Хронічний гастрит зі зниженою секрецією шлункового соку

Наявність гастриту із зниженою секреторною активністю шлунку зазвичай виявляється і у найближчих родичів.

Ускладнення гастриту із зниженою секрецією шлункового соку

Гастрит зі зниженою кислотністю ускладнюється рідко. Проте, його пов`язують з розвитком деяких форм раку шлунка. Це можливо при багаторічному перебігу хвороби.

Обстеження гастриту із зниженою секрецією шлункового соку

Як і при гострих формах, найбільш інформативним методом дослідження є фіброгастроскопія. Під час її виконання обов`язково проводять біопсію слизової. У пробі визначають ознаки запалення і наявність мікроорганізмів Helicobacter pylori, з якими може бути пов`язаний гастрит.

ФГДС допомагає виявити запальні зміни в стінці шлунка, однак для того щоб зробити висновок про стан секреції, потрібні інші методики.

Для визначення зниженій кислотності використовують рН-метрію. Вона може проводитися в декількох видах: добова (24 год), короткочасна (близько 3 год) і експрес-методом (15 хв). Крім цього, визначити кислотність можна і під час гастроскопії. Сутність процедури полягає в тому, що пацієнт ковтає зонд, на кінці якого розташовані індикатори кислотності.

Зонд якийсь час знаходиться всередині шлунка хворого, за цей час індикатори (їх зазвичай розташовують на п`яти рівнях: в нижній частині стравоходу, верхній частині шлунка, на рівні його середній частині, вихідного отвору і в дванадцятипалій кишці) реагують на стан середовища. Крім простого вимірювання, в ряді випадків застосовують розширену методику, проводячи стимуляцію виділення шлункового соку і визначаючи кислотність після цього.

Іноді при діагностиці гастритів використовують зондування шлунка з взяттям проби шлункового соку. Пробу вивчають в лабораторії, після чого роблять висновок про різновиди захворювання.

Догляд і лікування гастриту із зниженою секрецією шлункового соку

Як і при багатьох інших захворюваннях, головним моментом лікування хронічного гастриту є ліквідація його причин. Необхідно дотримуватися здорової дієти, регулярно приймати їжу. При загостреннях в перші дні лікування хворий повинен знаходитися на постільному режимі.

Якщо пацієнта турбують болі, йому призначають спазмолітичні засоби, наприклад папаверин або но-шпу. Коли отримують лабораторне підтвердження про наявність гастриту із зниженою кислотністю, до лікування приєднують ферментні препарати, які допомагають травленню і засвоєнню їжі. Це такі засоби, як креон, фестал та інші. Крім цього, в період стихання загострення до терапії додають ліки, що сприяють відновленню слизової, - масло обліпихи або кошти на його основі (регесол і ін.). Аналогічною дією володіють вітаміни групи В і С.

Якщо були виявлені бактерії Helicobacter pylori, виконується їх ерадикація, тобто призначають препарати, що згубно діють на ці мікроби. Для ерадикації існує особлива схема. Протягом 10-14 днів хворий приймає амоксицилін, кларитроміцин і омепразол.

Необхідно пам`ятати про те, що чим нижче рівень секреції, тим ближча до нейтральної середовище шлунка. Людина вживає їжу в нестерильному вигляді, а значить, в шлунок потрапляє безліч мікробів. У нормі кислота їх руйнує, але при зниженій секреції цього не відбувається. В результаті на тлі захворювання можуть розвиватися хвороби інфекційного походження: ентероколіт, холецистит та ін.

При необхідності, поряд з лікуванням загострення гастриту призначають антимікробні та інші препарати, які необхідні для боротьби з ними. З методів фізіотерапії при загостренні використовують ультрафіолетове опромінення на область живота або поперек, грязьові аплікації. Деяким пацієнтам призначають мінеральні ванни. Посилювати шлункову секрецію здатні гальванізація (вплив електричним струмом), електрофорез кальцію і хлору.

З метою профілактики загострень застосовують аплікації парафіну і озокериту, хвойні ванни, душі. Рекомендується санаторне лікування на курортах Єсентуки, Стара Русса і т. Д.