Інструкція по лікуванню і профілактиці гонореї.

Відео: Гонорея у дітей і вагітних

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я СРСР



Москва.

Відео: Мірамістин @ unboxing

Класифікація гонореї.
В основу класифікації покладено тривалість захворювання і ін;
інтенсивність реакції організму на впровадження інфекції, відображенням
якої є клінічною перебіг хвороби.
Виходячи з цього розрізняють 2 форми гонореї:
1. Свіжу (з тривалістю захворювання до 2 місяців), яка
в свою чергу підрозділяється на:
а) гостру;
б) подострую;
в) торпидную.
2. Хронічну гонорею.
Свіжої торпидной або малосимптомной гонореєю вважається гоно;
рея хворих, у яких незначні симптоми захворювання ска;
чаются не більше 2 місяців.
Під хронічною - уповільнене захворювання більше 2 місяців або
з невстановленої давністю. Слід мати на увазі можливість
загострення хронічного процесу.
Крім того визначають локалізацію процесу.
ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ
Успіх лікування гонорейний інфекції залежить від раціонального ис;
користування антимікробної терапії, імунотерапії, місцевого ліку;
ня, фізіотерапевтичних процедур.
У гострій і підгострій стадії неускладненій гонореї у чоловіків і
гонореї нижнього відділу сечостатевої системи у жінок та дітей, ле;
чення слід починати з застосування антибіотика, згідно приве;
денним нижче схемами. Місцеве лікування проводиться тільки при протидії;
показання до застосування антибіотиків. У всіх інших випадках
місцеве лікування не проводиться. Основні антибіотики - група пені;
циллином.
В результаті такої терапії запальні явища зазвичай в ті;
чення 5-7 днів різко зменшуються, виділення стають мізерними,
слизовими, гонококів в них не знаходять. У разі успішного ліку;
ня після закінчення 7-10 днів після закінчення введення антибіотика
слід приступити до встановлення вилікування.
Якщо після закінчення 10-12 днів після закінчення антібіотікотера;
ПІІ і виключення гонококів після провокації, запальні яв;
лення (виділення з уретри, нитки в сечі, ерозії шийки матки
ін.) зберігаються, то ці явища слід розглядати гак сел;
тгонорейние. Хворого або хвору слід обстежити і в соот;
повідно до етіологічним і топическим діагноз і розпочати кле;
ню.
У разі невдачі, що настала після антибіотикотерапії, клі;
ническое поліпшення виявляється кратковременним- як правило, віз;
ника ранні рецидиви захворювання. Через 3-5 днів (а іноді і
пізніше) в межах 1 місяця після закінчення введення антибіотика
виділення з уретри і шийки матки посилюються і в них можуть бути
виявлені гонококи.
Для пізніх рецидивів, які зустрічаються рідше, характерно
мляве, малосимптомний клінічний перебіг.
При гостро протікають неускладнених рецидивах гонореї сле;
дме застосовувати інший антибіотик з групи тетрациклінів, макро;
лидов, аміноглікозидів та ін. У хворих з млявим, малосимптомним
плином рецидивів, яке спостерігається частіше у жінок при повтор;
них рецидивах, антибіотикотерапію слід проводити лише після
місцевого лікування та імунотерапії. Лікування хворих з рецідівомго;
нореі рекомендується проводити в стаціонарі.
Ускладнену і висхідну гонорею лікують в умовах стаціонару.
У гострій стадії захворювання лікування слід починати з введення
бензилпеніциліну на тлі аутогемотерапії. Лише після зменшення
островоспалітельних явищ, слід приступити до імуно-та фі;
зіотерапіі. Місцеве лікування проводити після закінчення курсу анти;
биотиков.
При вялопротекающіх (торпідних) і хронічних формах гонореї
лікування повинно бути комплексним, переважно в стаціонарі.
При лікуванні таких хворих в стаціонарі призначенням антибіотиків
повинні передувати імунотерапія і місцеве лікування. У амбула;
раторних умовах, з метою запобігання поширенню інфекції,
антибіотики призначають одночасно з імунотерапії, з піду;
щим призначенням місцевого лікування.
Чоловікам і жінкам, передбачуваним джерел зараження або
статевих контактів, у яких гонокок не виявлені, необхідно
проводити лікування за схемами хронічної гонореї.
Загальна характеристика і методика ЗАСТОСУВАННЯ
Протівогонорейное ПРЕПАРАТІВ.
ПРЕПАРАТИ ГРУПИ ПЕНІЦИЛІНУ.
Препарати групи пеніциліну є основними антибіотиками
для лікування гонореї, а решта - антибіотики резерву.
1. Пеніцилін (Bensilpenicillinum)
Для лікувальних цілей зазвичай застосовують натрієву або калієву
солі бензилпеніциліну.
У чоловіків з гострим і підгострим гонорейний уретрит та їхніх жінок;
нок з гострою і підгострій гонореєю нижнього відділу сечостатевої сис;
теми рекомендується курсова доза 3,4 млн. ОД.
