Рентгенологічна діагностика гострої кишкової непрохідності. Вже через 6 годин від початку захворювання є рентгенологічні ознаки кишкової непрохідності. Пневматоз тонкої кишки є початковим симптомом, в нормі газ міститься тільки в ободової кишці

Рентгенологічна діагностика гострої кишкової непрохідності. Вже через 6 годин від початку захворювання є рентгенологічні ознаки кишкової непрохідності. Пневматоз тонкої кишки є початковим симптомом, в нормі газ міститься тільки в ободової кишці. В подальшому в кишечнику визначаються рівні рідини ("чаші Клойбера"). Рівні рідини, локалізовані тільки в лівому підребер`ї, говорять про високу непрохідності. Слід розрізняти тонко і товстокишковій рівні. При тонкокишковій рівнях вертикальні розміри превалюють над горизонтальними, видно півмісяцеві складки слізістой- в товстій кишці горизонтальні розміри рівня превалюють над вертикальними, визначається гаустрація. Рентгеноконтрастні дослідження з дачею барію через рот при кишкової, непрохідності недоцільні, це сприяє повній обструкції звуженого сегмента кишки. Прийом водорозчинних контрастних препаратів при непрохідності сприяє секвестрації рідини (усі рентгеноконтрастні препарати осмотично активні), їх використання можливе лише за умови їх введення через назоінтестінальний зонд з аспірацією після дослідження.
Ефективним засобом діагностики товстокишковій непрохідності і в більшості випадків її причини є іригоскопія. Колоноскопія при товстокишковій непрохідності небажана, оскільки вона призводить до надходженню повітря в приводить петлю кишки і може сприяти розвитку її перфорації.
Лікування механічної непрохідності кишечника починають з проведення консервативних заходів, що включають аспірацію шлункового вмісту, сифонні клізми, внутрішньовенне введення рідини. Слід пам`ятати, що введення тільки кристалоїдних розчинів при непрохідності лише сприяє секвестрації рідини, необхідно введення плазмозамінних розчинів, білкових препаратів в поєднанні з кристаллоидами. Ефективність консервативного лікування визначається на підставі клінічних (збереження больового синдрому вказує на відсутність ефекту) і рентгенологічних даних (зникнення кишкових рівнів рідини). Збереження клінічних або (і) рентгенологічних ознак захворювання диктує необхідність оперативного втручання.
Принципи оперативного лікування гострої кишкової непрохідності.
1. Ліквідація механічної перешкоди або створення обхідного шляху для кишкового вмісту. При тонкокишковій непрохідності слід прагнути до ліквідації причини непрохідності (аж до резекції кишки) з накладенням міжкишкових анастомозу. При товстокишковій непрохідності необхідно ліквідувати причину непроходімості- накладення одномоментних міжкишкових анастомозів призводить до неспроможності швів і перитоніту. Тільки при правобічної локалізації пухлини ободової кишки у молодих хворих з незапущеній кишкової непрохідності допустима правостороння геміколектомія з ілеотрансверзоанастомоза. В інших випадках доцільні дво-і трьохетапний операції.
2. Видалення некротизованих і підозрілих на некроз ділянок кишечника. Ознаки нежиттєздатності см. Грижі ущемлені.
3. Розвантаження дилатированного ділянки кишечника: сприяє відновленню мікроциркуляції в стінці кишки, тонусу м`язової оболонки і перистальтики. Домогтися розвантаження можна шляхом назогастральний, гастро-або цекостоміческой інтубації тонкої кишки в ході операції.
4. Перед операцією необхідна Премедикація антибіотиками (добова доза антибіотика широкого спектру дії вводиться внутрішньовенно за 30-40 хв до операції), яку доцільно поєднувати з метронідазолом.
5. Після операції проведення дезінтоксикаційної терапії, корекція водно-електролітних порушень, стимуляція моторно-евакуаторної функції шлунково-кишкового тракту.


Поділитися в соц мережах:

Cхоже