Шистосомоз (шистосоматоз, більгарціоз), збудник кров`яної (японський) сисун

Ураження шлунково-кишкового тракту і сечостатевої системи людини кров`яними сосальщиками з класу трематод (на фото) називається шистосомозом. Прикріплюючись до шкірного покриву, паразити проникають в організм людини через венозну систему ворітної вени, де вони відкладають яйця. Серед найбільш серйозних захворювань, що призводять до смертельного результату в світовому масштабі, шистосомоз займає за поширеністю друге місце, слідуючи відразу за малярією. Всесвітньою організацією охорони здоров`я зафіксовано 200 мільйонів чоловік, інфікованих шистосомами, і ще близько семисот мільйонів чоловік в країнах з високими епідемічними ризиками, можуть бути інфікованими.

Про важливість цієї проблеми і необхідність вживання заходів по запобіганню та лікуванню найнебезпечнішого паразитарного захворювання говорить той факт, що щорічно в Африці гине двісті тисяч чоловік, убитих кров`яними сосальщиками. Згідно кодами міжнародної класифікації шистосоматоз підрозділяється на кілька видів:

• сечостатевої;
• кишковий;
• шистосомоз японський Schistosomosis Japonica;
• неуточнений.

Відмінність шистосом від інших паразитів з класу нематод, полягає в тому, що вони різностатеві. Тіло статевозрілого сосальщика циліндричної форми витягнуто в довжину і покрито гладкою оболонкою (кутикулою). На тілі в безпосередній близькості один від одного розташовуються ротова і черевна присоски. По тілу самця проходить гінекоморфний канал, в якому він утримує самку, тоншу в діаметрі і значно довше. Зовні тіло самця захищено шипиками, а у самки шипи знаходяться тільки на передньому кінці. Передача захворювання шистосомозом проходить при контакті людини з водою, зараженою личинками гельмінтів.

Проміжним господарем є прісноводні рачки, де яйця шистосом проходять стадію перетворення в личинки. Завершення процесу перетворення в шістосомули відбувається в епідермісі людини і в подальшому в периферичних венах вони перетворюються на статевозрілі особини. Потім пари самок і самців мігрують в місця постійного проживання, де і відбувається відкладання яєць.

Виділення яєць починається через півтора-два місяці після зараження. Перші симптоми з`являються через тиждень після виділення яєць. В основному процес інвазії займає до двох років, але зафіксований випадок виділення в людському організмі яєць протягом 30 років. Називаються шистосоми кров`яними сосальщиками, тому що харчуються вони в основному кров`ю і частково поживні речовини отримують при абсорбції кутикулою. Деяка частина яєць виводиться з калом і сечею і, потрапляючи у водойму, ініціюють подальшу інвазію.

Гострий період протікання хвороби збігається за часом з міграцією личинок по кровоносних судинах. Симптомами при цьому будуть:

• невеликі набряки;
• алергічна реакція на зразок кропив`янки;
• болю в м`язах або суглобах;
• кашель з можливими згустками крові;
• лихоманка, озноб, пітливість;
• головні болі.

Після переходу в хронічну стадію захворювання може мати різні по тяжкості симптоми і перебіг. Легка форма хвороби характеризується незначними розладами здоров`я зі збереженням працездатності. Розвиток анемії, підвищення температури, збільшення печінки і селезінки та чітко виражена діарея характерні при середньої тяжкості. При тяжкому перебігу інвазії утворюються камені в сечовому міхурі і сечоводі, загострюються хронічні хвороби, можливий розвиток простатиту у чоловіків, вагінальна кровотеча у жінок. Лікувати хворобу треба протигельмінтними засобами, а при наявності показань використовувати хірургічне втручання. Поширення хвороби в Росії купірується своєчасною діагностикою та лікуванням Шистосоматози.

сечостатевої шистосомоз