Надання першої допомоги і порядок спостереження дітей при аісбактеріозе

Даний термін поширений переважно в російськомовній літературі і вітчизняній медичній практиці. За кордоном застосовуються інші назви: синдром неправильного заселення бактерій, синдром надлишкового розмноження бактерій, синдром контамінації тонкої кишки.

В цілому вони позначають досить складне з етіопатогенетичної точки зору явище і неустояне клінічне поняття. Основним маркером є зміна мікробного пейзажу в кишечнику в порівнянні з нормою (табл. 33) і заселення верхніх відділів тонкого кишечника (і інших ніш) аеробних і анаеробних кишковими бактеріями, яких в нормі там бути не повинно, або вони висіваються в невеликих кількостях.

Найменування мікроорганізмів	Кількість на 1 г калу
1. Бифидобактерии	10l0-10 11
2. Лактобактерии	107-108
3. Бактероїди	108-109
4. Ентерококи	107
5. пептострептококів	104-10 11
6. Еубактеріі	106-10 10
7. Е. coli	До 108
8. фузобактерій	105-108
9. Е. coli типові	107-108
10. Е. coli лактозонегативні	не більше 105
11. Стафілококи сапрофіт., Епідермою.	до 104
12. Інші УПЕ (Клебсієли, Протеї і ін.)	до 104
13. Дріжджоподібні гриби роду Кандида	до 104
14. Нсфсрментірующіе бактерії (Pseudomonas, Acinetobacter та ін.)	до 104
15. Клостридії	до 105

У Наказі МОЗ України № 231 від 09.06.2003 р «Про затвердження галузевого стандарту: Протокол ведення хворих. Дисбактеріоз кишечника »сказано, що під терміном« дисбактеріоз »слід розуміти клініко-лабораторний синдром, пов`язаний зі зміною якісного і / або кількісного складу мікрофлори кишечника з подальшим розвитком метаболічних і імунологічних порушень з можливим розвитком шлунково-кишкових розладів.

При дисбактеріозі змінюється не тільки склад мікрофлори, а й кількість окремих представників мікробіоценозу. Наприклад, в нормальних умовах в тонкому кишечнику висіваються в основному лактобактерії, кількість яких у порожній кишці не перевищує 10 4 КОЕ, в клубової - 10 7 КУО. При патології концентрація мікробів навіть у верхніх поверхах ШКТ може досягати 10 11 КУО, при цьому превалює зростання бактероидов і УПБ.

Обсіменіння верхніх відділів тонкої кишки умовно-патогенними мікробами призводить до наступних патологічних процесів:
мікробна конкуренція з макроорганизмом за поживні речовини, вітаміни, мікроелементи;
мікробне переварювання продуктів харчування в тонкій кишці з підвищеним газоутворенням і створенням великої кількості токсичних для макроорганізму метаболітів, всмоктуються в травному тракті;
декон`югація жовчних кислот з розвитком вторинної мальабсорбції ліпідів, жовчних кислот, секреторною діареї, викликане декон`югірованньь ми жовчними кислотами;
мікробна (ентеротоксіновая і ендотоксіновая) стимуляція секреторної діареї;
пошкодження слизової оболонки кишечника і розвитку її запалення зі стимуляцією моторики;
проникнення мікробів і їх ендотоксинів в системний кровотік з розвитком інтоксикаційного синдрому.

Сприяють проникненню мікробів в верхні поверхи кишечника недостатність запирательного механізму ілеоцекальногообласті, що розділяє товстий і тонкий кишечник і робить в нормі неможливим проникнення товстокишковій бактерій в тонкий кишечник, пригнічення або вікова недостатність кіслотооб-рення в шлунку, а також знижена пропульсивна моторика тонкої кишки, сприяє застою кишкового вмісту. Цей феномен розвивається при резекціях шлунка і кишечника, спайковою хвороби, пухлинах шлунково-кишкового тракту, радіаційному коліті, системному склерозі кишечника, хвороби Крона, туберкульозі кишечника і ін.

Основний діагностичний тест - визначення концентрації водню (Н2) в повітрі, що видихається з навантаженням лактулозою і глюкозою. У нормальних умовах лактулоза ферментує бактеріями тільки в товстій кишці, більш раннє підвищення концентрації Н2 в повітрі, що видихається буде свідчити про тонкокишечной контамінації.

Аналіз Свежевиделенние калу на «дисбактеріоз» не може відображати перерозподіл бактерій по поверхах кишечника і ту мікрофлору, яка заселяє тонку кишку. Загальна кількість і співвідношення мікробів в калі надзвичайно вариабельно, індивідуально і змінюється під впливом безлічі навіть сьогохвилинних причин (стрес, фізичне навантаження, місячні, зміна їжі та її обсягу, погодні умови і т. Д.), Тому не може служити адекватним тестом, що пояснює стан шлунково-кишкового тракту у конкретної дитини.

З огляду на, що основним посилом для обстеження дітей «на дисбактеріоз» є нестійкі випорожнення, занепокоєння дитини після їжі, метеоризм, іноді лихоманка і патологічні домішки в калі, перше, що слід зробити, - це виключити гостру кишкову інфекцію із застосуванням всіх відомих діагностичних критеріїв.

При тривалому збереженні клінічних патологічних зрушень у дітей для виключення аномалій ШКТ, пухлин, інший хронічної патології необхідно застосувати ендоскопічні, рентгенологічні (в тому числі комп`ютерну томографію) і ультразвукові методики.

Необхідно також пам`ятати про можливий розвиток у дітей первинних або вторинних синдромів мальабсорбції та мальдигестії, при яких завжди (!) В Свежевиделенние калі буде виявлятися зміна мікробіоценозу в кишечнику або діагностуватися «дисбактеріоз», проте в даному випадку «дисбактеріоз» повинен інтерпретуватися лише як бактеріологічне поняття , що є одним із маркерів патологічного стану шлунково-кишкового тракту або організму в цілому, потребує ретельного обстеження.

Лікування синдрому надлишкового розмноження бактерій і контамінації тонкої кишки, дисбактеріозу має бути направлено на захворювання, яке послужило причиною розвитку синдрому. Найбільш апробовано і ефективне застосування пребіотиків (ПАМБА, хилак-форте, Фродо і ін.) І біопрепаратів, містять лактобактерії, біфідобактерії та інших представників індігенной мікрофлори (нормофлори). Особливо ефективні пробифор, біфіформ, біфідумбактерин-форте.

Чи не втратили свого лікувального значення бактеріофаги, особливо полівалентні (піобактеріофаг, інтестіфаг, коліпротейпий фаг і ін.). Успішно використовуються комбіновані імуноглобуліни для орального застосування, що містять антитіла до більшості збудників ГКІ - стоси (комплексний іммуноглобуліновий препарат, по 1-2 дози 2 рази на день протягом 3-5 днів), Лактоглобулин спрямованої дії, лізоцим.

В.П. Молочний, М.Ф. Рзянкина, Н.Г. жила