Медицина, енциклопедія, хвороба, ліки, лікар, аптека, інфекція, реферати, секс, гінекологія, урологія.

Рак жовчного міхура виникає зазвичай у віці старше 50 років, частіше у жінок. За морфологічною будовою представляє аденокарциному різної диференціювання ровки з інфільтративним типом росту, рідко (не більше 15%) - плоскокпеточний рак. Пухлина поступово вражає весь міхур, поширюється на печінку, міхурово і загальний жовчний проток, прилеглі органи (шлунок, дванадцятипала кишка, товста кишка). Метастази раку жовчного міхура виявляються в печінці, регіонарних лімфатичних вузлах, очеревині, яєчниках, плеврі. Хвороба діагностується пізно (70-90% неоперабельних до часу діагнозу). Ранній рак жовчного міхура - випадкова знахідка при холецистектомії з приводу жовчнокам`яної хвороби або холециститу. Уважний аналіз клінічних симптомів, доповнений обстеженням, сприяє своєчасній діагностиці цього захворювання.

Найбільш ранній симптом - біль у правому підребер`ї, епігастральній ділянці з іррадіацією в спину. Характерно нічний посилення болю. У порівнянні з попереднім періодом у хворих холециститом, жовчнокам`яну хворобу вдається виявити зміна характеру болю (постійна, інтенсивна). Відзначаються нудота, блювота, втрата маси тіла. Коли настає закупорка жовчних протоків, розвивається водянка і емпієма жовчного міхура, жовтяниця, розширення проксимальних відділів проток і холангіт, вторинний цироз печінки. Білірубін досягає високих цифр, підвищується рівень лужної фосфатази, трансаміназ. При пальпації визначається збільшена щільна печінка, іноді пальпується збільшений жовчний міхур. При відсутності блокади холедоха під час внутрішньовенної холеграфіі виявляють так званий відключений жовчний міхур. Діагноз уточнюють при ультразвуковому дослідженні та комп`ютерної рентгенівської томографії.

Радикальна операція, яку вдається зробити рідко, включає, крім холецистектомії, резекцію правої частки печінки, іноді панкреатодуоденектомію.

Рак жовчних проток частіше спостерігається у віці 60-70 років. У половині випадків уражається загальний жовчний протік. Пухлина являє собою аденокарциному різної диференціювання з інфільтративним типом росту. Зростає пухлина по протягу проток, залучає печінкові вену і артерію, портальну вену, підшлункову залозу, дванадцятипалу кишку. Метастази утворюються в регіонарних лімфатичних вузлах і печінки. Клінічні симптоми і методи діагностики ті ж, що і при раку жовчного міхура. При цьому дуже інформативна черезшкірна чреспеченочнаяхолангіографія, яка допомагає виявити рівень розташування пухлини. Діагноз підтверджують під час операції, але біопсія нерідко виявляється скрутній. Радикальну операцію вдається рідко, в основному при раку дістапьного відділу загальної жовчної протоки. При цьому одночасно виробляють панкреатодуоденектомію.

Рак великого дуоденального сосочка представлений первинною пухлиною (40%) або іншими проростають в цю зону пухлинами (жовчних проток, дванадцятипалої кишки, підшлункової залози). Розрізнити ці пухлини важко, з огляду на схожість гістологічної будови. Клінічні симптоми раку великого дуоденального сосочка виникають рано, коли розміри пухлини ще невеликі. Спостерігається швидке виразка пухлини. Серед клінічних симптомів, що відрізняють це захворювання, - тимчасова механічна жовтяниця, втрата крові з калом, анемія. Інші симптоми характерні для механічної жовтяниці (холангіт та ін.). Основними діагностичними методами є дуоденоскопия з біопсією релаксаційна дуоденографія. Перспективи оперативного лікування відносно сприятливі, з огляду на можливість раннього виявлення раку сосочка і повільний розвиток. Після панкреатодуоденектомія 30-40% хворих живуть 5 років без ознак хвороби.

Паліативне значення при неоперабельному раку жовчного міхура, жовчних шляхів і великого дуоденального сосочка мають різні біліодігестівние анастомози або зовнішнє дренування жовчних шляхів для ліквідації жовтяниці. Хіміотерапія може призвести до тимчасової ремісії (20- 30% випадків). Використовують 5-фторурацил, фторафур, мітоміцін С, адриамицин, іноді комбінації цих препаратів.