При свіжих торпідних випадках неускладненій гонореї, гострих ос;
ложненіем гонореї у чоловіків, висхідній і хронічній гонореї,
курсова доза повинна бути 4.2-6.8 млн. ОД (в залежності від тя;
жерсті захворювання).
Лікування слід починати з ударної дози для створення більш ви;
сокой концентраціїантибіотика в осередку ураження: при першій
ін`єкції вводиться 600 000 ОД, а при наступних по 400 000 ЕДВ
фізіологічному розчині з інтервалом в 3 години без нічного пере;
прориву.
У виняткових випадках (неможливість повторного відвідування)
у чоловіків з гострим і підгострим уретритом можна воспользоватьсявве;
дением одномоментно всієї курсової дози (3 млн. ОД) бензилпеницил;
лина з 5 мл власної крові або дюрантних препаратів Пеницилл;
на.
Пеніцилін в курсовій дозі 4 000 000 ОД може бути також вве;
ден внутрішньом`язово одномоментно (по 2 000 000 ОД в кожну
сідницю), при цьому за 30 хвилин до ін`єкції і через кожні 6 ча;
сов всередину призначають етамід по 0,7 г, сумарна доза Етамід сос;
вить 2,8 м
При хронічній гонореї у жінок доцільно воспользо;
тися регіонарним введенням пеніциліну. З цією метою в
початку лікування в товщу м`язового шару шийки матки вводять одн;
ратно 200 000 ОД препарату. Одночасно з цим робляться всередині;
м`язові ін`єкції пеніциліну в разових і курсових дозах,
рекомендованих при хронічній гонореї.
Курсові дози бензилпеніциліну у дітей повинні бути як і у
дорослих. Дітям препарат вводиться разовими дозами по 50 000;
200 000 ОД (в залежності від віку) з інтервалами 4 години коло;
бове.
2. Бициллин-1, біцилін-3, біцилін-5, (Bicillinum-1,
Bicillinum-3, Bicillinum-5).
Чоловікам з гострим і підгострим уретритом і жінкам з гострою
гонореєю нижнього відділу сечостатевої системи вводять у вигляді 6
ін`єкцій по 600 000 ОД з інтервалом в 24 години або по 1 200 000ед
через 48 годин в курсовій дозі 3,6 млн. ЕД- хворим іншими форма;
ми гонореї призначають 7-10 ін`єкцій по 600 000 ОД з інтерваломв
24 години, в курсовій дозі 4,2-6 млн. ДЕ.
Ін`єкції бициллина виробляють двумоментно - спочатку вводять иг;
лу в зовнішньо-верхній квадрант сідниці, а потім, при відсутності
крові з голки, вводять антибіотик.
Як виняток, тільки при свіжому гострому і підгострому гонореї;
ном уретрит у чоловіків можливо разове введення Біцилін- 3 вдо;
зе 2 400 000 ОД (по 1 200 000 ОД у кожну сідницю). При цьому за
30 хвилин до ін`єкції антибіотика хворі отримають 1,05 Етамід (3
табл.). Потім та ж доза Етамід призначається через 3, 6, 9 годин;
всього на курс 4,2 г препарату.
Хворі на гостру гонорею з нез`ясованим джерелами заражені;
ня, в разі неможливості встановити за ними диспансерне наб;
людний (особи без певного місця проживання, роботи та веду;
щие аморальний спосіб життя і т. п.) підлягають превентивному проти;
восіфілітіческому лікування в умовах стаціонару. У тих випадках,
коли госпіталізацію цих хворих є неможливою,
превентивне лікування проводиться амбулаторно одним з дюрантних
препаратів пеніциліну.
Хворим на гонорею з невиявленими джерелами зараження, але
мають, постійне місце проживання та роботи. превентивне про;
тівосіфілітіческое лікування не проводиться, але наступний клини;
ко-серологічний контроль (після лікування гонореї) здійснює;
ся протягом 6 місяців.
3.Ампіціллін (Ampicillinum) - напівсинтетичний антибіотик.
Чоловікам з гострим і підгострим гонорейний уретрит і женщінамс
гостру гонорею нижнього відділу сечостатевої системи, назначаетсяв
курсовій дозі 3, Про г (по О, 5 г через 4 години на день). Хворим дру;
шими формами гонореї курсова доза збільшується до 8,0 м
4. Ампіокс (Ampioxum) - суміш двох напівсинтетичних пеніціл;
линів (ампіциліну і оксациліну). У чоловіків з гострим і підгострим
гонорейний уретрит і у жінок з гострою гонореєю нижнього відділу
сечостатевої системи препарат призначається всередину по О, 5 г через4
години протягом 4-5 днів: при інших клінічних формах гонореї;
5 7 днів. Для дітей до 12 років препарат призначають внутрішньо з рас;
чета 0,1 г на кг маси тіла, старше 12 років - в тих же дозах, що
і дорослим.
Якщо препарат призначається внутрішньом`язово, добова доза для але;
Новонароджений і дітей у віці до 1 року - О, 1 - 0,2 г на 1 кг
маси тіла-від 1 до 6 років - до О, 1 г-від 7 до 14 років - О, 05 гна
1 кг маси тіла-дорослим - 2, Про г на добу. Добову дозу вводятв
3-4 прийоми з інтервалом 6 - 8 годин.
