Санаторно-курортне лікування хвороб тонкої, товстої і прямої кишок. Хронічні ентерити медикаментозне лікування

У період загострення хронічного ентериту при вираженій недостатності ферментативної функції травних залоз, при залученні в патологічний процес дистального відділу товстої кишки і т. Д. Виникає необхідність призначення різних лікарських засобів.

В останні роки антимікробні препарати все рідше використовуються при терапії хворих на ентерит у зв`язку з можливістю виникнення у хворих алергічних реакцій, токсикодермії, дисбактеріозу, порушення обміну вітамінів, суперінфекції, кандидамикоза, псевдомембранозного коліту і т.п.

Сульфаніламідні препарати і антибіотики широкого спектру дії (біоміцин, тетрациклін, еритроміцин, коліміцин і ін.) Використовуються лише в період різкого загострення. Хворим призначаються переважно погано або зовсім не всмоктуються сульфаніламідні препарати - сульгин, фталазол, норсульфазол.

При появі під час терапії антибіотиками дерматиту, лейкопенії, алергічних реакцій та інших побічних явищ лікування зазначеними препаратами слід припинити. Особливо виражена побічна дія робить биомицин, викликаючи глоссіти, езофагіти, ректіти, виражений дисбактеріоз, «аноректальний синдром», «вульви-вагінальний синдром» у жінок.

Для зменшення алергічних проявів та попередження вітамінної недостатності лікування антибіотиками необхідно поєднувати з прийомом вітамінів і антігнстамінних препаратів (димедрол, дипразин, піпольфен, супрастин, хлористий кальцій). Для зменшення небезпеки виникнення кандідамнкоза антибіотики призначаються з ністатином.
У період загострення ентериту можуть бути рекомендовані ентеросептол або мексаформ, які призначаються після їжі. протягом 7-10 днів.

При гострих н хронічних ентеритах поряд з іншими засобами може бути використаний интестопан - кишковий антисептик з сильну антимікробну дію. Цей препарат призначається і при кишкових розладах, що виникають в результаті застосування антибіотиків. Интестопан протипоказаний при тяжких порушеннях функції печінки і нирок, захворюваннях очного нерва.

При лямбліозний ентериті призначається фуразолидон (за годину до їжі) протягом 5 днів, в поєднанні з еритроміцином у звичайній дозуванні. Хороший ефект спостерігається і при застосуванні амінохінолу протягом 5 днів (через півгодини після їжі) - після 5-денної перерви рекомендується повторити курс лікування.

При ентеритах, що супроводжуються спастичними явищами і больовим синдромом, широко використовуються препарати, що володіють антиспастическим і болезаспокійливу дію.

Для нормалізації діяльності нервової системи хворим призначаються броміди, валеріана, люмінал, триоксазин і ін.

При наявності проносів широко використовуються настій звіробою, колларгол, танін, танальбин, натуральний шлунковий сік, ацінорм, ацідінпепсін, панкреатин, полі-зим, панзинорм-форте та ін.

Ефективним засобом при хронічних ентеритах є настій ромашки, який надає протизапальну, антисептичну та протиалергічну дію. Настій квітів ромашки призначається при проносах, метеоризмі, спазмах кишечника.

При секреторній недостатності шлунка (ахлоргідрії), проносах хворим призначається під час їди абомин, 5-10 крапель соляної або лимонної кислоти на кінчику ножа, розчиненої у воді, через 1 -2 години після їжі 0,5-1 чайна ложка вуглекислого кальцію.

При недостатності зовнішньосекреторної діяльності підшлункової залози супроводжується болями по всьому животу, метеоризмом, проносами, диспепсичними явищами, призначаються панкреатин, фестал, полізім, панзинорм-форте, котазім-форте.

При ентериті зі спастичними явищами застосовуються атропін, беллоид, белласпон, платифілін, беладона.

А.Г. Саакян