі та його локалізаціі- 3) остаточна зупинка кровотечі.


Поділитися в соц мережах:

Cхоже