5. Оксациллин (Oxacillinum) - напівсинтетичний пеніцилін.
При свіжих і підгострих формах захворювання призначається всередину по
О, 5 г по 5 разів на день, на курс 10, Про г-при інших формах гонореї
- 14, Про р
Препарати - ампиокс і оксацилін активні і по відношенню до пе;
ніцілазапродуцірующім штамів мікроорганізмів.
Протипоказанням до застосування препаратів пеніциліну являє;
ся наявність в анамнезі непереносимості до цього антибіотика і ново;
каїнові (при розчиненні пеніциліну в новокаїну).
ЛЕВОМІЦЕТИН (Levomycetinum).
Чоловікам з гострим і підгострим гонорейний уретрит і жінками
з гострою гонореєю нижнього відділу сечостатевої системи левоміцетин
призначають всередину в курсовій дозі 6 г (по 3 г в день), при інших
формах гонореї - 10 г (перші 2 дні по 3 г, решта - по 2 г
в день). Разові дози в 0,5 г дають в рівні проміжки временіс
нічною перервою 7-8 годин, за30 хвилин до їди.
Дітям левоміцетин призначають по 0,2-0,25 г 4 рази на день. кур;
совая доза така ж, як і у дорослих тобто 6 м
Побічні явища при зазначених дозах препарату спостерігаються
рідко і проявляються в короткочасному появі головного болю,
зниження апетиту, нудоти, кілька прискореної дефекації, жид;
кому стільці, які скасування не вимагають. Лише у окремих хворих
бувають більш тяжкі побічні явища, що супроводжуються вище;
ням температури, загальною слабкістю, блювотою, проносом. У таких слу;
чаях необхідно скасувати подальше застосування препарату. У це;
лях зменшення побічних явищ рекомендується призначати вітаміни
В1, В2, С у вигляді драже.
Антибіотики тетрациклінового ряду.
1. Тетрациклін (Tetracyclinum)
2. хлортетрациклин (Chlortetracyclinum)
3. Окситетрациклин (Oxytetracyclinum)
У чоловіків з гострим і підгострим уретритом і у жінок з гострою
гонореєю нижнього відділу сечостатевої системи тетрациклін, хлортет;
рациклин, окситетрациклін призначають у курсовій дозі 5 г (5 млн.
ОД).
При гострій ускладненій гонореї у чоловіків, висхідній - у дружин;
нок, а також при хронічній гонореї курсову дозу слід повели;
чить до 10 м перші два дні призначають по О, 3 г і последующіедні
по О, 2 г по 5 разів на день через рівні проміжки часу. Нічний
перерва не повинна перевищувати 7-8 годин. Для попередження роз;
ку кандидозу одночасно слід призначати ністатин по 500 000
ОД х 4 рази на день або леворин по 250 000 ОД х х 4 рази на день.
Побічні явища при лікуванні цими антибіотиками в зазначених
дозах спостерігаються рідко. У деяких хворих можуть виникати раз;
особистого роду поразки слизових оболонок і шкіри (стоматит, Глос;
сит, вульвовагініт та ін.), викликані дріжджоподібними грибами Кан;
діда. Кандидоз виникає зазвичай на 4-10 день після початку прийому
антибіотика. У окремих хворих дріжджові ураження можуть при;
нять затяжного перебігу. У таких випадках рекомендується лікування
великими дозами нистатина або леворина, полівітаміни, полоскання
рота 5% розчином соди з подальшим змазуванням мови 3-5% рас;
твором сірчанокислої міді, 10-20% розчином бури в гліцерині і ін.
4. Метациклин, рондомицин (Methacyclinum, Rondomycinum) синте;
тическое похідне тетрацикліну, При свіжих гострих і підгострих
неускладнених формах гонореї призначається всередину після їжі в дозі
О, 6 г (перший прийом), потім по О, 3 г кожні 6 год: на курс ле;
чення 2,4 г. При інших формах гонореї на курс 4,8 г.
У чоловіків і жінок зі свіжої неускладненій і ускладненій гоно;
реєю може бути застосоване лікування метациклин (рондоміцін):
хворим свіжої гострої гонореєю препарат дається в два прийоми по
1,2 г після їжі з 8-годинною перервою: на курс лікування 2,4 г.
Хворим свіжою торпідній гонореєю призначають в три прийоми по 1,2г
після їжі з 8-годинною перервою: на курс лікування 3,6 г, а свіжої
ускладненою гонореєю - в чотири прийоми по 1,2 г після їжі з 8-ча;
совим перервою: на курс лікування 4,8 г.
5. Доксициклин (Doxicyclinum). Хворим свіжими неускладненими
гострими і підгострими формами гонореї препарат призначається всередину
по 0,1 г (перший прийом 0,2 г) кожні 12 годин, на курс лікування
1,0 г. При інших формах препарат призначають по цій же методи;
ке, але на курс 1,5 г.
АНТИБІОТИКИ макролід.
