Новий світовий порядок та глобалізація на початку 21 століття

Відео: НОВИЙ СВІТОВИЙ ПОРЯДОК: революції, тирани, війни

Після закінчення «холодної війни» в різних сферах міжнародних відносин з`явилося багато ознак, які вказували на радикальні зміни в традиційній системі цих відносин. Правда, подібні ознаки з`явилися дещо раніше, ніж стався розпад Радянського Союзу, але в тенденцію вони перетворилися лише на початку 90-х років.

За лейтмотив сучасних міжнародних процесів прийнято вважати глобалізацію - взаємопроникнення різних сфер суспільного життя і створення загальносвітового політичного, економічного, соціального, культурного просторів. Природним продовженням процесу глобалізації є зменшення і трансформація традиційної ролі держави, як у внутрішніх справах, так і в міжнародних відносинах.

Сучасні безпрецедентні тенденції стирання кордонів між класичними поняттями:

- національною державою і міжнародною системою;
- війною, локальним конфліктом і масштабним терактом;
- внутрішньодержавним і загальносвітовим, приватним і глобальним.

Все це передбачає відмову від традиційних моделей міжнародних відносин, яким було характерно робити держава і його відносини з іншими країнами основним об`єктом уваги.

Таким чином, глобалізація - це процес збільшення взаємозалежності країн в економічній, соціальній, культурній, екологічній сферах, а також, як і раніше, - у військових відносинах. Після розпаду біполярної системи цей процес набув всесвітнього, глобального характеру. Можна сказати, що ера глобалізації у взаєминах держав стала заміняти еру «холодної війни».

На тлі глобальних процесів зараз відбуваються значні зміни в співвідношенні так званої «високої» ( «high politics») і «низькою» ( «low politics») політик. У період «холодної війни», в умовах гострих протиріч між СРСР і США, які були готові перерости у відкрите збройне протистояння, на перше місце вийшла проблема загальної військової безпеки. У сфері зовнішньої політики найбільш актуальними стали питання, пов`язані з обороною держави та її меж, прийняттям військово-політичних угод, досягненням військової переваги однієї держави над іншим, тобто питання «high politics». Особливо велика увага приділялася проблемам військової безпеки, а вирішення питань в інших сферах обов`язково пов`язувалося з військово-політичним аспектом.

Найважливішим наслідком розпаду біполярної системи світу з діаметрально протилежними центрами тяжіння стало зменшення ймовірності нової світової війни. Аспекти співробітництва у військовій сфері стали поступатися місцем економічним, соціальним, культурним зв`язкам. Саме взаємодія в цих областях і отримало назву «low politics».

Розширення взаємозалежності в невійськових сферах створило об`єктивні передумови для активізації на світовій арені ключових, що мають геостратегічне значення в «low politics», регіонів. Одним з таких регіонів виступає сьогодні територія Центрально-Східної Європи між Балтійським і Чорним морем, яка в сучасних аналізах отримала назву балто-чорноморського регіону.

Однак зараз світ знову перебуває в стані невизначеності, коли старе протиріччя, яке мало за основу ідеологію, втратило гостроту, а нове, що визначає, ще досить чітко не сформувалося. Такий стан можна назвати «перехідною епохою». Це - загальна відмінна риса сучасного періоду. В умовах цієї перехідної епохи, коли головні соціальні системи, які були антагоністичними, здійснюють перетворення і шукають мирних шляхів взаєморозуміння, головну військову небезпеку і для Центрально-Східної Європи, і для Євразійського континенту, і для світу взагалі складають окремі локальні військово-політичні кризи і , як наслідок, їх військові конфлікти і широкомасштабні міжнародні теракти.

Аналізуючи характер сучасних військових загроз і терактів, необхідно враховувати вплив на їх формування не менше двох тенденцій (умовно) - політичної і військової, які проявляються у взаєминах між основними державами світового співтовариства.

Перша тенденція (політична) розвивається під впливом ряду факторів. Головним з них є прагнення більшості держав створити загальну систему міжнародної безпеки під егідою ООН і регіональних структур. Така система ставить задачу запобігання військових конфліктів між державами або всередині їх або хоча б зменшення негативних наслідків. І все частіше в світі складаються ситуації, коли у відповідь на різні кризи світова спільнота в особі ООН в тісній взаємодії з регіональними організаціями (НАТО) створює наднаціональні угруповання збройних сил для деескалації конфліктів, не зупиняючись навіть перед військовим насильством.

Ця тенденція набуває все більш стійкий характер. В останні роки багато різних міжнародних інститутів наполегливо вимагають її закріплення в правовому порядку. Пропонується переосмислити взаємозалежність таких глобальних принципів міжнародного права, як суверенітет, рівноправність держав і невтручання в їхнє життя ззовні - з одного боку, і можливого права світового співтовариства на втручання у внутрішні справи окремих держав в разі геноциду, масових порушень там прав людини, наявність баз підготовки терористів - з іншого боку.

У термінології ООН з`явилися і все частіше звучать нові поняття: «гуманітарні операції», «примус до миру», правомірність яких обґрунтовується 42 статтею Статуту ООН.

Як бачимо, в поданні світової спільноти наднаціональні за складом сторін, або, іншими словами, міжнародні акції, спрямовані на примушення до миру, мають справедливий характер. А головним критерієм справедливості представляється рішення ООН, засноване на правових нормах Статуту цієї міжнародної організації. Саме про таке ставлення до теракту в США 11 вересня 2001 року сторони заявили ООН та інші міжнародні організації.

Росія вже давно зіткнулася з терористичними діями в Чечні, а також в ряді інших своїх регіонів.

Міжнародне співтовариство, оцінюючи події в Чечні і в Косово лише як прояви геноциду проти корінного населення, не змогло розгледіти там і антитерористичний характер акції. Як підсумок, світ опинився в полоні помилково визначених пріоритетів. Політики не змогли усвідомити, що зміни в світі вже не відповідають старій системі цінностей, яку, на жаль, ще визначають стереотипи «холодної війни».

Тому сьогоднішня ситуація, в умовах розвитку процесів глобалізації, зумовлює необхідність відпрацювання механізмів реального світового партнерства в боротьбі з кризами взагалі і міжнародними терактами зокрема в інтересах всього людства.