Хронічний гнійний отит: лікування, симптоми, ознаки, причини

Причини хронічного гнійного отиту

Якщо з якихось причин хворий з гострим середнім отитом отримує недостатнє лікування або ж не отримує лікування взагалі, якщо ще внаслідок якоїсь спільної хвороби або поганого харчування, постійних фізичних і психічних перевантажень, переохолодження знижена опірність організму, гострий середній отит може ускладнитися гострим гнійний отит. При несприятливих обставинах той, в свою чергу, звертається в захворювання хронічного характеру. Які несприятливі обставини маються на увазі? Крім названих вище, до причин розвитку захворювання слід віднести запальні процеси в носоглотці і носі, поліпи, аденоїдні вегетації, аденоїдит та ін. Як збудників захворювання можуть виступати найрізноманітніші бактерії: стрептококи, пневмококи, стафілококи, палички - синьогнійна і кішечная- внаслідок діяльності в вусі синьогнійної палички захворювання протікає дуже важко.

Симптоми хронічного гнійного отиту

Захворювання протікає в двох формах - хронічного гнійного мезотімпаніта (перфорація в центрі перетинки) та хронічного гнійного епітімпаніта (перфорація в верхуперепонкі). Характерні такі клінічні прояви: хворий скаржиться на шум у хворому вусі, слух з боку ураження знижений, з вуха постійно виділяється гній. Кількість гнійних виділень - від незначного до рясного. Виділення гною можуть припинятися з тим, щоб через деякий час поновитися. Часто гнійневідокремлюване має неприємний гнильний запах. При огляді лікар бачить перфорацію в барабанної перетинки. Перфорація може бути настільки значною, що від перетинки залишається лише вузький обідок. Вельми небезпечним ускладненням отиту хронічного гнійного є мастоїдит, який є запаленням соскоподібного відростка. Епітимпаніт може ускладнитися холестеатомой, паралічем лицьового нерва. Також серед ускладнень захворювання слід назвати лабіринтит, менінгіт, сепсис.

Лікування хронічного гнійного отиту

Призначає і контролює лікування оториноларинголог. Хворому необхідні спокій, постільний режим. Організовується повноцінне (раціональне) харчування з достатньою кількістю вітамінів. Показані антибіотики в ін`єкціях. Виконується регулярний туалет вуха. У краплях або в турундах в вухо вводять антисептичні та протизапальні лікарські засоби (борний спирт, саліциловий спирт, розчини фурациліну, нітрату срібла, етакридина лактату, димексиду, атонія, сік каланхое і ін.). Ефективно використання ферментних препаратів, що обпадають протеолітичних дією (хімопсін, хімотрипсин та ін.). Прискорюють одужання різні фізіотерапевтичні процедури. Якщо гнійні виділення з вуха не припиняються, якщо є підстави підозрювати розвиток мастоидита і доводиться визнати, що консервативне лікування неефективне, вдаються до допомоги Оперативного лікування. При успішному ж консервативному лікуванні, коли генетично не може бути поновлено довгий час, роблять операцію, метою якої є відновлення цілісної поверхні барабанної перетинки. Називається ця операція мірінгопластіка. Якщо мірінгопластіка виконана вдало, слух у великого, значно поліпшується, а середнє вухо закривається від несприятливого впливу факторів зовнішнього середовища.