1. Еритроміцин (Erythromycinum). Чоловікам з гострим і подос;
трим уретритом і жінкам з гострою гонореєю нижнього відділу сечі;
статевої системи еритроміцин призначається цілодобово в курсовій
дозі 8,8 млн. ОД (два дня по 400 000 ОД 6 разів на добу і піду;
щие дні по 400 000 ОД 5 разів на добу). Хворим іншими формами
гонореї - 12,8 млн. ОД за тією ж методикою.
2. Олететрин (Oletetrinum). Чоловікам з гострим і підгострим Урет;
ритом і жінкам з гострою гонореєю нижнього відділу сечостатевої
системи олететрін призначають у курсовій дозі 4 млн. ЕД- при ос;
інших формах гонореї - 7,5 млн. ОД і більше. Перший день дають
1250000 ОД (перший прийом 500 000 ОД і три прийоми по 250 000 ОД),
а в інші дні по 250 000 4 рази на добу через рівні проме;
страшні часу.
3. Еріциклін (Erycyclinum) - містить еритроміцин і оксітетра;
циклин по 0,125 г. Хворим на гострий і підгострим перебігом захворю;
ня препарат призначається по 0,25 г п`ять разів на день після їди, на
курс 3,0 г-при інших формах захворювання 6,0 г (ускладнених;
7,0 г).
АНТИБІОТИКИ аміноглікозидами.
Канаміцин (Kanamycinum) - антибіотик широкого спектру дії.
Застосовується у вигляді моно- або дисульфат канаміцину, добре рас;
творимо у воді.
Чоловікам з гострим і підгострим уретритом і жінкам з гострою
гонореєю нижнього відділу сечостатевої системи канаміцин призначає;
ся внутрішньом`язово по 1 000 000 ОД через 12 годин на курсової дозе3
млн. ОД, при інших формах гонореї - 6 млн. ОД
При тривалому застосуванні препарат може надавати нефро- і
ототоксичну дію. Канаміцин не можна одночасно призначати
з іншими антибіотиками, що володіють ото-нефротоксичною дей;
наслідком.
рифампіцин
Рифампіцин (Rifmoicinum) - напівсинтетичний антибіотик. чоловік;
чинам з гострим і підгострим уретритом і жінкам з гострою гоно;
реєю нижнього відділу сечостатевої системи препарат призначають всередину
по 0,3 г (перший прийом 0,6 г) кожні 6 годин за 30-60 хвилин до
їжі- на курс 1,5 г. При інших формах гонореї - по цій жеме;
методикою, на курс 6,0 г. Вагітним рифампіцин протипоказаний.
цефалоспоринів
Цефалексин (Cephakexinum) - вітчизняний препарат цефалоспо;
Рінов ряду, випускається в капсулах по 0,25 г. У перші двадня
по 0,5 4 рази на день, з третього дня по 0,25 4 рази на день. кур;
совая доза при свіжої гострій неускладненій гонореї - 5 г, пріос;
інших формах - 7 м
КОМПЛЕКСНЕ ЗАСТОСУВАННЯ АНТИБІОТИКІВ
Комплексне, тобто одночасне лікування декількома антибіотика;
ми, призначають при важко протікають формах, ускладненою і зрост;
дящей гонореї, гонореї прямої кишки, наявності змішаної інфекції
або підозрі на таку і безуспішному лікуванні кількома сел;
ледовательно застосованими антібіотікамі- курсові дози і методи;
ка такі ж, як і при роздільному застосуванні антибіотиків.
Рекомендовані комбінації: пеніцилін + стрептоміцин, оксацилін + ам;
піціллін (ампіокс), карбеніцилін + канаміцин, цефалексин + ампіціл;
лин (обидва препарати всередину), цефалоспорини + канаміцин, цефалоспори;
ни + метронідазол, канаміцин + левоміцетин, бісептол + канаміцин, тет;
рациклин + ністатин або леворин.
ІМУНОТЕРАПІЯ
Імунотерапія є допоміжним методом лікування гонореї;
них захворювань і застосовується з іншими видами терапії з метою
підвищення реактивності організму в боротьбі з інфекцією.
специфічна імунотерапія
Вакцинотерапія. Застосування гонококової вакцини показано
хворим після безуспішної антибіотикотерапії при вялопротекающіх
рецидивах, при свіжих торпідних і хронічних формах захворювання,
чоловікам з ускладненою і жінкам з висхідною гонореєю (по сти;
Ханії гострих запальних явищ).
В амбулаторних умовах вакцинотерапію призначається одноврем;
енно з антібіотікамі- в умовах стаціонару антибіотики призначають;
ють під час або в кінці вакцинотерапии. Вакцину вводять всередині;
м`язово в сідничний область або під шкіру. Реакція на введення
гоновакцини буває загальною (нездужання, головний біль, загальна сла;
бость) - температурної, осередкової (посилення виділень, хворобливий;
ність в уражених органах, помутніння сечі) - і місцевої (болез;
ненность в області ін`єкцій).
