Запланована дитяча смерть зі страху перед хворобою

Відео: Вероніка Степанова "Страх смерті"

Наше суспільство звикло обговорювати дану проблематику практично виключно з функціональних точок зору. Гордість за все досконаліші методики досліджень та їх безпеку для матері перекриває всі здорові міркування. Але ж ми могли б зрозуміти, що за цю безпеку доводиться розплачуватися неймовірним сум`яттям, з яким плід реагує на проникнення смертоносних інструментів.
Той же амніоцентез, з нашої, європейської точки зору, використовується в сучасній Індії в неприпустимих масштабах. Індуси прагнуть не допустити народження не тільки дітей з обмеженими можливостями, а й нерідко взагалі дітей жіночої статі. Ставлення до дівчаток в Індії здебільшого негативне, внаслідок чого їх в тисячах випадків «виводять» з гри життя, «поки ще є час». Те, що викликає у інформованих європейців обурення, в перенаселеній Індії сприймається як свого роду засіб контрацепції, про який не прийнято голосно кричати. З точки зору долі в таких країнах повинна коли-небудь вибухнути війна, щоб скоротити чоловіче перенаселення.
Однак, розмірковуючи, можна прийти до висновку, що різниця між індійським і європейським підходами відносна. Якщо індусам здебільшого заважає «неправильний» підлогу, то ми йдемо на рішучі заходи вже в тому випадку, якщо дізнаємося про хромосомних порушеннях, які можуть зробити дитину інвалідом, або про органічні аномаліях, виявлених на ранній стадії за допомогою ультразвуку. Але ж тим самим ми перетворюємо себе в повелителів життя і смерті в тому сенсі, якого не передбачає як мінімум жодна з основних релігій.
На те, куди це може нас завести, вказують, наприклад, результати опитування, проведеного журналом Der Spiegel в 1993 році: 13% німецьких вагітних жінок погодилися б на аборт при одному тільки підозрі на ожиріння плода. Твердження, що при генетичних порушеннях аборти дійсно необхідні, є досить обгрунтованим, хоча при більш вдумливому аналізі і воно видається вкрай проблематичним, як ми переконалися вище.
Нацизм експлуатував таке поняття, як «малоцінна життя» - будемо сподіватися, що нам ніколи більше не доведеться стикатися з таким ставленням до життя. У зв`язку з цим було б доречно задуматися: чи немає в нашому ставленні до ненародженим нальоту цього гнильного нацистського присмаку.
Подібні аналогії підпадають у нас під категорію недозволенних. Ми звикли структурувати все таким чином, щоб відчувати якомога менше проблем, і ми ні в якій мірі не хочемо залишати наїжджені колії. На даний момент ми просто не наважуємося задуматися над іншими точками зору, боячись, що підніметься надто багато «пилу» і нам доведеться визнати, наскільки ненадійний той фундамент, ча якому ми вибудували будинок такого зручного для життя прагматизму.
Замислимося: з точки зору душі краще мати, яка виробляє на світло нежиттєздатного дитини, тієї матері, яка на 5-му місяці внаслідок невисловлених причин душить свою дитину до смерті? Психотерапевтичний і консультаційний досвід свідчить: почуття провини «піклується» про те, щоб абортовані діти обтяжували душу матері на протязі всього її життя. А так як вони ніколи не виростуть, то мати, схоже, так ніколи (або з великими труднощами) і не проживає той життєвий процес, який зазвичай супроводжує розвиток дитини. Але ж це означає, що дані теми не покидають жінку. Відзначимо також: «проблема» невдалого аборту полягає в тому, що деякі діти з обмеженими можливостями все-таки виживають і перетворюються в описані фундаментальні уроки життя для своїх батьків.

Відео: Момент смерті Стіва Джобса знятий на камеру

Незважаючи на всі застереження, дослідження навколоплідних вод проводяться з наростаючою частотою. При цьому важливим аргументом (який медицина активно пропагує) є зрілий вік батьків, на тлі якого підвищується ризик спадкових порушень, наприклад, трисомії 21. У таких батьків зародковий шлях подовжується в силу більш тривалої променевої та екологічного навантаження на організм. Оскільки протягом своїх кращих щодо вагітності років ми охороняється, а незадовго до «закриття магазину», тобто в міру наближення до 40 років, хочемо швиденько надолужити згаяне, середньостатистичний вік сучасних батьків - а разом з ним, з гінекологічної точки зору, і необхідність амніоцентезу - збільшується. Логічною ж ця точка зору представляється тільки тим, хто разом з наукою вірить в те, що долю можна обдурити. Ймовірно, на цьому будується найбільш широко поширене марновірство сучасного суспільства. На практиці ж історія людства зовсім не підтверджує цього. І все ж, дана точка зору визначає наше ставлення до світу і безроздільно панує в операційних.
На духовному рівні збільшення частоти виникнення генетичних порушень у дітей більш дорослих батьків вказує на те, що доля з більшою охотою посилає подібні уроки і труднощі людям зрілим. З точки зору долі основне призначення життя полягає в тому, щоб мотивувати людину до вирішення поставлених перед ним завдань - нехай і за допомогою подолання труднощів, навіть катастрофічних, з нашої точки зору. Наукова медицина ж ставиться до цього зовсім інакше і намагається захистити нас від якомога більшої кількості проблем. Так, подібне прагнення закладено в людську натуру, і тому більшість людей з вдячністю приймають його. Чого вони не помічають, так це того, що медицина, сама того не бажаючи, вже дуже далеко відійшла від свого спочатку доброго наміру і пожинає все більш гіркі плоди своєї роботи.
Сказане стає більш зрозумілим, якщо ми звернемо увагу на вплив підсвідомості і тіньової сторони людської сутності. Згадаймо слова Гете, автора «Фауста», вкладені ним в уста Мефістофеля: «Я - частина сили, що вічно хоче зла і вічно чинить добро». Наука, навпаки, на кожному кроці прагне добра і незмінно чинить зло. Замислимося, адже фізики, які розробили атомну бомбу, однозначно хотіли добра: якнайшвидшого завершення другої світової війни і порятунку своєї батьківщини. Наслідки їх дій виявилися воістину катастрофічними, що, до речі, з великим сумом визнали і самі наукові діячі.
Якщо не вдаватися занадто глибоко в тлумачення феномена щодо того, що з точки зору класичної медицини кількість ризикованих вагітностей постійно зростає, то можна зробити висновок: в наші дні обзавестися дитиною стає не тільки важче, але і небезпечніше. З точки зору душі виходить, що спуск в цей світ пов`язаний для неї зі значними складнощами і навіть небезпеками. У зв`язку з цим стає зрозумілим, що саме класична медицина, підтримувана суспільством, яке, прагнучи до максимального комфорту, все менше замислюється про цінності життя, піклується про те, щоб на все більшій кількості вагітностей ставився штамп «ризикована».