Частота і особливості травматичних ушкоджень щелепно-лицевої ділянки
Статистичні дані про частоту травм в різні вікові періоди свідчать про її послідовному збільшенні у дітей до 14 років, а також підлітків 15 - 17 років. В даний час переконливо доведено великий вплив зовнішнього середовища на дитину, зокрема факторів, що надають шкідливу дію на дитячий організм.
Пошкодження призводять до різноманітних наслідків, нерідко виявляється як травматична хвороба, яка по тяжкості може перевершувати саму травму. Крім цього, більшість пошкоджень, що виникли в дитячому віці, несприятливо відбивається на процесах росту і розвитку щелеп, формування та прорізування зубів. Встановлено прямий зв`язок між ступенем недорозвитку щелепно-лицевої ділянки та віком дитини в момент отримання травми.
У дитячому віці основними причинами пошкоджень є удари, падіння, зокрема, під час домашніх і вуличних неорганізованих ігор, дорожньо-транспортні пригоди та ін.
Травматичні ушкодження обличчя і щелеп у дітей потребують особливої розгляді, так як навіть незначне пошкодження цій галузі в ранньому дитячому віці в подальшому може призвести до стійких, важко піддається лікуванню деформацій, які спотворюють обличчя і викликають порушення різних функцій.
У структурі травматичних ушкоджень щелепно-лицевої ділянки у дітей провідне місце займали пошкодження м`яких тканин обличчя і зубів. Для встановлення діагнозу травматичного пошкодження зубів необхідно зібрати ретельний анамнез, провести об`єктивне обстеження з обов`язковим рентгенографическим і електроодонтометріческім дослідженням зубів в області пошкодження.
З огляду на анатомо - фізіологічні особливості зубощелепної системи, у дітей і найбільш часте ушкодження фронтальних зубів, Т. Ф. Виноградова і 3.І.Померанцева - Урбанська пропонують умовно виділяти три вікові групи дітей з травматичними ушкодженнями зубів: до 7 років, з 8 до 9 і старше 9 років.
Коренева система у дітей першої групи ще не сформована. У дітей, що відносяться до другої групи, закінчується зростання кореня в довжину, але верхівковий отвір залишається відкритим. У дітей третьої групи процес формування коренів уже повністю закінчений.
Клінічні спостереження показують, що електроодонтодіагностика з успіхом може бути проведена тільки у дітей старшого шкільного віку, т. Е. Коли пульпа реагує на незначне роздратування струмом. У дітей же молодшого віку з несформованими коренями зубів пульпа реагує лише на струм великої сили, що унеможливлює застосування електродіагностики у дітей першої і другої груп. При ударах і неповних вивихах зубів спостерігається зниження чутливості пульпи до електричного струму і температурних подразників в результаті скручування або натягу судинно-нервового пучка. Згодом ці явища минають і чутливість пульпи відновлюється.
При травматичних ушкодженнях зубів у дітей доцільно використовувати класифікацію, запропоновану Н.М. Чупринін та А. А. Аникиенко (1974).
Пошкодження призводять до різноманітних наслідків, нерідко виявляється як травматична хвороба, яка по тяжкості може перевершувати саму травму. Крім цього, більшість пошкоджень, що виникли в дитячому віці, несприятливо відбивається на процесах росту і розвитку щелеп, формування та прорізування зубів. Встановлено прямий зв`язок між ступенем недорозвитку щелепно-лицевої ділянки та віком дитини в момент отримання травми.
У дитячому віці основними причинами пошкоджень є удари, падіння, зокрема, під час домашніх і вуличних неорганізованих ігор, дорожньо-транспортні пригоди та ін.
Травматичні ушкодження обличчя і щелеп у дітей потребують особливої розгляді, так як навіть незначне пошкодження цій галузі в ранньому дитячому віці в подальшому може призвести до стійких, важко піддається лікуванню деформацій, які спотворюють обличчя і викликають порушення різних функцій.
У структурі травматичних ушкоджень щелепно-лицевої ділянки у дітей провідне місце займали пошкодження м`яких тканин обличчя і зубів. Для встановлення діагнозу травматичного пошкодження зубів необхідно зібрати ретельний анамнез, провести об`єктивне обстеження з обов`язковим рентгенографическим і електроодонтометріческім дослідженням зубів в області пошкодження.
З огляду на анатомо - фізіологічні особливості зубощелепної системи, у дітей і найбільш часте ушкодження фронтальних зубів, Т. Ф. Виноградова і 3.І.Померанцева - Урбанська пропонують умовно виділяти три вікові групи дітей з травматичними ушкодженнями зубів: до 7 років, з 8 до 9 і старше 9 років.
Коренева система у дітей першої групи ще не сформована. У дітей, що відносяться до другої групи, закінчується зростання кореня в довжину, але верхівковий отвір залишається відкритим. У дітей третьої групи процес формування коренів уже повністю закінчений.
Клінічні спостереження показують, що електроодонтодіагностика з успіхом може бути проведена тільки у дітей старшого шкільного віку, т. Е. Коли пульпа реагує на незначне роздратування струмом. У дітей же молодшого віку з несформованими коренями зубів пульпа реагує лише на струм великої сили, що унеможливлює застосування електродіагностики у дітей першої і другої груп. При ударах і неповних вивихах зубів спостерігається зниження чутливості пульпи до електричного струму і температурних подразників в результаті скручування або натягу судинно-нервового пучка. Згодом ці явища минають і чутливість пульпи відновлюється.
При травматичних ушкодженнях зубів у дітей доцільно використовувати класифікацію, запропоновану Н.М. Чупринін та А. А. Аникиенко (1974).
Поділитися в соц мережах:
Цемент і пульпа зубів. Зубощелепна система
Оптимізація діагностики і тактики лікування ретенірованних третіх молярів нижньої щелепи
Протезування дітей в період тимчасового прикусу
Зубне протезування в дитячому віці