При ускладненій гонореї вакцинацію слід починати з 200-250
млн. мікробних тіл. При ускладненнях, які супроводжуються високою
температурою, порушенням загального стану організму, різкою бо;
лезненность в ураженому органі, необхідно При торпідній і хро;
нической формах гонореї початкові дози гоновакцини - 300-400
млн. мікробних тіл.
Ін`єкції гоновакцини роблять з інтервалами в 1-2 дня в зале;
мости від реакції, а дозу збільшують кожен раз на 150-300 млн.
мікробних тіл. Допустима максимальна разова доза не повинна
перевищувати 2 млрд. мікробних тіл, а кількість ін`єкцій до 6-8.
У жінок з торпідній і хронічною формами гонореї можна при;
змінювати очаговую вакцинацію в підслизову шийки матки, уретри.В
цих випадках вакцинацію починають з малих доз: від 50 млн. мікроб;
них тіл, поступово підвищуючи до 150-200 млн. Цей метод вакцина;
ції може супроводжуватися дуже бурхливою загальною і температурною реакції;
єю, що наступає через 20-30 хвилин після введення вакцини. оча;
говую вакцинацію слід застосовувати тільки в умовах стаціонараі
строго враховувати протипоказання до неї (вагітність, менструа;
ція, гострий запальний процес).
У дітей початкова доза гоновакцини не повинна перевищувати 50-100
млн. мікробних тіл. Вища одноразова доза 500 млн. Мікробних
тел. Дітям до 3 років вакцинотерапію не проводяться.
Протипоказання: активний туберкульоз, органічні ураження
серцево-судинної системи, гіпертонічна хвороба, тяжелиеза;
болевания нирок і печінки, виснаження, виражена анемія, аллерги;
етичні захворювання, менструація.
Неспецифічна імунотерапія.
Пирогенал застосовується з метою неспецифічної імунотерапії у
хворих зі свіжими торпидностью і хронічними формами гонореї і
негонорейний запальних захворювань нижнього відділу мочеполо;
вих органів, а також при ускладненнях (простатит, епідіміт, аднек;
сит, періаднексіт і ін.).
Протипоказання: гострі гарячкові захворювання, вагітністю;
ність, гіпертонічна хвороба, активний туберкульоз, менструація.
Хворим на цукровий діабет і особам старше 60 років препарат призначають;
ють з обережністю, починаючи з зменшених доз і підвищуючи їх
тільки в залежності від реакції.
Препарат призначають з 25-50 МКГ у жінок і з 50;
-75 МПД у чоловіків у вигляді ін`єкцій; які повторювали;
ряют через 1-2 дня. Доза пірогеналу при наступних ін`єкціях
збільшується на 25-50-100 МПД (залежно від реакції). Максі;
мальная доза (разова) не повинна перевищувати 1 000 МПД. Курс ліку;
ня складається з 10-15 ін`єкцій. Слід домагатися підвищення тем;
температури тіла в межах одного градуса. При надмірно високому
підвищенні температури, різкому лихоманці, головного болю, блювоти, болю
в попереку і внизу живота (ці явища тривають зазвичай 6-8
годин і зникають без лікування), рекомендується не знижувати дозу пре;
парата, а збільшити інтервал між ін`єкціями (на 1-2 дні) або
повторити останню дозу.
Застосовується також пірогенал одночасно з гоновакціной. при
цьому початкова доза пірогеналу 25-50 МКГ, гоновакцини 200-300
млн. мікробних тіл. Потім разові дози пірогеналу увелічіваютна
50--150 МПД, гоновакцини на 150--300 млн. Мікробних тіл. Максі;
мальная доза пірогеналу 1 000 МПД, гоновакцини 1,2 млрд мікроб;
них тел. Обидва препарати призначають в одному шприці.
Продигиозан - неспецифічний імуностимулятор, підвищує ін;
інтенсивність репаративної-відновних процесів. Показаніяк
застосування ті ж, що і пирогенала а також при тривалих гоно;
коккових процесах, що не піддаються лікуванню антибіотиками.
Протипоказання: захворювання серцево-судинної і нервової
системи. Продигиозан вводять внутрішньом`язово. Дозу устанавліваютін;
дивидуально, в залежності від переносимості препарату, начинаяс
15 мкг. Потім дози збільшують на 10-15 мкг в залежності від,
реакції організму (загальної, місцевої, вогнищевої). На курс лікування4
ін`єкції з інтервалів 4-5 днів. Максимальна разова доза 75 мкг.
Аутогемотерапия. Показання: гонорейні ускладнення, супроводжується;
дающиеся різким болем, і ураженому органі, високою тем;
температурою і важким станом хворого. Після припинення болю,
зниження температури і поліпшення загального стану слід перей;
ти більш активної імунотерапії вакциною.
При лікуванні власною кров`ю хворого клінічні реакції
(Загальна, температурна, місцева, вогнищева) зазвичай отсутствуют.По
своєї терапевтичної ефективності аутогемотерапия поступається го;
новакціне, але на відміну від неї, має виражену знеболюючу;
щим дією, яке настає через 5-6 годин-після ін`єкції.
