Медицина, енциклопедія, хвороба, ліки, лікар, аптека, інфекція, реферати, секс, гінекологія, урологія.

Ротавірусна ЗАХВОРЮВАННЯ-гостра вірусна хвороба з переважною захворюваністю дітей-характеризується симптомами загальної інтоксикації, ураженням шлунково-кишкового тракту, дегідратацією. Обумовлює близько половини всіх кишкових розладів у дітей перших 2 років життя.

Етіологія, патогенез. Збудник - ротавіруси- поділяються на два антигенних варіанта- стійкі по зовнішньому середовищі. Інфікується людина аліментарним шляхом. Розмноження та накопичення ротавірусу відбувається переважно в верхніх відділах шлунково-кишкового тракту. Характерні великі втрати рідини і електролітів, що призводить до дегідратації I-III ступеня. Після перенесеного захворювання розвивається імунітет.

Симптоми, перебіг. Інкубаційний період триває від 15 год до 7 днів (частіше 1-2 дні). Захворювання починається гостро. Розгорнута картина хвороби формується вже через 12-24 годин від початку захворювання. У дітей вираженої лихоманки зазвичай не буває. Характерний рясний рідкий водянистий стілець без домішки слизу і крові. Більш важкий перебіг зазвичай зумовлено нашаруванням вторинної інфекції. У половини хворих відзначається блювота. У дорослих на тлі помірно вираженої інтоксикації і субфебрильної температури з`являються біль в епігастральній ділянці, блювання, пронос. Лише в окремих хворих блювота повторюється на 2-3-й день хвороби. У всіх хворих спостерігається рясний водянистий стілець з різким запахом;

іноді мутновато-білясті випорожнення можуть нагадувати випорожнення холерного хворого. Характерно гучне бурчання в животі. Позиви до дефекації імперативного характеру, помилкових позовів не буває. У деяких хворих в випорожненнях виявляють домішка слизу і крові, що завжди свідчить про поєднання ротавирусного захворювання з бактеріальною інфекцією (шигельоз, ешеріхиоз). У цих хворих більш виражені лихоманка і інтоксикація. При рясному рідкому стільці може розвинутися обезвожіваніе- у 95-97% хворих зневоднення зазвичай 1 або II ступеня, у дітей іноді спостерігається важка дегідратація з декомпенсованим метаболічним ацидозом. У цих випадках можливі гостра ниркова недостатність і гемодинамічнірозлади.

При пальпації живота відзначаються хворобливість в епігастральній і пупкової областях, грубе бурчання в правій клубової області. Печінка і селезінка не збільшені. При ректороманоскопії у більшості хворих змін немає. Кількість сечі в гострий період хвороби зменшено, в окремих хворих виявляють альбуминурию, лейкоцити і еритроцити в сечо підвищується вміст залишкового азоту в сироватці крові. На початку хвороби може бути лейкоцитоз, який в періоді розпалу змінюється лейкопенією;

ШОЕ не змінена.

Діагноз. При розпізнаванні враховують клінічні симптоми і епідеміологічні передумови. Діагноз підтверджується виявленням ротавірусів у випорожненнях різними методами (електронна мікроскопія, імунофлюоресцентним метод і ін.). Менше значення мають серологічні дослідження (РСК та ін.). Диференціюють від холери, дизентерії, ешеріхіоза, кишкового ієрсиніозу.

Лікування. Основою є патогенетичні методи терапії, перш за все відновлення втрат рідини і електролітів. При зневодненні I-II ступеня розчини дають перорально. За рекомендацією ВООЗ використовують наступний раствор- хлорид натрію - 3,5 г, гідрокарбонат натрію - 2,5 г, хлорид калію - 1,5 г, глюкоза - 20 г / л. Розчин дають пити малими дозами через кожні 5-10 хв. Крім розчину рекомендуються інші рідини (чай, морс, мінеральна вода).

Прогноз сприятливий.

Профілактика. Хворих ізолюють на 10-15 днів. При легких формах хворі можуть залишатися вдома під наглядом лікаря, якщо забезпечуються лікування і достатня ізоляція. Проводять поточну і заключну дезінфекцію. Специфічна профілактика не розроблена.