Помилки антибіотикотерапії

Відео: Синопальников Інфекції дихальних шляхів

Раціональне застосування лікарських препаратів є неодмінною умовою успішного лікування. Невдачі при лікуванні антибіотиками, швидке зростання стійкості мікробної флори, побічні реакції багато в чому визначаються помилками при призначенні антибіотиків. Помилки обумовлені в основному недостатнім знайомством практичних лікарів з основами антибіотикотерапії.

В.Я. Шлапоберскій (1965) справедливо зауважував: «Критиці слід під сумнів не антибіотики, а тих, хто їх застосовує нераціонально, без відповідних показань». Н. Welch (1967) вважає антибіотики, зокрема пеніцилін, «найкращим засобом для зловживання».

Помилковим слід вважати широке, без належних показань застосування антибіотиків тоді, коли без них цілком можна обійтися. Так, використання антибіотиків при ринітах, фарингітах, фурункулах, грипі, нез`ясовне Субфебрилітет і т.д. не тільки марно, але й шкідливо.

Наступною тактичною помилкою антибіотикотерапії є застосування малих або невиправдано високих доз препаратів, призначення занадто коротких або занадто тривалих курсів лікування.

Малі дози викликають швидку адаптацію мікрофлори до антибіотиків. В результаті вільної (без рецептів) продажу антибіотиків в аптеках хворі застосовують антибіотики з приводу різних нездужань, в основному простудних. Негативне ставлення до застосування антибіотиків в малих дозах висловлено на XIV сесії АМН СРСР.

Інша крайність - призначення надмірно високих доз антибіотиків без урахування їх токсичності і побічних реакцій.

Серйозна помилка - призначення антибіотиків без урахування чутливості мікрофлори і швидко наступаючої адаптації мікроорганізмів до них, що вимагає своєчасної зміни антибіотиків, особливо при емпіричної терапії.

Недостатнє знайомство практичних лікарів з новими вітчизняними та імпортними препаратами призводить до застосування одних і тих же антибіотиків, що мають різні фірмові назви.

Призначаючи комбінації антибіотиків з іншими лікарськими речовинами, слід враховувати можливість їх взаємодії: вони можуть посилювати лікувальний ефект (синергізм), надавати антагоністичну дію або посилювати побічні реакції. Антагонізм можливий при поєднанні пеніцилінів з левоміцетином, еритроміцином, олеандоміцин, тетраціклінамі- стрептоміцину з поліміксинами і левоміцетином і т.д. Посилення побічної дії спостерігається при одночасному призначенні аміноглікозидів, поліміксину, при комбінації левоміцетину з ристоміцином, левоміцетину з сульфаніламідами і нитрофуранами і т.д.

При недотриманні правил раціональної комбінації антибіотиків може спричинити серйозне ускладнення, часто з незворотними ураженнями органів і систем організму.

Помилкове ставлення до антибіотиків як до нешкідливим засобам, недооблік протипоказань можуть призвести до тяжких, часом незворотних наслідків. Важкі ускладнення при лікуванні антибіотиками можна попередити, якщо враховувати хоча б анамнестичні відомості про непереносимості тих чи інших препаратів в минулому, про алергічні реакції, перенесені захворювання нирок і печінки, ураженнях слухового апарату і т.д.

Протипоказання до призначення антибіотиків, їх переносимість в минулому особливо важливо враховувати при призначенні препаратів пролонгованої дії. У будь-якому випадку анамнестичні відомості про підвищену чутливість до антибіотиків, алергічні захворювання потрібно брати до уваги.

Серйозною помилкою при застосуванні антибіотиків в гнійної хірургії є переоцінка їх ефективності в лікуванні гнійних вогнищ. Тільки своєчасне видалення, розтин, адекватне дренування, місцева санація гнійного вогнища, некректомія визначають успіх в лікуванні хворих з гнійно-запальними захворюваннями різної локалізації.

В.К. Гостищев