Левамізол - застосовують всередину циклами. Призначають по 150 мг один
раз на добу протягом 3 днів. Після 4-денної перерви цикл пов;
торуючи. На курс лікування - 4 циклу. Левамізол призначають при пов;
раторних захворюваннях гонореєю, торпидном і хронічному теченііго;
нококковой інфекції, ускладнений гонореї.
Калію оротат - стимулює відновні процеси в воспа;
неністю-змінених тканинах. Хворим на гонорею призначають-внутрьпо
0,5 4 рази на добу протягом 20-30 днів.
Метилурацил-стимулює вироблення антитіл, підвищує фагоцітар;
ву реакцію, прискорює зворотний розвиток запальних процесів;
сов, має протизапальну действіе.Прінімают всередину
після їжі по 0,5 г 2 рази на день, на курс лікування 10-14 днів
біогенні стимулятори
Застосовують для прискорення розсмоктування інфільтратів в уретрі і
статевих залозах.
Протипоказання: серцево-судинні захворювання, гіпертонія, ос;
трие шлунково-кишкові розлади, нефрозонефрит, цироз пече;
ні, вагітність понад 7 місяців.
Екстракт алое - призначають у вигляді щоденних підшкірних ін`єкцій
по 1 мл, на курс 15-30-максимальна добова доза 3-4 мл.Прі бо;
лезненность ін`єкцій попередньо 0,5 мл 2% розчин но;
вокаіна.
ФИБС - вводять під шкіру по 1 мл 1 раз на день, на курс 15-20
ін`єкцій.
Пелоідодістілат - показання до застосування, дози, тривалість
курсу лікування і протипоказання такі ж, як для препарату ФИБС.
Склоподібне тіло - вводять під шкіру щодня по 2 мл в тече;
ванні 15-20 днів.
Примітка: всі види імунотерапії раціональніше проводити до
призначення антібіотіков.Прі амбулаторному лікуванні, з урахуванням епідеміо;
мической настороженості, антибіотики і імунотерапія призначають;
ся одночасно.
ЛІКУВАННЯ рецидивів захворювання
Перед призначенням терапії доцільно визначити чувстви;
ність гонококкам до антибактеріальних препаратів.
1.Доксіціклін 0,1 г (перший прийом 0,4 г) кожні 12 годин. на
курс 1,0 г препарату. Одночасно з першим прийомом доксицикліну
дається всередину 4 таблетки (1,92 г) бисептола і далі по 4 таблетки;
ки через 8 годин, на курс 16 таблеток (7,68). одночасно іліза
4 дня до призначення етіотропної терапії призначають левамізол по 1
таблетці 0,15 один раз на тиждень, на курс 8 таблеток.
2. Еріциклін всередину по 0,25 5 разів на день, на курс 6,0 г.
Одночасно сульфатон по 4 таблетки 1,4 г один раз на день, на
курс 5,6 р
3. На тлі застосування антибіотика одночасно внутрішньом`язово
вводиться трипсин по 5 мг 2 раз на день або 10 мг 1 раз на день в
Протягом 6 днів.
ЛІКУВАННЯ ЗМІШАНОЮ ІНФЕКЦІЇ
(Гонорейно-хламідійної, гонорейно-трихомонадною і ін.)
При гонорейно-тріхоманадной інфекції при гострій і підгострій
формі захворювання проводять одночасно протівогонорейное і про;
тівоцістодное лікування-при хронічних, ускладнених і затягнув;
ся випадках на початку проводять протівотріхомонадное лікування на фо;
НЕ специфічної і неспецифічної імунотерапії і місцевого ліку;
ня, після закінчення місцевої терапії призначають протівогонорейноеле;
чення.
При гонорейно-уреоплазменної інфекції призначається доксициклін
0,3 перший прийом, за тим по 0,1 через 12 годин-на курс 1,0 г.
Або метациклин 0,6 г на перший прийом, за тим по 0,3 через 6 ча;
сов на курс для чоловіків 3,9-4,8 г, для жінок 7,1 м
При гонорейно-хламідійної-уреоплазменної інфекції може бути
призначено комбіноване застосування антибіотиків ріфампіцінаі
еритроміцину. При такій методиці рифампіцин призначається однократ;
але 0,9 г в перший день, 2-3 день - по 0,15 4 рази на день, 4-5
день - по 0,15 3 рази на день, на курс 3,0 г. Одночасно дається
еритроміцин всередину по0,5 4 рази на день, на курс 12,0 г. На фоні
антибіотико терапії вводять внутрішньом`язово дезоксирибонуклеазу
щодня по 25 мг на добу протягом 6 днів.
При торпідних і хронічних випадках призначають імунотерапію і
місцеве лікування. Антибіотики застосовують в середині або в концеім;
муностімуляторов.
