Велика медична енциклопедія імс невронет. Лікарські засоби

ІМС Невронет

URL

Буформіна (Buformin). Бутілбігуанід гідрохлорид. Синоніми: адебіт, Глибутид, Сілубін, Adebit, Butylbiguanid, Butylnite, Glibutid, Gliporal, Glybigid hydrochloride, Krebon, Silubin і ін. Білий кристалічний порошок гіркого смаку. Легко розчинний у воді і спирті. Відноситься до синтетичних пероральних гіпоглікемічних (антидіабетичною) препаратів групи бігуанідів. Найбільший гіпоглікемічний ефект настає через 4 - 5 год після прийому препарату. Застосовують для лікування цукрового діабету II типу у дорослих. У поєднанні з інсуліном застосовують при інсулінорезистентності формах діабету, а також при резистентності до антидіабетичною препаратів сульфонілсечовини, при неважких формах діабету, що супроводжуються ожирінням, і у хворих, які отримують лікування інсуліном, при лабільному перебігу цукрового діабету. Глибутид, як і інші бігуаніди (метформін та ін.), Відноситься до пероральних протидіабетичних препаратів, які викликають значне зниження маси тіла у хворих на діабет, які страждають ожирінням. Ці препарати знижують апетит, підсилюють гліколіз, зменшують всмоктування глюкози зі шлунково-кишкового тракту, надають антіліпідное і фібринолітичну дію. Призначають внутрішньо під час їжі. Як протидіабетичного засобу приймають, починаючи з 0,1 г на добу (по 50 мг вранці і ввечері) - в залежності від зміни вмісту глюкози в крові та сечі доза може бути поступово збільшена на 50 мг на добу, але добова доза не повинна перевищувати 300 мг. Підтримуючі дози складають зазвичай 50 - 100 мг вранці і 50 мг ввечері. При поєднанні з інсуліном дозу останнього поступово зменшують під контролем вмісту глюкози в крові та сечі. Разом з препаратами сульфонілсечовини глібутід призначають у випадках, коли першими не вдається знизити гіперглікемію і глюкозурія до необхідного рівня. У комплексній терапії ожиріння глібутід приймають зазвичай по 0,1 г на добу (часто в поєднанні з анорексигенними препаратами). Глибутид добре переноситься, проте можуть спостерігатися втрата апетиту, нудота, блювота, діарея, металевий присмак у роті. У більш пізні терміни від початку лікування (через місяць і більше) можливі слабкість, зниження маси тіла. Побічні ефекти зазвичай швидко проходять при зменшенні дози або відміні препарату. Протипоказаннями до застосування Глибутид є: абсолютні показання до застосування інсуліну, відсутність в організмі ендогенного (або вводиться екзогенно) інсуліну, коматозні стану, ацидоз, інфекційні захворювання, альбумінурія на грунті діабетичної нефропатії, ураження печінки, діабетична ангіопатія з можливістю розвитку запального процесу, гангрена кінцівок , вагітність. Слід враховувати, що у деяких хворих при застосуванні бігуанідів можуть розвиватися кетоз і ацидоз зі зниженням резервної лужності крові (найбільша небезпека розвитку молочнокислого ацидозу відзначена при застосуванні препарату "фенформін": 1 - фенетілбігуанід). У разі розвитку кетозу препарати відміняють. При лікуванні бігуанідами, особливо в початковому періоді, необхідно досліджувати сечу на вміст у ній ацетону. Надалі визначення кетонових тіл проводять приблизно 1 раз в тиждень. Форма випуску: таблетки по 0,05 г в упаковці по 50 штук. Зберігання: список Б. У сухому місці. У Німеччині випускається препарат пролонгованої дії буформин ретард (Buformin retard), що містить в одній таблетці 0,17 г буформіна тозилата (паратолуолсульфоната), що відповідає 0,1 г діючої речовини (бутілбігуаміда). Призначають спочатку одну таблетку (вранці), поступово підвищуючи дозу до 4 таблеток (вранці і ввечері після їжі).