Секреторна, або травна, недостатність шлунка

1. тимчасову або відносну недостатність, функціональну Ахілія шлунка і
2. повну недостатність, органічну Ахілія шлунка.

Відсутність вільної соляної кислоти в шлунковому вмісті після пробного сніданку може бути і при функціональній а х і л і й, коли секреція тимчасово пригнічена, наприклад, важкими психічними переживаннями, токсинами інфекційного процесу, рефлекторним гальмуванням і т. Д.
Виділення шлункового соку знижена при фізичній роботі, в умовах зниженого барометричного тиску (від гіпоксемії), при перегріванні організму (Разенков), при лихоманці. Сильніші харчові подразники можуть при цьому викликати появу солянокислой секреції. Майже в половині всіх випадків ахлоргідрії, встановленої при користуванні пробним хлібним сніданком, гістамін або інсулін викликає відділення вільної соляної кислоти, часто навіть в підвищеному проти норми кількості. Нерідко при повторних дослідженнях вмісту шлунка і після звичайного сніданку зернових у таких осіб з`являється надлишкова солянокислих секреція-випадки так званої гетерохіліі, пли мінливою секреції. При функціональної ахілії зазвичай виявляють у шлунковому соку ферменти, нормальний вміст нейтральних хлоридів, виділення шлунком фарби нейтральрот.
Повна секреторна недостатність шлунка відповідає атрофическому станом слизової шлунка, органічної ахілії. При цьому ніякі, навіть найбільш сильні, подразники (гістамін) не можуть викликати відділення соляної кислоти-в шлунковому соку відсутні ферменти, мало хлоридів, але слізеотделеніе триває.

{Module дірект4}

Ахілія шлунка розвивається під впливом як запального гастриту, опіків слизової та інших надмірних подразнень шлунка, так особливо під впливом недостатнього білково-вітамінного харчування, зокрема, нестачі вітамінів комплексу В-тіаміну, нікотинової кислоти, коли падає шлункова секреція, а в подальшому розвивається і дистрофічний процес з виходом в атрофію слизової. Важливо підкреслити виникнення порочного кола, коли під впливом їжі з недостатнім вмістом білка і вітамінів погіршується шлункове травлення, що веде до ще гіршого засвоєнню вітамінів їжі. Надмірне введення вітамінів, особливо комплексу В, а також вітаміну С, заліза, дріжджів і т. Д., Може сприяти відновленню слизової в недалеко зайшли, ахілії шлунка. Не слід забувати також про стан нервової і ендокринної систем, які сприяють як посилення, так і придушення шлункової секреції в різних умовах. Нервовий фактор може мати навіть основну роль в походженні повної ахілії шлунка. Прикладом нервово-ендокринних впливів може служити розвиток ахілії при тривалому гіпертиреозі.
Органічна повна ахилия (анаденія, відсутність залозистої паренхіми шлунка) зазвичай представляє практично необоротний стан. Вона спостерігається при важких захворюваннях шлунка-атрофічних гастритах, розлитому сифілітичному і туберкульозному ураженні шлунка, авітамінозах (пелагра, цинга, спру, бери-бери), з особливим же постійністю-прі злоякісному недокрів`ї. Ахілія спостерігається також при різних внежелудочних важких захворюваннях, що протікають з серйозним порушенням харчування і вторинної білково-вітамінною недостатністю, порушенням ферментативно-окислювальних процесів (цироз печінки, фіброзно-кавернозний туберкульоз легень і т. Д.).
Ахілія шлунка далеко не завжди викликає скарги, так як шлункове травлення може компенсуватися в значній мірі панкреатическим. Особливо важкі симптоми виникають при атрофії не тільки шлунка, але і всього шлунково-кишкового тракту, коли різко страждає харчування, стан нервової системи, кровотворення.

Найбільш важливі наслідки і клінічні прояви ахілії шлунка зводяться:

1. до його прискореного спорожнення і виникає внаслідок цього поносу, який, проте, на відміну від важких проносів при атрофії всього шлунково-кишкового тракту, зазвичай легко припиняється при призначенні соляної кислоти;
2. до порушення стерильності шлунка і верхнього відділу тонкої кишки, куди проникають бактерії порожнини рота і кишечника, причому стає можливим і інфікування жовчних шляхів, особливо при порушеннях відтоку жовчі;
3. до найгіршого перетравлювання сполучної тканини, особливо еластична-тканинних утворень;
4. до погіршення всмоктування заліза, вітамінів, протианемічну речовини і т. д. з можливим розвитком залізодефіцитного і навіть злоякісного недокрів`я, а також раку шлунка.