Акушерство і гінекологія- порівняльна ефективність азитроміцину і еритроміцину в терапііурогенітального хламідіозу в iii триместрі вагітності

Значітельнийінтерес дослідників до проблеми лікування урогенітального хламідіозу під час вагітності обумовлений відносно високою частотойхламідійной інфекції у вагітних - 3,4 - 21%, а також возможнойпередачей інфекції плоду з подальшим виникненням різних, часто досить важких ускладнень [1, 2]. Інфікування новорожденнихпроісходіт в 60-70% випадків, в основному інтранатально. При цьому 25-50% інфікованих дітей в перші 2 тижні життя развіваетсякон`юнктівіт, у 10-20% на 1-3-му місяці життя - хламідійна пневмонія [3]. Крім того, урогенітальний хламідіоз може бути прічінойразвітія передчасних пологів, передчасного вилиття околоплоднихвод і народження дітей з низькою масою тіла [4].
З огляду на викладене, доцільність терапії урогенітального хламідіозу під час вагітності на даний час не визиваетсомненій. Однак вибір препаратів для лікування хламідійної інфекцііу вагітних значно обмежений, оскільки багато хто з них могутвизивать тератогенний ефект або надавати ембріо і фетотоксіческоедействіе [5]. У рекомендовану схему входить еритроміцин, чи не обладающійнеблагопріятним впливом на плід. Ефективність еритроміцину достаточновисока (83-95%), проте велика кількість побічних ефектів взначною мірою обмежує його застосування [6-8]. Поетомупоіск нових, більш прийнятних схем лікування хламідійної інфекцііво час вагітності дуже актуальне. В цьому відношенні наіболееперспектівним представляється використання іншого антібіотікагруппи макролідів - азитроміцину. У літературі є отдельниесообщенія про успішне використання у вагітних однократногопріема азитроміцину, що є високоефективним, добре переносяться безпечним методом лікування хламідійної інфекції [6]. Однакосравнітельной оцінки ефективності і переносимості ерітроміцінаі азитроміцину в терапії урогенітального хламідіозу під час беременностідо теперішнього часу не проводилося.

Матеріал і методи дослідженняУ настоящемоткритом проспективному дослідженні порівняльна еффектівностьпрімененія азитроміцину і еритроміцину вивчена у 49 паціентокс урогенітального хламідіозу в 28-39 тижнів вагітності.
Діагностику урогенітального хламідіозу проводили методомпрямой імунофлюоресценції (ПІФ) з моноклональними антитілами, використовуючи діагностичний набір "Хламоноскрін" ( "Ниармедик", Росія) .Матеріалом для дослідження були зіскрібки епітеліальних клетокцервікального і уретрального каналу, взяті за допомогою урогенітальнихзондов. Отримані зразки тонким шаром наносили на поверхность8-міліметрової лунки предметного скла, підсушували на повітрі фіксували ацетоном. Після цього препарат обробляли раствороммеченних флюоресцеінізотіоціонатом моноклональних мишачих антитіл, специфічних до ліпополісахарідние антигену хламідій, і помещаліво вологу камеру на 15-20 хв при t 37⁰С.Затем препарат 3 рази промивали фосфатно-сольовим буферним розчином (рН 7,2-7,4), підсушували, наносили краплю забуферованого гліцерину, накривали покривним склом і досліджували під люмінесцентним мікроскопомс иммерсией. Результат вважали позитивним, якщо в мазку приналичии 15-20 епітеліальних клітин визначали не менше 10 яскраво-зеленихелементарних (у вигляді точки) або ретикулярних (у вигляді овалу) телецхламідій, чітко виділялися на червоному тлі контрастно окрашеннихклеток або на темному тлі препарату. Результат вважали негативним, якщо в мазку не виявлялись хламідійні тільця за наявності не менее15-20 епітеліальних клітин. У разі виявлення менше 10 телецхламідій і / або малої кількості епітеліальних клітин в мазкеісследованіе повторювали, щоб усунути сумніви в правільностівзятія клінічного матеріалу і його оцінки.Таблиця 1. Демографічна і клінічна характерістікабеременних з урогенітальним хламідіозом при порівнянні еффектівностіразлічних методів лікування

