Лукава статистика російської економіки

Відео: "огляд місцевості" №4: лукава Чуваська статистика

Факти, що з російською економікою не все так спокійно, як про це рапортують наші чиновники, можна виявити навіть на офіційному сайті Росстата.

Так, наприклад, заявлений Росстатом березневе зростання локомотива російської економіки - видобувного сектора - склав 0,8%.

А цей показник знаходиться в межах статистичної похибки ....

А може, і зовсім немає ніякого зростання?

Може в видобувних секторах економіки взагалі спостерігається спад?

Багато економістів вже сьогодні визнають, що якщо раніше нафтогазова сфера була способом вирішення багатьох проблем і завдань, то сьогодні він стала сама структурною проблемою. Якщо до 2030 року в нафтогазову сферу не інвестуватиме близько 700 млрд. Доларів, то не варто сподіватися на збереження нинішніх фізичних обсягів видобутку.

Так, було заявлено, як успіх російської економіки, збільшення в 2011 її ВВП на 4,2%, і що це третій показник зростання серед великих економік світу. Правда, не зрозуміло, що слід розуміти під терміном «великі економіки світу». Тому що серед країн Великої двадцятки (G-20) Росія за цим показником посіла лише 7 місце, пропустивши вперед Саудівську Аравію (6,5%), Туреччину (6,6%), Індонезію (6,4%). На третьому ж місці за зростанням ВВП Індія (7,4%), на другому - Аргентина (8%), а перше місце, очікувано, зайняв Китай з 9,2% зростання.

А якщо звернутися до статистичних даних Міжнародного валютного фонду, то взагалі з`ясується, що Росія займає 87 місце в світі за швидкістю економічного зростання, випередивши Оман, але пропустивши вперед Бурунді.

Наступна позиція російської влади

Завдяки її зусиллям російська економіка подолала наслідки кризи. З формального боку російська влада права. Сума коливань обсягу ВВП з 2009 по 2011 року виявилась трохи вище нуля. Але інші-то країни, навіть самі відсталі, за цей же період продемонстрували зростання значно більший, ніж був продемонстрований російською економікою. Що підтверджують статистичні дані МВФ: Росія займає 147-е місце за зростанням економічної активності в період 2008-2011 років серед 182-х країн, що ведуть власну статистику.

Для довідки, у Китаю приріст ВВП за 2008-2011 рік склав 44,2%, у Індії - 34,1%, у Бразилії - 15,6%, у ПАР - 8%, а у Росії цей показник дорівнює всього лише 5, 5%. Тоді як в період 2000-2007 рр. приріст російської економіки становив понад 7% щорічно. Більш того, за показниками економічного зростання Росія випереджає тільки три колишні республіки СРСР - Вірменію і Україну.

Сумно виглядає заявлена урядом мета перетворення Москви в один зі світових фінансових центрів. Фактично, ми, навпаки, фактично віддаляємося від цієї мети, опустившись в рейтингу фінансових центрів з 61-го місця (2008) на 65-е (2011 р). Так само йде справа і з заявленою завданням змістити Японію з її 20-го місця в рейтингу найбільш комфортних країн з ведення бізнесу. Знову ж за 4 роки Росія опустилася за цим показником з 112-го на 123-е місце.

Плавний відкат по займаним ресурсів ми демонструємо і за показниками людського капіталу - головного ресурсу сучасної економіки: від 63-го місця Росія опустилася на 66-е.

Оскільки важко Росію віднести до групи постіндустріальних економік, то для неї ключовим показником здоров`я економіки є статистичні дані по промисловості, головним чином, по обробляють секторам.

Так ось, в березні 2012 року російська промисловість продемонструвала найнижчі темпи зростання з 2010 року - 2% при перерахунку на рік. Хоча в 2011 році аналітики передбачали російській економіці зростання в 5,4%. До речі, якщо порівняти березневий показник з лютневим, то взагалі фіксується падіння на 1,2%. Найбільший спад був зафіксований в сфері товарів тривалого споживання (-1,3%), у сфері промислового обладнання та машин (-0,8%), у сфері виробництва і розподілу води, газу та електроенергії.

Знизилося виробництво навіть таких затребуваних продуктів, як харчові продукти - в річному обчисленні спад був зафіксований на 4,8%. Оскільки ясно, що росіяни є менше не стали, то мова йде про планомірне витіснення вітчизняних виробників з російського ринку у всіх сегментах ринку.

І цей процес спостерігається на тлі зростання внутрішнього попиту останніх років на рівні 8-9% щорічно. Світова практика показує, що внутрішній попит завжди стимулює зростання внутрішнього виробництва. Так відбувається у всіх країнах, але не в Росії, оскільки продукція вітчизняних підприємств абсолютно неконкурентоспроможна в порівнянні з зарубіжними підприємствами. Причина цього - у великому дефіциті інвестицій, фінансовий і технологічний, у вітчизняну економіку. Хоча в кінці 2011 року обсяг інвестицій практично зрівнявся з передкризовим обсягом інвестицій 2007-2008 рр., Але левова їх частка йде на розвиток виробництва тканин, пластмас та інших продуктів масового споживання.

Ще одна проблема вітчизняної промисловості - низька продуктивність праці, яка втричі поступається продуктивності праці розвинених економік і, фактично, знаходиться на рівні початку ХХ ст. Багато в чому, через цього сумного факту і була затіяна компанія з перекладу російської економіки на інноваційні рейки розвитку. Навіть Мінекономрозвитку визнає, що ефективна інноваційна програма неможлива без скорочення військової програми, без консервації на десятиліття розшарування столиці і регіонів за рівнем доходів.

Але навіть в цьому випадку ніяк не можна уникнути хронічний дефіцит бюджету в 1,5-2% аж до 2030 року і зростання держборгу до 25% з нинішніх 2%. Більш того, на сьогоднішній день досі незрозумілі механізми переведення економіки Росії на інноваційні рейки.