Хронічний гастрит із збереженою та підвищеною секрецією, симптоми, лікування

Найчастіше зустрічається у підлітків і людей молодого віку.

Ознаки та симптоми хронічного гастриту із збереженою та підвищеною секрецією

Ця форма гастриту зустрічається частіше у людей молодого віку, т. Е. До 30-40 років. При цьому загальний стан хворих в більшості випадків залишається нормальним, та й інші органи системи травлення значно рідше залучаються до патологічного процесу, ніж у хворих на хронічний гастрит зі зниженою кислотністю.

Але все-таки і тут не обходиться без скарг пацієнтів. Дуже часто їх турбують болі різного характеру, що виникають через 20-30 хв

після їжі, рідше натощак- їх поява у великій мірі залежить від характеру їжі. Болі частіше помірно виражені і іноді зводяться до відчуття тяжкості і тиску в надчеревній ділянці, і лише в окремих випадках у надмірно чутливих людей вони можуть бути значними. Варто відзначити, що при даній формі гастриту больовий синдром майже ніколи не досягає такої інтенсивності і тривалості, як при виразковій хворобі.

Більш частими і характерними клінічними симптомами хронічного гастриту із збереженою та підвищеною секрецією є диспепсичні явища-до них відносяться печія, відчуття печіння, відрижка кислим і т. П. У частини хворих печія буває наполегливої і навіть болісним, часом не зникає навіть після тривалого і інтенсивного лікування.

Захворювання може протікати з переважанням диспепсичного або больового синдрому.

Одних хворих в основному турбують метеоризм, відрижка, у інших на перший план виступають больові відчуття в надчеревній ділянці. Нарешті у ряду людей скарги об`єднуються, і хворий страждає від диспепсичних та больових відчуттів, що наступають одночасно.

Хронічний гастрит із збереженою та підвищеною секрецією характеризується чергуванням періодів загострення і затишшя. В періоді ремісії (затишшя) диспепсичні і больові відчуття виявляються лише при порушенні дієти: переїданні, вживанні жирних та гострих страв, алкогольних напоїв, дуже гарячою або дуже холодної їжі і т. Д.

При загостренні захворювання диспепсія і біль турбують практично щодня. Оскільки скарги хворих нагадують симптоми виразкової хвороби (болі пов`язані з прийомом їжі, локалізуються в надчеревній ділянці, більш тупі, ниючі, пекучі і т. Д.), То для уточнення діагнозу велике значення мають дані рентгенологічного, а також гастрофіброскопіческом досліджень.

Взагалі клінічна картина хронічного гастриту з нормальною та підвищеною кислотністю в багатьох випадках має схожість із захворюваннями шлунка функціонального характеру. Для диференціації хронічного гастіта і функціональних порушень шлунка проводять мікроскопічне дослідження вмісту і слизової оболонки шлунка. Діагностичним критерієм в цьому випадку є ознаки запалення.

Для хронічного гастриту з нормальною та підвищеною кислотністю характерний неврастенічний синдром. Він проявляється підвищеною дратівливістю, частою зміною настрою, підвищеною стомлюваністю, порушеннями сну, головним болем.

Хронічний гастрит з нормальною та підвищеною кислотністю має більш сприятливий прогноз, ніж хронічний гастрит, що супроводжується секреторною недостатністю. У рідкісних випадках приєднуються хронічні гепатит, холецистит, панкреатит.

При тривалому перебігу хронічного гастриту із збереженою та підвищеною кислотністю зміни слизової оболонки можуть прогресувати, що, в свою чергу, може сприяти розвитку хронічного гастриту із зниженою кислотністю. Нерідко на тлі хронічного гастриту із збереженою та підвищеною секрецією шлункового соку здатна розвинутися виразкова хвороба шлунка. Тому профілактика і лікування такого гастриту відносяться до найважливіших завдань медицини.

