Велика медична енциклопедія імс невронет. Лікарські засоби

ІМС Невронет

URL

Етмозін (Аetmozinum). 2-Карбетоксіаміно-1О- (3-морфолінопропіоніл) -фенотіазіна гідрохлорід7 Синоніми: Еthmosine, Еtmozin, Моrаcizin hydrochlorid. Білий або білий з кремовим відтінком кристалічний порошок. Розчинний у воді, важко - в спирті. На світлі темніє. Водні розчини для ін`єкцій (рН 2,5% розчину 3,3 -4,2) готують, фільтруючи через стерилізує фільтр. За хімічною будовою має схожість з аміназином та іншими похідними фенотіазину. Однак нейролептической активністю етмозін не володіє, а є ефективним антиаритмічну засобом. Важливою рисою хімічної структури етмозін, що відрізняє його від аміназину і його аналогів, є наявність в бічному ланцюзі при атомі азоту етмозін пропіонільной групи (СО - СН2 - СН2 -) замість пропильной (СН2 - СН2 - СН2 -) у аміназину. В цьому відношенні етмозін близький до антіA href ="/lib/lit/encikl/bme/des773.htm"gt; ангінальних препарату "нонахлазін" (Див.). Етмозін відноситься до антиаритмічних препаратів I групи (хинидиноподобное дії). Він надає також помірний коронаророзширювальний, спазмолітичний, м-холінолітичний ефект. Застосовують при екстрасистоліях, пароксизмальної тахікардії і пароксизмах миготливої аритмії, що виникають при ІХС, а також аритміях іншої етіології. Ефективний при аритміях, викликаних передозуванням серцевих глікозидів. Порівняльні дослідження показують, що етмозін є досить ефективним препаратом при шлуночкових аритміях. Призначають всередину, внутрішньом`язово або внутрішньовенно. При екстрасистолії приймають всередину, починаючи з дози 75 - 200 мг на добу (25 - 50 мг 3 - 4 рази на день). Передсердні аритмії препарат купірує в менших дозах, ніж шлуночкові. Якщо ефект не розвивається, дозу збільшують до 300 - 400 мг на добу, а при стійких аритміях - до 600 мг на добу (1ОО мг 6 разів на день) (При шлуночкових аритміях застосовують до 800 мг етмозін на добу.). Після досягнення лікувального ефекту препарат продовжують призначати в підтримуючих дозах (звичайну зменшують на 1/3). Тривалість лікування залежить від форми аритмії і ефективності терапії і становить зазвичай від 7 до 45 днів. Прийом етмозін всередину можна поєднувати з введенням його в вену або внутрішньом`язово. Для купірування нападів пароксизмальної тахікардії препарат вводять внутрішньовенно або внутрішньом`язово. Разова доза для внутрішньовенної або внутрішньом`язової ін`єкції становить 50 - 100 - 150 мг (2 - 4 - 6 мл 2,5% розчину). Добова доза не повинна перевищувати 600 мг. Для внутрішньом`язового введення розводять 2 - 4 мл 2,6% розчину етмозін в 1 - 2 мл 0,25 - 0,5% розчину новокаїну. Для введення в вену розводять 2 мл 2,5% розчину етмозін (50 мг) в 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози. Вводять повільно - протягом 5 - 7 хв. При гарній переносимості можна збільшити дозу етмозін до 4 - 6 мл 2,5% розчину (100 - 150 мг). При необхідності (недостатньому ефекті, відновлення аритмії) вводять додатково до 3 разів на добу з інтервалом 1,5 - 2 ч. При прийомі етмозін всередину можливі невелика хворобливість в епігастральній ділянці, легке запаморочення, шкірний зуд- при внутрішньовенному введенні - короткочасне запаморочення, зниження АТ- привнутрішньом`язовому - місцева хворобливість. Не можна вводити препарат під шкіру (через дратівної дії). Протипоказання: важкі порушення в провідній системі серця, виражена гіпотонія, порушення функції печінки і нирок. Неприпустимо одночасно призначати інгібітори моноаміноксідази- після застосування інгібіторів МАО необхідна перерва (2 тижні). Форми випуску: таблетки по 0,1 г в упаковці по 50 штук-2,5% розчин в ампулах по 2 мл в упаковці по 10 ампул. Зберігання: список Б. Таблетки - в сухому, захищеному від світла місці-ампули - в захищеному від світла місці при температурі не вище +10 С. При роботі з препаратом необхідно вжити заходів, що попереджають його потрапляння на шкіру і слизові оболонки (див. Аминазин ).