екстрагенітальної гонорея
Гонорейний проктит. Зустрічається у жінок і дівчаток, хворих
гонореєю, і поєднується з ураженням сечостатевих органів. може
бути і у чоловіків пасивних гомосексуалістів. Суб`єктивні симпто;
ми при гонорейном ураженні прямої кишки в більшості випадків
відсутні, однак у деяких хворих відзначаються свербіж, печіння,
невелика хворобливість при дефекації, виділення з прямої кишки,
слиз, гній, кров в калі. Іноді відзначається гіперемія і Мацера;
ція анальної області, потовщення складок сфінктера. `
Антибіотики застосовують в курсовій дозі, як при ускладнених і
хронічних формах гонореї з обов`язковим подальшим проведе;
ням місцевого лікування: свічки з протарголом (по О, 02 г протарголу
на свічку), в пряму кишку з спринцівки або гумової груші вво;
дять 40-50 мл 2-5% розчину протарголу або коларголу через день,
всього на курс 5-6 процедур.
1. Пеніцилін в курсовій дозі 6 млн. ОД з наступним
призначенням левоміцетину перорально протягом 3 днів, в суммар;
ної дозі 10 г (1 день - 4 г-2-3 дня по 3 г на добу). ;
2. Бициллин-3 в курсовій дозі 6 млн ОД з наступним призначенням;
ням 10 г левоміцетину за вищевказаною методикою.
Орофарингеальная гонорея. При цьому у чоловіків і жінок пора;
жаются переважно слизова оболонка мигдаликів і глотки, наб;
Люда гіперемія і набряк слизової іноді на мигдалинах ска;
чає гнійний наліт, регіонарний аденит. У деяких хворих
зустрічаються гінгівіти і стоматити.
Лікування: антибіотики призначають у курсовій дозі, як при ос;
ложненіем і хронічній гонореї.
гонорея ОКО
Дорослі заражаються при недотриманні правил гігієни. хворий
гонореєю людина може занести інфекцію в очі загрязненниміру;
ками.
У новонароджених гонококи потрапляють в очі під час прохожде;
ня через родові шляхи хворої матері.
Лікування бленореї повинне проводитися дермато-венерологом сов;
місцево з окулістом, з обов`язковим внутрішньом`язовим введенням анти;
біотика без урахування дози антибіотика, введеного місцево (в очі).
Хворих бленореєю лікують після консультації окуліста, соглас;
але його рекомендацій. Зняття з обліку хворого бленореєю проводить;
ся після консультації окуліста.
З метою профілактики Гонобленорея всім дітям відразу після пик;
дення очі протирають стерильною ватою і закапують 30% розчин
сульфацила-натрію, через 2 години процедуру повторюють. Девочкамод;
новременно таким же розчином обробляють статеві органи.
постгонорейний ЗАПАЛЬНІ
ЗАХВОРЮВАННЯ
До хворих післягонорейними захворюваннями слід від нести осіб,
у яких, незважаючи на зникнення гонококів, залишаються воспали;
тільні явища (виділення з уретри, шийки матки, нитки в мочеі
ін.) для усунення яких потрібне застосування додаткових
методів лікування.
Постгонорейний запальний процес підтримується найчастіше
всього вагінальними трихомонадами, хламідіями, уреаплазмами, гри;
бами роду Кандида, Л-формами, бактерій, рідше - вірусом простого
герпесу 2-го серотипу та ін. мікроорганізмами, а також нейротрофі;
тичними змінами в слизовій оболонці сечостатевих органів идр.
При постгонорейний, як і при гонорейном, запальному про;
процесі розрізняють уретрит з м`яким або твердими інфільтратом в за;
залежності від переважання в ньому круглоклітинних або з`єднай;
тельнотканних елементів. Між цими двома основними формами су;
ществует багато перехідних. Поразка уретральних залоз приводитк
виникнення відкритого або закритого аденита.
Слід вказати на десквамативний уретрит, викликаний перехо;
будинок циліндричного епітелію слизової уретри в багатошаровий
плоский.
Дані анамнезу об`єктивного обстеження і особливо уретрос;
копії дозволяють встановити локалізацію і характер патологічного;
го процесу в уретрі. Важливо встановити не тільки топічний, ної
етіологічний діагноз, так як тільки за цієї умови може
бути намічений раціональний план лікування.
Обов`язковою є дослідження виділень у кожного
хворого на вагінальні трихомонади, гриби роду Кандида і при
можливості - на хламідії та уреаплазми.
Принципи та методи лікування хворих післягонорейними захворювання;
ми не відрізняються від лікування хворих запальними захворювання;
ми гонорейної етіології.
При призначенні антибіотиків та інших хіміопрепаратів необхід;
мо зважати на особливості інфекційного агента і його чувстви;
ності до цих коштів.
При постгонорейних запальних процесах, зумовленими
хламідіями, мікоплазмами найбільш ефективними є препара;
ти тетрациклінового ряду.
Для встановлення вилікування гонореї користуються визначені;
ми критеріями.
Критеріїв вилікування гонореї.
Излеченность гонореї встановлюється за допомогою клінічного,
бактеріоскопічного і бактеріологічного досліджень. Однак,
відсутність виділень і зникнення гонококів з поверхні слі;
зистой оболонки не завжди говорить про одужання, так як гоно;
коки можуть довго зберігати свою життєздатність і вірулен;
тность в осумкованних осередках інфекції.
