Велика медична енциклопедія імс невронет. Лікарські засоби

ІМС Невронет

URL

Засоби, що сприяють видаленню мокротиння з легеневих шляхів, грають важливу роль в лікуванні різних бронхолегеневих захворювань `. Тривалий час основними препаратами, застосовуваними для цієї мети, були відхаркувальні засоби, дія яких в значніше мірою пов`язане зі стимуляцією рецепторів слизових оболонок бронхіальних шляхів і механічним посиленням просування мокротиння. Останнім часом з`явилися нові можливості поліпшення "дренажної" функції бронхіальних шляхів за допомогою фармакологічних засобів. Ряд нових лікарських препаратів дозволяє змінювати реологічні властивості мокротиння і її адгезивні показники, а також полегшувати виведення мокротиння фізіологічним шляхом. В даний час препарати, що застосовуються для видалення мокротиння, ділять на 2 основні групи: - стимулюють відхаркування (секретомоторні) - - муколітичні (бронхосекретолітичну). Секретомоторні препарати підсилюють фізіологічну активність миготливого епітелію і перистальтичні рухи бронхіол, сприяючи просуванню мокротиння з нижніх відділів в верхні відділи дихальних шляхів та його виведенню. Цей ефект зазвичай поєднується з посиленням секреції бронхіальних залоз і деяким зменшенням в`язкості мокротиння. Умовно препарати цієї групи ділять на 2 підгрупи: рефлекторного і резорбтивної дії. Препарати рефлекторної дії (препарати термопсису, істода, алтея і інших лікарських рослин, натрію бензоат, терпингидрат і ін.) При прийомі всередину надають помірне подразнюючу дію на рецептори слизової оболонки шлунка і рефлекторно впливають на бронхи і бронхіальні залози. Ефект деяких препаратів пов`язаний також із стимулюючим впливом на блювотний і дихальний центри (термопсис та ін.). До засобів рефлекторної дії належать також препарати з переважною блювотній активністю (апоморфін, лікорін), які надають в малих дозах відхаркувальний ефект. Ряд препаратів рефлекторного дії частково надає також резорбтивних ефект: що містяться в них ефірні масла і іншими речовини виділяються через дихальні шляхи і викликають посилення секреції і розрідження мокротиння. Препарати резорбтивної дії (йодид натрію і калію, амонію хлоA href ="/lib/lit/encikl/bme/drug2058.htm"gt; рід, частково - натрію гідрокарбонат та ін.) надають ефект в основному при їх виділенні (після прийому всередину) слизової оболонки дихальних шляхів, стимулюють бронхіальні залози і викликають безпосереднє розрідження (регидратацию) мокроти- в певній мірі вони стимулюють також моторну функцію миготливого епітелію і бронхіол. Особливо активно впливають на в`язкість мокротиння препарати йоду. Для стимуляції відхаркування при бронхолегеневих захворюваннях здавна широко застосовують не тільки лікарські рослини у вигляді відварів, настоїв, мікстур, "грудних зборів" і т. д., але і деякі виділені з рослин індивідуальні речовини. Як муколітичних (секретолітичними) коштів спочатку застосовували деякі ферментні (протеолітичні) препарати (трипсин, рибонуклеазу, дезоксірібонукліазу і ін.), А останнім часом стали знаходити застосування специфічно діючі синтетичні препарати (ацетилцистеїн, бромгексин, амброксол та ін.). Муколітичні препарати розрізняються за механізмом дії. Протеолітичні ферменти розривають пептидні зв`язку молекули білка. Рибонуклеаза викликає деполимеризацию РНК. Ацетилцистеїн сприяє розриву дисульфідних зв`язків кислих мукополісахаридів гелю мокротиння. В даний час доведено, що дія бромгексину і близького до нього за структурою нового препарату амброксола (ласольван) і деяких їх аналогів обумовлено їх специфічною здатністю стимулювати вироблення ендогенного сурфактанта (від слова "surface" - Поверхня), поверхнево-активної речовини липидо-білково-мукополісахаридної природи, що синтезується в альвеолярних клітинах. Легеневий сурфактант (антіателектазний фактор) вистилає у вигляді тонкої плівки внутрішню поверхню легких- він забезпечує стабільність альвеолярних клітин у процесі дихання, захищає їх від несприятливих факторів, сприяє регулюванню реологічних властивостей бронхолегеневого секрету, поліпшенню його "ковзання" по епітелію і полегшення виділення мокротиння з дихальних шляхів. Порушення біосинтезу сурфактанту спостерігається при різних бронхолегеневих захворюваннях, і застосування стимуляторів утворення сурфактанту розцінюється як одне з важливих патогенетичних ланок фармакотерапії цих захворювань. Встановлено також, що недостатність сурфактанту легень спостерігається при синдромі дихальних розладів (респіраторному дистрес-синдромі) у новонароджених. Останнім часом у медичній практиці стали застосовувати не тільки стимулятори біосинтезу сурфактанту, а й штучні поверхнево-активні речовини, які заміщають природний сурфактант при порушенні його освіти в зв`язку із захворюваннями легенів або впливом на них факторів (див. Альвеофакт). Все відхаркувальні препарати зазвичай призначають в комплексній терапії. При необхідності їх дають разом з бронхолітиками, антибактеріальними препаратами, серцевими засобами `. Для поліпшення розрідження і виділення мокротиння рекомендується при застосуванні відхаркувальних, особливо секретомоторних, препаратів призначати рясне тепле пиття.