Таблиця 2. Порівняння терапевтіческойеффектівності і переносимості азитроміцину і еритроміцину при лікуванні урогенітального хламідіозу у вагітних

Азитроміцин (сумамед) призначали всередину в одноразової дозі 1 г 28 вагітним (1-я група), 21 пацієнтка отримувала еритроміцин всередину по 500 мг 4 рази на добу протягом 7 днів (2-я група).
Основні демографічні клінічні показники обстежених вагітних уявлення табл. 1. Як видно з наведених даних, обидві групи були сопоставімипо віковим складом, соціальним станом, характеру сопутствующіхзаболеваній і терміну вагітності.
Пацієнткам билорекомендовано провести обстеження і лікування статевого партнера, а також утриматися від статевих контактів до отримання результатовконтрольного обстеження і не використовувати будь-які інші местниеілі системні лікарські засоби. Крім того, всіх беременнихпросілі відзначати поява на тлі антибактеріальної терапії такіхсостояній, як нудота, блювота, діарея, болі в животі, втрата аппетітаі ін.
Контрольне дослідження для встановлення ізлеченностіпроводілось методом ПІФ через 3 тижні після закінчення лікування.
При статістіческойобработке отриманих даних використовували t-критерій, c² і метод Фішера.Разлічія між порівнюваними величинами вважали статістіческідостовернимі при c²gt; 3,8- рlt; 0,05.

Результати дослідженняКонтрольне обстеження після проведеної етіотропнойтерапіі показало відсутність хламидийного антигену у 27 (96,4%) з 28 вагітних 1-ї групи і у 18 (90,0%) з 20 обследованних2-ї групи (рgt; 0,05) (табл. 2 ). Лікування виявилося нееффектівниму 1 пацієнтки, яка приймала азитроміцин, і у 2 вагітних, коториеполучалі еритроміцин. Їм була проведена додаткова терапія: пацієнтці з 1-ї групи - в післяпологовому періоді доксициклином (100 мг 2 рази на добу протягом 7 днів), а вагітним 2-й групи-азитромицином в одноразової дозі 1 г з позитивним результатом.
При аналізі побочнихявленій відзначено, що з 28 пацієнток 1-ї групи тільки 1 (3,6%) вказала на появу відчуття тяжкості в шлунку після прийому азітроміціна.В той час як у 2-й групі побічні явища з боку шлунково-кишковоготракту спостерігалися достовірно частіше - у 7 (33,3%) вагітних (рlt; 0,005) -в тому числі нудота - у 4, відчуття тяжкості в шлунку - у 2, Болівія животі і діарея - у 1. Причому в останньому випадку побічні явленіябилі настільки вираженими, що зажадали скасування ерітроміцінаі призначення через деякий час одноразової дози азитроміцину, тому при аналізі ефективності лікування ця пацієнтка була ісключенаіз 2-ї групи. Крім того, другий вагітної через вираженнойтошноти під час прийому еритроміцину схема терапії була змінена: разова доза препарату зменшена до 250 мг, а тривалість курсалеченія збільшена до 14 днів.
Таким чином, отримані дані вказують на порівнянну, досить високу терапевтіческуюеффектівность азитроміцину і еритроміцину. У той же час в отношенііпріемлемості лікування одноразовий прийом азитроміцину, зручний впрімененіі і не викликає серйозних побічних явищ, обладаетсущественнимі перевагами перед схемою з багаторазовим длітельниміспользованіем еритроміцину.