Труднощі виявлення гонококів при бактеріоскопічному ис;
следований виділень привела до застосування різних методів про;
вокацій: ці методи провокацій засновані на роздратуванні тканейс
метою виявлення інфекції в прихованих осередках.
Застосовують наступні методи провокацій: хімічний (у чоловіків
інстиляція в уретри 0,5% розчину нітрату срібла, у жінок;
змазування уретри 1-2%, шийного каналу 2-5% розчином нітрату
срібла або розчином Люголя на гліцерині) - механічний (у чоловік;
чин - вводять прямий буж в уретру на 10 хв або роблять передню
уретроскопию) - біологічний (внутрішньом`язове введення гоновакці;
ни в кількості 500 млн. мікробних тіл або пірогеналу - 200 МПД:
якщо гоновакціна застосовувалася під час лікування, то для провокації
призначається подвійна остання терапевтична доза, але не більше2
млрд. мікробних тіл), аліментарний (солона, гостра їжа) - терми;
ний (прогрівання статевих органів індуктотерміческім струмом) фі;
фізіологічних (взяття мазків під час менструації).
Кращими є комбіновані методи провокації. Найчастіше все;
го виробляють хімічну і алиментарную провокацію з одновремен;
вим введенням гоновакцини. У затяжних, хронічних випадках у
чоловіків доцільно викликати подразнення слизової уретри маса;
жем на прямому бужі або тубусі уретроскопа і внутрішньом`язовим введе;
ням гоновакцини. У жінок провокацію доцільно проводити
відразу ж після закінчення менструації. У чоловіків через 24, 48, і72
години після провокації беруть для бактеріоскопічного досліджень;
ня виділення з уретри, а за відсутності такого - нитки ізмо;
чи, зішкріб зі слизової уретри. У жінок мазки з виділень
всіх осередків ураження досліджують також через 24, 48 і 72 часа.Прі
призначення термічної провокації - індуктотермія проводиться
щодня протягом 3 днів послідовно 15-20-30 хвилин. отде;
ється для дослідження беруть щодня через годину після прогрі;
вання.
ВСТАНОВЛЕННЯ вилікуваних У ЧОЛОВІКІВ
До встановлення вилікування у хворих, які перенесли гострий гоно;
Рейн уретрит, слід приступити через 7 - 10 днів після вікон;
чания лікування. У разі відсутності постгонорейних запальних
явищ з боку уретри необхідно провести пальпацію простати
і насіннєвих пухирців і мікроскопічне дослідження їх секрету.
Якщо патологічних змін немає, то проводять комбінування
провокацію. Після провокацію через 24, 48, і 72 години вивчають від;
ділячи з уретри, нитки сечі, зішкріб на наявність гонококів. при
сприятливих клінічних та бактеріологічних результатах пов;
торное клініко-лабораторне обстеження, включаючи уретроскопіюі
серологічний контроль на сифіліс проводять через 1 місяць після
чого знімають з обліку.
Критерієм вилікування гострої і хронічної гонореї є:
а) стійка відсутність гонококів (при бактеріоскопічному дослі;
довании і посівах) у виділеннях уретри, соскобе або нитках з сечі;
б) відсутність зміни при пальпації простати і сім`яних пу;
зирьков, нормальний вміст (5-10 в полі зору) лейкоцітовв
їх секреті при наявності в ньому значної кількості ліпоїдних
зерен;
в) відсутність або різко виражені запальні ізмененіяв
уретрі при уретроскопии.
Перераховані умови дають право лікаря припинити лікування і
приступити до встановлення вилікування також, як і у больнихос;
трой гонореєю в ті ж терміни.
ВСТАНОВЛЕННЯ вилікуваних У ЖІНОК
До встановлення вилікування приступають через 7-10 днів після
закінчення лікування. Після бактеріоскопічного дослідження виокрем;
лений з уретри, шийки матки та інших осередків ураження вироб;
дять комбіновану провокацію, через 24, 48 і 72 години досліджують
виділення з зазначених осередків. При відсутності гонококів дотримуюся;
ний контрольне дослідження призначають під час найближчої мен;
струаціі і по її закінченні проводять провокацію з дослідженням
виділень через 24, 48 і 72 години.
Такі дослідження поводять протягом 2 менструальних періодів,
після чого, при сприятливих результатів клінічного i ла;
раторних досліджень, хвору знімають з обліку.
Протягом 3 менструальних циклів слід спостерігати жінок сел;
ле лікування висхідної гонореї і жінок, які перехворіли на під времябе;
ременности.
Критерієм вилікування висхідної гонореї є відсутність
гонококів, нормальний менструальний цикл, відсутність болів ИЯВ;
них пальпаторно змін з боку внутрішніх статевих органів.
Працівники дитячих установ, що мають безпосередній кон;
такт з дітьми, хворі гонореєю відсторонюються від роботи на час
лікування. Стаціонарне лікування проводиться тільки за медичними
(Ускладнення, висхідний процес, рецидив) і соціальним (порушен;
ня режиму амбулаторного лікування) показаннями.


Поділитися в соц мережах:

Увага, тільки сьогодні!
Cхоже