Дозиметричну характеристика опромінення при вдиханні повітря, збагаченого радоном

Вдихання повітря, збагаченого радоном, має свої особливості: під час вдиху повітря, збагачений радоном, заповнює альвеоли легенів, звідки деяка частина його проникає через капіляри в кровоток- інша маса радону видихається назад.

За даними С.В. Андрєєва (1962-1969), в перші хвилини вдихання в кровотік проникає близько 7% - радону, що потрапляє в легені, потім, у міру накопичення радону в крові і тканинах, «відсоток затримки» зменшується до 40-й хвилині майже наполовину і становить 3 , 8%, а через 120 хвилин - всього 1,4%. Відбувається це в зв`язку з тим, що в міру накопичення радону в крові і тканинах він починає виділятися з організму при диханні.

Як показали експериментальні дані і розрахунки С. В. Андрєєва, максимальна кількість радону нагромаджується в організмі через 40-60 хвилин після початку процедури. Потім настає динамічна рівновага між вдихуваним і виділяється з організму радоном.

Встановлено такі закономірності кількості радону, який накопичився в організмі пропорційно концентрації радону у повітрі, що вдихається і тривалості інгаляції. Накопичився в організмі радон продовжує виділятися після процедури через легені.

За перші 10 хвилин виводиться більше половини накопичився в організмі радону. Потім швидкість виведення радону значно знижується. Інша доля дочірніх продуктів радону, які також містяться у вдихуваному повітрі. Спостереження показали, що велика частина продуктів розпаду осідає на стінках альвеол і назад не видихається.

Таким чином, інтегральна поглинена доза випромінювання при вдиханні повітря, що містить радон і його дочірні продукти, складається з дози випромінювання в результаті розпаду радону, який проник в організм-з дози в результаті подальшого розпаду дочірніх продуктів, що утворилися в організмі в процесі розпаду в ньому радону, і, нарешті, від розпаду дочірніх продуктів, які перебували у вдихуваному повітрі і осіли на стінках легеневих альвеол.

Така процедура особливо показана в тих випадках, коли основний вплив іонізуючим випромінюванням бажано провести на легеневу тканину і широкі інтерорецептори зони альвеол. Коли ж хочуть отримати переважно загальне внутрішнє опромінення організму, на шляху вдихуваного повітря з радоном можна поставити ватяні фільтри, які, пропускаючи повітря і радон, добре затримують продукти розпаду радону.

У цьому випадку на частку легень припадає всього близько 15% інтегральної поглиненої дози. Решта 85% припадають на частку загального внутрішнього опромінення. Цілком зрозуміло, що важливо знати хоча б середню на організм поглинену дозу опромінення при цьому виді терапії.

М.С. Каган, О.Ю. Волкова, А.Д. Ташинського (1956) визначили інтегральні поглинені дози випромінювання на білих мишах у спеціально змонтованому еманаторіі. Експерименти проходили при концентраціях радону в повітрі від 30 до 4000 одиниць Маху, причому кількість дочірніх продуктів радону в повітрі за розрахунками було близьким до рівноважним з радоном, а тривалість процедури доходила до 60 хвилин.

Інтегральна поглинена доза випромінювання була обчислена як для однієї процедури, так і для місячного курсу лікування.

С.В. Андрєєв (1962) визначив інтегральні поглинені дози випромінювання при вдиханні людиною повітря з концентрацією радону від 20 до 150 одиниць Махе (5,45 * 10 -9 - 54,5 * 10 -9 кюрі / л) і при тривалості інгаляції від 10 до 120 хвилин. У цих дослідах вдихає повітрі не було продуктів розпаду радону, так як вони захоплювалися фільтром, через який відбувалося дихання (табл. 14).


Табл. 14 дозволяє визначати поглинену енергію випромінювання при найбільш часто вживаних концентраціях і тривалості радонових інгаляцій- її можна рекомендувати для практичних цілей.

Цікава і корисна робота виконана С.В. Андрєєвим по обчисленню розподілу поглинених доз випромінювання по органам і тканинам людини при радонових інгаляціях.

Попередньо автор сконструював апаратуру для проведення експериментальних радонових інгаляцій і провів велику серію дослідів на білих щурах.

Дозиметричні експерименти проводилися на вміст радону, Ra A, Ra В, Ra З в різних органах і тканинах тваринного при інгаляції повітря, що містить радон без його дочірніх продуктів. В результаті була отримана дозиметричну характеристика опромінення - поглинених і інтегрально поглинених доз для кожного органу і всього тваринного в цілому.

На підставі отриманих показників С.В. Андрєєв розрахував дозові характеристики опромінення для людини при подібних умовах опромінення. У табл. 15 наведені експериментальні і розрахункові дані, що вказують, що опромінення органів і тканин при радонових інгаляціях проходить дуже нерівномірно.

1 - Одна третина всієї крові (тобто кров у великих артеріях і венах).
Примітка. У розподілі доз врахований винос дочірніх продуктів радону з дихальних шляхів в глиб організму (на підставі експериментальних даних про перерозподіл і міграції ізотопів в організмі).

Найбільш інтенсивний вплив падає на місце для вкладання - на легеневу тканину. На другому місці стоять нирки, очевидно, це пов`язано з міграцією утворилися в організмі дочірніх продуктів розпаду радону з інших органів в нирки.

Досить інтенсивного впливу опромінення піддаються також жирові тканини, шкіра і печінка. Значно менше опромінення припадає на гонади, мозкову, кісткову і м`язову тканини.

Е.А. Смирнов-Каменський, С.М. Петелін