Основні типи санаторно-курортних установ і принципи організації лікувальної роботи в них

На курортах є комплекс різних лікувально-профілактичних установ - санаторії, лікувальні пансіонати, курортні поліклініки, лікувальні пляжі, галереї та бювети мінеральних вод, ванні будівлі, радонолечебніци, грязелікарні, солярії, аерарії і басейни для лікувального плавання. На кліматолікувальних курортах є також будинки відпочинку, турбази, пансіонати і кемпінги. На них відпочивають практично здорові люди в період відпустки. Вони використовують різні елементи клімату для корекції свого функціонального стану, прискореного відновлення працездатності і загартовування організму.

Основним типом лікувально-профілактичного закладу на курорті є санаторій - лікувально-профілактичний заклад, призначений для лікування, профілактики і медичної реабілітації, з використанням природних лікувальних фізичних факторів у поєднанні з штучними чинниками, лікувальною фізкультурою, лікувальним харчуванням і іншими методами в умовах спеціально організованого режиму . При загостренні захворювань, а також для посилення дії фізичних факторів і запобігання негативних реакцій хворих на переїзд в контрастну природну зону в санаторії можуть бути використані медикаментозне лікування і постільний режим.

Будинок відпочинку є профілактичним закладом, призначеним для організованого відпочинку осіб, котрі мають потреби в спеціальному медичному догляді, лікарського нагляду і лікування. На турбазах відпочивають практично здорові особи в період чергової відпустки. Основними оздоровчими факторами в будинках відпочинку і турбазах є фізична культура і спорт, ближній і дальній туризм, природні лікувальні фактори, що використовуються для загартовування організму, а також культурно-масові заходи.

Залежно від наявності природних фізичних факторів, умов їх лікувального застосування і кваліфікації кадрів кожен санаторій має медичний профіль - склад хворих із захворюваннями певних органів і систем, що підлягають направленню в даний санаторій.

Більшість санаторіїв профілізовану для лікування хворих із захворюваннями системи кровообігу, органів дихання (в тому числі і не туберкульозного характеру), органів травлення, хвороб обміну речовин, нервової системи, кістково-м`язової системи, сечостатевих органів, жіночих статевих органів, шкіри, крові. При цьому, з огляду на структуру захворюваності населення, більше половини з них призначені для лікування хворих із захворюваннями серцево-судинної і нервової систем.

Організацію лікування в санаторії умовно поділяють на 3 періоди. Перший - період адаптації (3-5 днів) - характеризується пристосуванням (акліматизацією) хворого до контрастної кліматичній зоні. У другій період - активного лікування (16-19 днів) - проводять лікувально-оздоровчі заходи в повному обсязі за помірними і інтенсивним режимам. У третьому, заключному, періоді оцінюють результати лікування і визначають рекомендації щодо подальшого лікарському спостереженню або продовження лікування. Проведення всіх лікувально-оздоровчих заходів здійснюють за трьома режимами зростаючої інтенсивності - щадному, тонізуючого і тренується.

Хворі, які не потребують постійного медичного нагляду, отримують амбулаторно-курсове лікування в курортних поліклініках і лікувальних пансіонатах. Призначене лікування проводять в кліматолікувальних павільйонах, бальнеогрязелікарня, бюветах питних мінеральних вод, інгаляторій та інших курортних установах, розташованих як на базі санаторіїв, так і на території курорту.

Марціяш А.А., Ласточкіна Л.А., Нестеров Ю.І.