Ускладнення хронічного гастриту із збереженою та підвищеною секрецією

При підвищеній секреції збільшується ризик розвитку виразкової хвороби шлунка, яка може виникнути на тлі цього виду гастриту.

Загострення хронічного гастриту із збереженою та підвищеною секрецією

Під час загострень призначається щадна дієта, перші 2 дні рекомендовано дотримуватися постільного режиму. Якщо пацієнта турбують болі в животі, йому вводять спазмолітики. Для зниження шкідливого впливу кислоти на слизову хворим призначають обволікаючі препарати (суспензія альмагеля). Щоб звести до мінімуму пошкодження шлунка, його приймають через годину після кожного основного прийому їжі, а також перед сном. Для зменшення секреції соляної кислоти рекомендований прийом блокаторів протонної помпи (омепразол, Панта-празол), які знижують рівень кислотності.

При виявленні Helicobacter pylori проводять їх ерадикацію.

Після стихання загострення показана фізіотерапія. Для зменшення утворення соляної кислоти проводять різні процедури, діючим фактором яких є тепло. Застосовують солюкс (опромінення лампою інфрачервоного світла), індуктометрію (дія високочастотним магнітним полем). Корисні зігріваючі компреси, СМВ-терапія. СМВ, або Сантіметроволновая терапія, заснована на використанні електромагнітного поля, хвилі якого знаходяться в сантиметровому діапазоні. Вплив надає парниковий ефект.

Для того щоб уникнути загострень, використовують електрофорез. Крім того, в таких випадках показано санаторно-курортне лікування в Желєзноводську, Трускавці та ін.

Ковтання їжі відноситься до актів, які є безумовними рефлексами. Після ковтання тверда їжа потрапляє в шлунок через 6-8 с, а рідка проходить по стравоходу всього за 2-3 с.

Лікування хронічного гастриту із збереженою та підвищеною секрецією

Необхідною умовою для попередження загострень при хронічному гастриті з підвищеною секрецією є відмова від шкідливих звичок і продуктів, що сприяють активації виділення соляної кислоти. Відомо, що куріння і вживання алкоголю мають таку дію. Крім того, секрецію збільшують шоколад, кава і цитрусові. Хворим слід уникати довгих проміжків між прийомами їжі, харчуватися 5-6 разів на день невеликими порціями.

При лікуванні гастриту з нормальною або підвищеною кислотністю лікар призначає медикаментозне лікування, мінеральні води і фізіотерапію (грязе- і водолікування, Ампліпульстерапія) з метою зменшення болю.

Медикаментозне лікування полягає в призначенні антихолінергічних засобів (як-то, Арпенан, екстракт беладони + фенилсалицилат, що застосовуються при захворюваннях шлунка, що супроводжуються болем) - гангліоблокірующіх речовин (таких як бензогексоний, пентамін). Показані обволікаючі і адсорбуючі препарати (окису алюмінію і магнію допомагають позбутися відчуття печії і кислої відрижки), а також в`яжучі та протизапальні засоби на основі вісмуту.

Пентамін застосовується при спазмах кишечника і жовчовивідних шляхів, ниркових кольках і т. Д. Призначається внутрішньом`язово.

Побічними явищами при прийомі гангліоблокірующіх коштів можуть стати загальна слабкість, запаморочення, серцебиття, сухість у роті, атонія сечового міхура. Протипоказаннями для їх призначення є артеріальна гіпотонія, ураження нирок і печінки, зміни в центральній нервовій системі.

Препарати вісмуту надають терпкий, протикислотною і помірне проносне дії. Рутин, що міститься в комплексних препаратах вісмуту, забезпечує протизапальну дію, а келлин - спазмолітичний ефект.

Лікування хронічного гастриту з підвищеною кислотністю також має включати фізіотерапію. В періоді ремісії можна проводити фітотерапію лікарськими рослинами з протизапальними властивостями.

У санаторно-профілактичних установах можуть запропонувати хворому в якості ефективного допоміжного лікування і мінеральні води в вигляді ванн.