Парціальний напруга кисню в тканинах верхніх кінцівок до і після фізичної реабілітації

Як показали наші дослідження, розлад трофіки тканин, що виникають при травматичних ушкодженнях плечового сплетення, залежать від безлічі факторів. Такими є порушення мікроциркуляції, швидкості дифузії кисню через капілярні стінки і процесів метаболізму безпосередньо в тканинах внаслідок зміни нейрогуморальної регуляції.

Про трофічних перебудовах судили на підставі вивчення парціального напруги кисню в тканинах верхніх кінцівок. Межі коливання парціального напруги кисню в тканинах у здорових людей вивчені досить добре (Березовський, 1976- Суходорін, 1990 Зунейбірі Нажиб, 1996).

Звертає на себе увагу велика Індивідуальні особливості вихідного рівня вмісту кисню і динаміка зміни парціального напруги кисню в тканинах при проведенні функціональних проб. Це індивідуальне своєрідність відбуваються зрушень не позбавляє, однак, можливості виявити найбільш характерні риси можна побачити явищ. Вимірювання показали, що середнє значення вихідного парціального напруги кисню в тканинах в нормі склало 32,4 ± 1,9 мм рт. ст.

При проведенні кисневої проби з інгаляцій 70% киснево-повітряної суміші середній приріст парціального напруги кисню в тканинах склав 148,3 ± 18,7% вихідної величини. У всіх спостереженнях зазначалося плавне наростання парціального напруги кисню з досягненням максимальних значень на 5-7-й хвилині від початку інгаляції і плавним зниженням ним після закінчення строку подачі кисню протягом 10- 12 хв. Приклад полярограми здорового пацієнта представлений на рис. 5.12.




На підставі результатів дослідження постраждалих з травматичними ушкодженнями плечового сплетення було виявлено, що середнє значення вихідного парціального напруги кисню в тканинах було знижено до 14,7 ± 2,7 мм рт. ст. (Рис. 5.13). У перші дні після травми середнє значення парціального напруги кисню в тканинах, значно знижувався і склало в перший період пошкодження 10,7 ± 2,2 мм рт. ст., що пояснюється розвитком хвороби і вираженої декомпенсації колатерального кровотоку. Полярографическая крива мала форму прямої або осциллирующей лінії, яка не піддається кількісній оцінці.

У чотирьох спостереженнях середні значення парціального напруги кисню в тканинах коливалися від 6,1 до 7,4 мм рт. ст., що відповідає критичній перебудові мінімального парціального тиску кисню, при якій мітохондрії зберігають колишній рівень дихання. Більш низькі значення парціального напруги кисню в тканинах вимикають систему оксидаз і призводять до біохімічним і структурних порушень мітохондрій (Березовський, 1976- Єфімов, Суздальцева, Шмонін, 1989).

Достовірної різниці парціального напруги кисню в м`язових тканинах при верхній і нижній формах пошкодження не відзначалося (рис. 5.13- 5.14). При тотальному пошкодженні плечового сплетення середні значення парціального напруги кисню в тканинах м`язів виявилися нижчими (12,4 ± 2,3 мм рт. Ст.). Найнижчі показники парціального напруги кисню були отримані при поєднанні поразок плечового сплетення і великих судин. Це пояснюється неадекватним припливом крові в дистальні відділи кінцівки за рахунок виключення магістральних артеріальних стовбурів і недосконалості колатеральногокровообігу. При проведенні кисневої проби не відзначалося достовірного підвищення напруги кисню в тканинах. Таким чином, кисень у даної категорії хворих є безрезультатною, що пояснюється порушеннями механізмів доставки кисню до тканин.

Проаналізовано залежність зміни середніх значень парціального напруги кисню від методу фізичної реабілітації. Як випливає з отриманих даних, при кинезитерапии методом лікувальної гімнастики (табл. 5.11) вихідний рівень парціального напруги кисню в тканинах підвищився до 19,4 ± 2,1 мм рт. ст. Комбінована методика реабілітації дозволила отримати більш відчутний результат - парціальний напруга кисню склало 25,3 ± 2,3 мм рт. ст. (Табл. 5.12).



Таким чином, одночасне застосування лікувальної гімнастики і електростимуляції благотворно впливає на реґіонарну гемодинаміку і трофіку тканин. Це відбувається в результаті вираженого ефекту відновлення нервової провідності, зниження тонусу судин, збільшення припливу крові, упорядкування біоритмів стимульованих тканин і нормалізації нейротрофічних процесів. Доповнюючи один одного, зазначені методи надають взаємно підсилює ефект підвищення тонусу і збільшення сили м`язів, вироблення точних координованих рухів. Повторні курси електростимуляції та лікувальної гімнастики дозволяють закріпити отриманий результат, повернути постраждалого до повноцінної якісної життя.

Як випливає з табл. 5.12, завдяки позитивному впливу електростимуляції та лікувальної гімнастики на гемодинаміку і мікроциркуляцію в тканинах, досліджувані показники практично наблизилися до нормальних величин.

Пархотик І. І.