ОбговоренняЗгідно з опублікованими результатами, терапія ерітроміціномостается досить ефективною - 83-95%. Проте большінствоавторов відзначають, що виражені побічні ефекти з боку шлунково-кишковоготракту, а також висока курсова доза і необхідність многократногопріема (4 рази в день по 500 мг) знижують прийнятність цього методалеченія [6, 7]. Тому в даний час обговорюється возможностьпрімененія під час вагітності інших антибактеріальних препаратов.Так, згідно з рекомендаціями американського Центру з профілактики контролю за захворюваннями, альтернативним препаратом, пріменяемимв лікуванні урогенітального хламідіозу у вагітних, є амоксицилін [9]. Однак, незважаючи на наведені відносно високі показателіізлеченія амоксициллином - 82-94%, не можна забувати, що in vitroпеніцілліни надають неповний інгібуючий ефект по відношеннюдо Chlamydia trachomatis [8].
Порівняно недавнопоявілісь дані про успішне використання у вагітних з хламідійнойінфекціей азитроміцину. Але поки ці роботи одиничні і носять характерпредварітельних повідомлень [6]. Істотною перевагою азітроміцінаявляются можливість одноразового прийому 1 г препарату з високойеффектівностью - 96-99% і невелика частота побічних ефектів [10, 11].
При проведеному нами порівнянні застосування азітроміцінаі еритроміцину у вагітних з урогенітальним хламідіозом обидва препаратаоказалісь високоефективними, і частота лікування склала 96,4і 90,0% відповідно, що повністю узгоджується з результатаміранее проведених досліджень [7, 10, 11]. У той же час полученнаяінформація про переносимості лікування однозначно свідетельствовалав користь терапії азитроміцином: частота побічних ефектів пріего призначення була мінімальною - 3,6% в порівнянні з 33,3% убеременних, які брали еритроміцин. Крім того, під час пріемаазітроміціна побічні ефекти були незначними (відчуття тяжкості шлунку у 1 пацієнтки), тоді як на тлі багаторазового прімененіяерітроміціна вони виявилися набагато більш вираженими (нудота, діарея, болі в животі), що в 2 випадках призвело до скасування препаратаілі зміни схеми лікування.
Таким чином, поєднання високої терапевтичної еффектівностіс добре переноситься дозволяє в даний час рекомендоватьазітроміцін як препарат вибору в лікуванні урогенітального хламідіозу в III триместрі вагітності.
література:
1. Koroku M., Kumamoto Y., Hirose T., NishimuraM. et al. Epidemiologic study of Chlamydia trachomatis infectionin pregnant women. Sex Transm Dis 1994- 21 (6): 329-31.
2. Ryan G.M., Abdella J.N., McNeeley S.G. Chlamydiatrachomatis infection in pregnancy and effect of treatment onoutcome. Amer J Obstet Gynecol 1990- 162: 34-9.
3. Mardh P.-A., Helin I., Bobeck S. Colonizationof pregnant and puerperal women and neonates with Chlamydia trachomatis.Brit J vener Dis 1980 56: 90-100.
4. Carey J.C., Yafe S.J., Catz C. The vaginalinfections and prematurity study: an overview. Clin Obstet Gynecol1993- 36: 809-20.
5. Sweet R.L., Gibbs R.S. Chlamydial infections.In: Infectious diseases of the female genital tract. Williams& Wilkins, Baltimore, USA 1995- 87-102.
6. Bush M.R., Rosa C. Azithromycin in the treatmentof cervical Chlamydial Infection during pregnancy. Obstet Gynecol1994- 84 (1): 61-3.
7. Magat A.N., Alger L.S., Nagey D.A., HatchV. et al. Double-blind randomized study comparing amoxicillinand erythromycin for the treatment of Chlamydia trachomatis inpregnancy. Obstet Gynecol 1993- 81 (5, pt.1): 745-9.
8. Toomey K.E., Barnes R.C. Treatment of Chlamydiatrachomatis genital infection. Rev Infect Dis 1990- 170 (1): 242-6.
9. Centers for Disease Control: Sexually transmitteddiseases. MMWR 1998- 28: 61-3.
10. Ridway G.L. Azithromycin in the managementof Chlamydia trachomatis infections. Int. J. STD&AIDS. 1996-7 (Suppl.1): 5-8.
11. Weber J.T., Johnson R.E. New treatmentsfor Chlamydia trachomatis genital infection. Clin Infect Dis 1995-20 (Suppl. 1): 66-71.